Цю пісню українці знають з перших акордів, а її слова закарбовані в нас на генетичному рівні. Йдеться про Державний гімн України Ще не вмерла України і слава, і воля.
Саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.
Читай більше про історію виникнення гімну України та цікаві факти про нього.
Згідно з наказом Кабінету Міністрів у 2021 році, День Державного гімну України щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання цієї пісні.
Під час повномасштабного вторгнення Росії гімн став справжньою підтримкою українського народу та символом незламності нашої віри в національну ідею.
Його співають діти в бомбосховищах, його виконують наші відважні захисники і захисниці перед наступом, його часто можна почути на радіо та телебаченні.
Адже під час співу ми всі єдині — велика нація, яка плекає свої традиції та культуру. А відтак жоден ворог не може зламати наш внутрішній стрижень.
Якось у 1862 році український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський влаштував зібрання просвітницької організації Громада, на яку прийшли сербські студенти.
Вони навчались у Київському університеті (нині це Київський національний університет імені Тараса Шевченка) й почали співати свою патріотичну пісню.
Тоді Чубинський різко підвівся і пішов в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з написаним текстом пісні Ще не вмерла Україна.
Вона швидко поширилась серед українофільських гуртків, а за кілька місяців шеф жандармів князь Долгоруков наказав вислати Чубинського в Архангельську губернію “за шкідливий вплив на простолюдинів”.
Та про вірш не забули. У листопаді 1862 року його текст опублікували у львівському журналі Мета. А відомий композитор та священник Михайло Вербицький написав до нього музику.
Цю пісню намагались знищити як білогвардійці, так і більшовики. Але всі їхні намагання придушити голос українського народу були марними. Адже слова та музика були написані не на папері, який спалювали російські кати, а в душах людей.
За часів УНР та ЗУНР пісню почали перекладати різними мовами та публікувати не тільки в українських містах, а й в Австрії, Німеччині, Канаді, США та інших країнах з великою українською діаспорою.
15 березня 1939 року пісня стала офіційним гімном Карпатської України, хоч саме державне формування проіснувало недовго. У Наддніпрянщині Ще не вмерла Україна поширювалась підпільно, оскільки була забороненою спершу в Російській імперії, а потім у СРСР.
Зрештою, Верховна Рада України офіційно ухвалила музичну редакцію гімну 15 січня 1992 року. А 6 березня 2003 року за ініціативи тодішнього президента Леоніда Кучми парламент ухвалив Закон Про Державний Гімн України, у якому слова Ще не вмерла Україна замінили на Ще не вмерла України і слава, і воля.
Цьогоріч кожне державне свято відчувається по-іншому — зі ще більшою гордістю та приємним хвилюванням. Читай, що відомо про День Державного прапора України.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!