В українському суспільстві все активніше підіймаються питання гендерної рівності, ставлення до жінок та їхньої стереотипізації. Гендерна рівність досягається тоді, коли навіть у “дрібницях” ми простежуємо повагу та визнання кожної людини особою.
На нову хвилю висвітлення проблематики вплинув й фільм Барбі, який наочно показав життя жінок у патріархальному світі.
На додачу до цього, актуальності надає й інша, вже суто українська тема — відновлення власної ідентичності та пошук типово українського.
Детально про те, що таке фемінітиви, чи типовими вони є в українській мові та чому виникає такий негатив навколо цієї теми, розбираємо далі. А бонусом наведемо для прикладу 20 фемінітивів для твого словникового запасу та пояснимо кілька правил їхнього творення.
Фемінітиви — це група слів жіночого роду, які є альтернативними або парними до відповідних маскулінітивів — слів чоловічого роду. Утворюються фемінітиви за допомогою додавання суфіксів до маскулінітивів.
У широкий вжиток сучасності фемінітиви ввійшли відносно недавно — у 2019 році, коли в дію ввели новий український правопис. Водночас українці й досі активно обговорюють цю тему.
Такі слова, як членкиня, психологиня, послиня та інші стали причиною розбрату між українцями. Хтось починає вправлятися в гуморі, підставляючи “співзвучні” слова у рядок до фемінітивів. Хтось їх просто ігнорує або не розуміє.
На щастя, дебела частина українців таки підтримують введення та використання фемінітивів, адже рівність проявляється й в таких деталях, коли жінок визнають як осіб.
Натомість у часи СРСР для звертання використовувався безликий, безстатевий “товариш”. До речі, цікаве спостереження: у росіян досі збереглося звертання без фемінітивів, а багато слів жіночого роду вживаються радше у зневажливій формі.
Мовознавиця та перекладачка Аліна Акуленко раніше розповідала, що українці часто звертаються до тези, буцімто фемінітиви не є типовими для української мови.
— Питання історичності постало через те, що в попередньому правописі утворення фемінітивів не згадувалося, — пояснює вона.
Втім означення іменників жіночим родом має в українській мові сталу традицію, і не лише за допомогою суфіксів.
Pexels
— Деякі з цих способів, як-от суфікс -их- у слові Кайдашиха, зараз не використовуються так, як це було в минулому. Але ті, хто каже, що використання фемінітивів має в українській мові довгу історію, мають рацію.
До того ж в українській мові є низка іменників, які називаються іменниками спільного і подвійного роду. Це іменники першої відміни. Суддя може бути як він, так і вона. Голова — він і вона.
Так склалося, що у вжитку потреба вказувати на стать особи в мові прижилася, і історично така традиція завжди існувала.
А ось появу дискусій та насмішок навколо фемінітивів Аліна Акуленко трактує дуже просто: правопис до кінця не пояснює правила утворення фемінітивів, не дає альтернатив, окрім як суфіксального утворення, а ще — нашому мовному апарату важко не спіткнутися об слова на кшталт членкиня, де потрібно підряд вимовити два приголосні звуки.
Натомість мовознавиця переконує, що окрім прописування таких деталей, українці також можуть користуватися конструкцією пані посол, тобто підкреслювати рід можна за допомогою граматичного означення, коли рід іменника ми визначаємо за допомогою слів, з якими він поєднується у реченні.
Ти вже знаєш про утворення простих фемінітивів. Тож ми хочемо навести тобі 20 слів, які при утворенні від маскулінітивів можуть викликати труднощі.
Раніше ми також ділилися з тобою підбіркою питомих українських слів, які тобі точно варто додати до свого словника!
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.