Комусь щастить, бо має гарну вдачу, а інший — роками вчиться та покращує навички, аби досягти цілей. Знайомий розподіл ролей у суспільстві? Тоді пропонуємо разом розібратися, що не так із тезою “вроджений талант важливіший за наполегливу роботу”.
Адже уже за звичкою ми вбачаємо у результатах тих чи інших починань талант, схильність та фарт. Водночас для тих, хто їх немає, одразу назначається роль людини, котра “крізь терен до зірок” витоптуватиме шлях навчанням та знаннями.
Талант — це обдарованість у тій чи іншій сфері, яка закладається нам на рівні генетики. Розвивати талант до рівня майстерності можна завдяки розвитку навичок.
Талант може складатися з кількох здібностей, поєднаних в одній людині та використаних нею в неординарний спосіб.
Науковці схиляються до визнання того, що генетика впливає на наші здібності та таланти, однак в дещо цікавий спосіб.
У нашому геномі міститься величезна кількість інформації, яка визначає процеси розвитку нашого тіла. Крім того, у геномі є маркери, що відповідають за деякі риси характеру та схильності.
Однак талановитість у будь-якій галузі є результатом складної комбінації безлічі генів.
Наприклад, є ген, що відповідає за високий зріст. Він, звісно, дуже важливий для баскетболістів. Але ми не можемо сказати, що у людини є баскетбольний ген — такого не існує. З іншого боку, у людини може бути така форма рук чи підвищене сприйняття звуку, які стають вирішальними у музиці.
Pexels
Науковці наголошують, що не все залежить виключно від геному, але все ж існує кілька генів, що відповідають за схильності до того чи іншого заняття.
У своїй книзі Крок за кроком: як ентузіазм і наполегливість ведуть до мети, авторка Анжела Дакворт наводить приклади того, чому не варто покладати великих очікувань лише на талант.
Без зусилля ваш талант — це всього лише невикористаний потенціал. Без зусилля ваше вміння — це всього лише те, що ви могли зробити, але не зробили, — пише вона.
І справді: кілька десятиліть тому шведський психолог Андрес Еріксон спільно зі своїми колегами провів дослідження, у якому намагався з’ясувати важливість наявності таланту в музикантів.
В експерименті взяли участь випускники берлінської Академії музики. Усіх студентів розділили на три групи: потенційних солістів світового класу; перспективних музикантів; тих, хто буде викладати музику або й зовсім закине цю справу.
Згодом психологи підрахували, що музиканти з різних гуртів тренувалися протягом різного періоду. Представники першої групи награли близько десяти тисяч годин, що є дуже високим показником. Друга група тренувалася протягом восьми тисяч годин, а третя — лише чотири тисячі годин.
Ці результати свідчать про те, що успіх у музиці залежить не від природних здібностей, а від кількості часу, який музиканти витрачають на тренування та розвиток своїх здібностей.
Все досить просто: талант людини — це лише 10% успіху, інші ж 90% — працьовитість, помножена на самовіддачу і віру в себе.
Звісно, талант та схильність до гнучкості чи музикального слуху спрощує роботу над собою: це наче стартувати не з початкового рівня, а уже з першої сходинки. Однак людина, котра буквально оселиться в тренувальному залі, на сцені чи в навчальному закладі, також може досягти шаленого успіху.
Навички розвиваються подібно до м’язів — завдяки щоденній праці та важкій роботі. Навряд чи у тебе будуть біцепси лише тому, що такі були в когось із батьків.
Хай там як, талант треба розвивати, адже природні навички є лише базовим рівнем умінь.
З успішним успіхом насправді не народжуються. Але щоб досягти бажаної мети, варто пам’ятати кілька правил, про які ми писали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!