Масовий голод — страшна трагедія всього людства, яка залишає по собі не тільки смерть, історичний та культурний слід, але й біологічний.
Генетик Олександр Коляда разом з іншими науковцями вивчав наслідки Голодомору на біологію українців.
Дослідження виявило, що критичний дефіцит їжі впливає на гени та здоров’я наступних поколінь. Як саме — Коляда розповів виданню Факти ICTV.
Природний відбір
Голод — потужний фактор біологічного відбору. Хто вижив після нього — залишав потомство, хто не зміг врятуватись — не передавав свої гени наступним поколінням.
Однак біологічні ознаки тих, хто вижив, дещо модифікувались. З’являлося більше генів, які запасали жир в організмі. Чим більше жиру людина може накопичувати, тим краще переживе майбутній голод.
Тепер нащадки цих людей більш чутливі до калорій та схильні до ожиріння. Ситуація ускладнюється тим, що зараз продається дуже багато калорійної їжі. Отримати її можна у вільному доступі та без жодних зусиль. Відтак люди починають швидко товстішати.
Також голод здатний робити серйозні зміни в частоті генів. Наприклад, гени низької калорійності материнського молока вичищались, адже для виживання малюку потрібно багато калорій.
Мітки на генах
Наші біологічні ознаки закодовані в генах, але вони працюють не всі та не завжди. Інакше ми б зовсім були не схожими на людей, а радше на однорідну масу.
Тому в нашому організмі деякі гени працюють певний час, а деякі — спеціально блокуються. Є багато способів, як це відбувається.
Наприклад, клітини самостійно наносять на свою ДНК мітки, які вмикають або вимикають гени на певний час. Це можуть бути зміни як на хвилини, так і на десятиліття.
У людей, які пережили голод, знаходять мітки на генах, які спонукають до розвитку ожиріння і діабету. Коляда разом з лабораторією в Інституті геронтології досліджував Голодомор.
— Голод 1930-х в Україні був на території не всіх сучасних областей. Дослідивши дані понад 20 тис. людей, які народилися з 1930 до 1939 років у різних регіонах, нам вдалося показати, що серед тих, кого голод застав під час внутрішньоутробного розвитку, через багато десятиліть було більше діабетиків, ніж в інших регіонах, — зазначає генетик.
Тобто низька калорійність харчування матері до і під час вагітності призвела до механізму накопичення дефіцитних калорій.
І якщо під час голоду ця біологічна програма була надзвичайно важливою для виживання, то ось у майбутньому вона викликала проблеми. Адже через багато десятиліть ці люди були більш схильні до ожиріння та діабету.
Загалом поки що в наукових колах точаться дискусії щодо того, чи можуть передаватись ці мітки нащадкам. Однак дослідники точно знають, що самі гени живуть у багатьох поколіннях людей.
Голодомор 1932–1933 років залишив по собі травмований народ. Наші бабусі, які завжди запасалися їжею на зиму — доказ російському терору, який вівся на території України. Читай про Голодомор з перших вуст.
Підпишись на наш Telegram та стеж за останніми новинами!