Найкращі фільми 2024 року від кінокритика Кирила Пищикова

2024 рік у кіно, можливо, багато в чому поступається року 2023, однак хороші фільми все одно виходили.

Цього разу, як і минулого року, я буду згадувати лише ті фільми, які виходили цього року в українському прокаті або на стрімінгах. Тому деякі кінострічки, які мені пощастило подивитися на фестивалях, у список не потрапили, як, наприклад, чудовий український фільм Сірі Бджоли, що вийде в прокат у 2025 році.

Ну а тепер переходимо до найкращих фільмів 2024 року. І, так, цей список неранжований.

Ля Палісіада, режисер Філіп Сотниченко

Фільми про дев’яності вже стали своєрідним трендом в українському кіно, однак режисеру Філіпу Сотниченку на фоні інших фільмів вдалося не просто відтворити атмосферу того шаленого десятиліття, а й показати її унікальною кіномовою, де фільм поділений на дві нерівномірні частини, кожна з яких наче віддзеркалює іншу.

Унікальність кіномови Ля Палісіади у тому, що вона не просто передає фактуру епохи, але і демонструє візуальне сприйняття української дійсності 90-х. І, звісно, потрібно відзначити, що Ля Палісіада підійматиме тему смертної кари, яка існувала в Україні до 1997 року.

Читати на тему

ТОП-10 кращих фільмів року: добірка кінокритика Кирила Пищикова

Зробити підбірку найкращих фільмів року завжди складно. Однак кінокритик Вікон зробив неможливе — реальним.

Бідолашні створіння, режисер Йоргос Лантімос

Бідолашні створіння можливо найменш лантімосовський фільм з усієї фільмографії грецького режисера, адже він напрочуд яскравий, балаганний і майже не цинічний. Історія про те, як вчений вікторіанської епохи Годвін Бакстер пересаджує мозок новонародженої в тіло дорослої жінки та називає її Беллою.

Власне, за подорожжю Белли ми й спостерігаємо увесь фільм. Бідолашні створіння вражають не тільки розкішними акторськими роботами від Емми Стоун, Віллема Дефо та Марка Раффало, але й неймовірними костюмами та декораціями. 

Марс-експрес, режисер Жеремі Перін

Марс-експрес, можливо, один із найбільш недооцінених анімаційних фільмів року, бо це дорослий кіберпанковий неонуар, що розповідає про майбутнє людства у 2200 році. Фільм є ідейним нащадком таких стрічок, як Той, хто біжить по лезу, Акіра та Привид в Броні.

Можливо, Марс-експрес і не пропонує якихось революційних ідей з погляду кіберпанку — у фокусі доволі класичне питання співіснування людей та штучного інтелекту, однак завдяки виразному візуальному стилю та пропрацьованістю світу, стрічка все ще відчувається свіжою.

Суперники, режисер Лука Гуаданьїно

Ідея порівняти той чи інший вид спорту зі статевим актом не нова, але Лука Гуаданьїно підійшов до справи ґрунтовно. Саму ідею він не ховає, а на пряму проговорює вустами героїні Зендеї, що теніс схожий на секс. Власне, навколо цієї метафори й побудована вся стрічка.

Гуаданьїно вміло використовує структуру тенісного матчу, де кожен сет відповідає одному з трьох актів стрічки. Водночас сам матч є лише необхідною формою для того, щоб вивчити складні стосунки між головними героями. І що далі ми дивимося на дуель Арта і Патріка, тим більше розуміємо, що насправді стоїть на кону цього матча, де поверхневі мотивації відходять на другий план.

Читати на тему

Єдина метафора, любовний трикутник та теніс як статевий акт: рецензія на фільм Суперники

Ідея порівняти той чи інший вид спорту зі статевим актом не нова, але Лука Гуаданьїно підійшов до справи ґрунтовно.

Субстанція, режисерка Коралі Фаржа

Субстанція — це те кіно, яке часом важко дивитись, але від якого неможливо відірватись. Коралі Фарджа показує історію немолодої голлівудської зірки Елізабет Спаркл, яка вирішує використати загадковий препарат Субстанція, і це рішення призводить до того, що з її тіла з’являється нова, молода, покращена версія С’ю.

Тепер одній свідомості потрібно жити у двох тілах тиждень через тиждень, що, звісно ж, призводить до конфлікту. Субстанція — дає глядачам бодігоррор, сатиру на сучасний Голлівуд, історію про старіння та прийняття себе, та розкриває проблеми сексуалізації жінок.

Байкери, режисер Джефф Ніколс

Якщо ви колись задумувалися над тим, як взагалі народився феномен байкерів, то фільм Джеффа Ніколса доволі вміло дає на нього відповідь. Байкери засновані на однойменній фотокнизі Денні Лайона. Події тут показано крізь призму серії інтерв’ю з членами вигаданого клубу Вандали.

Стрічка фактично охоплює ціле десятиріччя американської історії та демонструє, як саме виникає ця субкультура, і як час та зовнішні причини, так чи інакше її змінюють. У стрічки чудовий акторський склад з Остіном Батлером, Джоді Комер, Томом Гарді та надзвичайно фактурним Майклом Шенноном у другорядній ролі.

Найманий убивця, режисер Річард Лінклейтер

Новий фільм Річарда Лінклейтера розповідає історію викладача філософії та психології, що має халтурку в поліції, і несподівано отримує роботу підставного кілера й доволі добре проявляє себе в ній, допоки на його шляху не з’являється жінка.

Лінклейтер із цією стрічкою ставить цікаве питання щодо моральності чи аморальності вбивства як такого. Власне, а чи резонно вбити особу, що однозначно є шкідливою для суспільства, тобто, по суті, фільм є роздумом щодо смертної кари, яка в фільмі прихована за ореолом міфічних кілерів.

Дюна 2, режисер Дені Вільнев

Головне продовження і головний блокбастер року. Сюжет другої Дюни розпочинається рівно там, де й завершилась перша частина: Пол Атрід разом із матір’ю Леді Джессікою починає жити разом із фременами — корінним населенням планети Арракіс.

Нова Дюна йде всупереч сучасним блокбастерним тенденціям — це дуже тягучий фільм, що значно більше спирається саме на атмосферу, ніж на швидкісний монтаж чи засилля екшен сцен. Це по-справжньому велике, епічне та видовищне кіно, і новий стандарт для космічної фантастики.

Читати на тему

Питання цінності свободи та паралелі з війною в Україні. Рецензія на фільм Дюна: Частина друга

Це по-справжньому велике, епічне та видовищне кіно, і новий стандарт для космічної фантастики.

Єретик, режисери Скотт Бек і Браян Вудс

Єретик — це справжнісінький фільм-бенефіс для Г’ю Гранта, який в пізньому етапі своєї кар’єри обирає ролі, щоб по-справжньому відтягнутись. Сама ж стрічка має доволі цікавий концепт. Дві дівчини-мормонки приходять проповідувати до літнього чоловіка в дім та поступово розуміють, що опинилися в пастці.

Проте першочергова мета антагоніста не в тому, щоб фізично нашкодити дівчатам, а в тому, щоб розхитати їхню віру. Фільм пропонує не тільки крутий саспенс, але й прекрасно написані діалоги, в яких буквально стикається релігійний та науковий світогляди. 

Западня, режисер М. Найт Ш’ямалан

Западня — це, мабуть, головний guilty pleasure (задоволення, за яке соромно) року, адже М. Найт Ш’ямалан тут закручує доволі безглуздий трилер, від якого, однак, не відірвати погляд. За сюжетом, на концерт попзірки аля Тейлор Свіфт з’їжджається купа фбрівців та поліції з одною місією — зловити серійного вбивцю.

У головній ролі Джош Гартнетт, і це ще одна класна роль в його фільмографії за останні пару років. Головне під час перегляду Западні — не ставити занадто багато логічних питань, а просто насолоджуватися дійством. 

А тепер варто трошки зазирнути в рік прийдешній та дізнатися, чим дивуватимуть нас кіновиробники. Читай добірку найочікуваніші фільми 2025. 

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!