Сучасним дітям доводиться зростати у світі, який швидко змінюється. Війни, невизначеність, проблеми з довкіллям, стрімкий розвиток штучного інтелекту та майбутні зміни на ринку праці можуть викликати занепокоєння не лише у дорослих, а й у дітей.
Тому батьки часто замислюються, як допомогти дитині справлятися з труднощами та не ламатися під тиском обставин. Про це пише CNBC.
Дозволяй дитині помилятися
Фахівці наголошують: стійкість — це не здатність ніколи не засмучуватися і не боятися. Навпаки, важливо навчитися переживати складні емоції, звертатися по допомогу та продовжувати робити те, що має значення.
Психолог і дитячий психіатр із багаторічним досвідом роботи назвала п’ять підходів, які можуть допомогти батькам розвивати у дітей таку стійкість.
Відчуття я можу з цим впоратися формується не тоді, коли дорослі постійно прибирають усі перешкоди з дороги дитини. Навпаки, дітям потрібен власний досвід — зокрема можливість спробувати, помилитися, розчаруватися і зробити ще одну спробу.
Це може бути будь-яка справа, яка подобається дитині: музика, малювання, спорт, випічка, догляд за домашнім улюбленцем або навіть складання меблів.
Якщо дитина спочатку не дуже добре справляється, не варто одразу робити все замість неї. Краще дати можливість потренуватися і побачити власний прогрес.
Так само не потрібно приховувати від дитини невдачі. Низька оцінка, програш у змаганнях чи відмова в команді можуть бути болісними. Дай дитині час пережити розчарування, а вже після цього спокійно обговоріть ситуацію.
Можна запитати:
- Що було найскладнішим?
- Що наступного разу ти хотів би зробити інакше?
Так дитина поступово зрозуміє, що помилка не визначає її здібності назавжди.
Допомагай шукати рішення, а не професію на все життя
Батьки часто намагаються заздалегідь визначити, яка професія буде найкращою для дитини. Проте передбачити, яким буде ринок праці через 10, 20 чи 30 років, практично неможливо.
Замість цього варто звертати увагу на те, які проблеми справді хвилюють дитину.
Наприклад, якщо школяр переживає через забруднення океанів пластиком, не обов’язково одразу говорити йому, що він має стати біологом. Краще розпитати, що саме його турбує і як, на його думку, цю проблему можна вирішити.
Разом можна пошукати інформацію, поговорити з людиною, яка працює у відповідній сфері, або долучитися до екологічної ініціативи.
Такий підхід допомагає дитині побачити: навіть перед великою проблемою можна не залишатися пасивним, а шукати конкретні кроки для її розв’язання.
Начайся будувати та відновлювати стосунки
У дорослому житті людині постійно доводиться взаємодіяти з іншими. Тому вміння домовлятися, довіряти, встановлювати особисті межі, просити про допомогу та вирішувати конфлікти не менш важливі, ніж академічні знання.
Ці навички дитина здобуває насамперед через власний досвід.
Якщо десятирічна дитина повернулася додому розлюченою через сварку з другом, замість готової поради можна спробувати разом розібрати ситуацію. Що сталося? Що могла відчувати інша дитина? Чого хоче сама дитина? Чи можна відновити ці стосунки?
Важливий і приклад батьків. Якщо дорослий був надто різким із дитиною, він може вибачитися і прямо сказати про це. Така поведінка показує, що навіть після конфлікту стосунки можна відновити.
Показуй, що важливо допомагати іншим
Під час складних періодів людина може надто сильно зосереджуватися на власних проблемах. Дітям і підліткам особливо легко замикатися у своїх переживаннях.
Тому корисно давати їм можливість бути потрібними іншим.
Молодша дитина може регулярно доглядати за домашньою твариною, старша — допомагати молодшому брату чи сестрі з навчанням. Також можна разом допомагати сусідам, брати участь у волонтерських ініціативах або доручати дитині певну відповідальність у сімейних справах.
Йдеться не про те, щоб змусити дитину забути про власні труднощі. Навпаки, така діяльність допомагає відчути, що навіть у складний момент вона здатна щось робити, бути корисною та підтримувати зв’язок з іншими.
Не намагайся одразу прибрати всі негативні емоції
Коли дитина засмучена, батькам природно хочеться якомога швидше її заспокоїти. Наприклад, після того як дитину не запросили на вечірку, дорослий може сказати: Не переживай, будуть інші.
Однак постійне намагання швидко позбутися неприємних емоцій не допомагає сформувати справжню стійкість.
Дитині важливо зрозуміти, що сум, страх, розчарування чи образа самі по собі не є небезпечними. Їх можна пережити, навіть якщо в цей момент вони здаються дуже сильними.
Тому замість спроби одразу виправити ситуацію батьки можуть просто визнати почуття дитини:
Я бачу, що тобі справді боляче. Мені шкода, що так сталося.
Після цього варто дати дитині час заспокоїтися. Стійкість поступово формується через такий досвід: людина переживає складний момент, проходить його і згодом розуміє, що знову може почуватися добре.
Саме усвідомлення я вже проходив через важкі почуття і зміг із ними впоратися допомагає дитині ставати впевненішою перед майбутніми труднощами.
Раніше ми писали, чому ми боїмося просити про допомогу — читай в матеріалі, як навчитися це робити.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!