Дуже виснажений, зубів немає: мати звільненого оборонця Зміїного Олега Чернишова розповіла його історію

В рамках ювілейного п’ятдесятого обміну військовополоненими до України повернувся 35-річний оборонець острова Зміїний, прикордонник Олег Чернишов.

Український захисник потрапив в російський полон у перший день повномасштабної війни та провів там 708 днів. Відео саме його авторства облетіло увесь світ.

Олег Чернишов зафільмував той самий момент, коли оборонці Зміїного вказали напрямок російському кораблю. Після чого потрапили у полон.

Увесь цей час їхні родини боролися за їх визволення. Писали листи, виходили на численні мітинги, навіть створили громадську організацію.

Чекали вдома і на Олега Чернишова: його мати Антоніна, дружина Світлана та семирічна донечка Марійка, що не бачила батька два роки.

Мати звільненого з полону захисника острова Зміїний розповіла в інтерв’ю Вікнам історію свого сина, полон, а також про те, як дізналась про обмін.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Захисники Зміїного (@zmiinyi_defenders)

Як ви дізналися про те, що Олега обміняли?

— Мені подзвонили з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Я знала, що просто так звідти не дзвонять, щось відчула. І почула: “Мама, вашого сина обміняли”. Я втратила мову, не знала, що казати. Перша фраза була Слава Україні! А син вже відповів: “Героям Слава!”

Це щастя, яке не пояснити ані словами, ані емоціями. Я вперше почула голос Олега за два роки.

Повернулося усього 207 наших захисників. І кожній мамі, дружині, сестрі це снилося. 31 січня я запам’ятаю на все життя.

Можна сказати, що це другий День народження мого сина. Бо у полоні тяжко. Багато хлопців не витримує. І скільки було обмінів тілами. Ми кожного разу тремтіли, аби там не було імені нашого Олега.

Історія Олега Чернишова

— Олег служить за контрактом давно. Він справжній герой — пройшов АТО, два роки російського полону. Усього 708 днів. Це дуже тяжко. Я переймалась за його моральний стан. Але він це витримав і вірить, що перемога за Україною. Як і вірив, що повернеться додому.

У наших листах до нього ми писали, що все буде добре, тримайся заради нас. Його семирічна донечка Марійка дуже чекала тата, мріяла, аби він повів її до першого класу. Але на жаль, ми не дочекалися.

Як ви дізналися про полон сина?

Олег потрапив у російський полон у перший день повномасштабної війни. 24 лютого — жахливий для нас день. Адже нам сказали, що оборонці острова Зміїний загинули. Але дружина Олега, моя невістка, не вірила у це до останнього. Та і я відчувала, що син живий.

Невдовзі з’явилися й відео наших зміїнівців у російських ЗМІ. Це була радість для нас. Хоч ми й розуміли, що хлопці потраплять у полон. Спочатку вони місяць були у якихось казармах. А потім їх розподілили по СІЗО білгородської області. Там були й оборонці Зміїного, і захисники з Херсонщини. Усього близько трьохсот людей.

Якими ці два роки були для вас?

— Увесь цей час ми за них боролись, бо розуміли, хто як не ми. Родичами військовополонених з острова Зміїний ми створили ГО Про тих, про кого мовчать. Аби їх не забули. Ми їздили в координаційний штаб в столицю, виходили на мітинги, писали листи усюди, куди тільки можливо.

Оборонців острова Зміїний дуже важко обмінюють. Адже вони вказали напрямок крейсеру Москва. Потім він ще й затонув навесні, то над нашими хлопцями почали ще більше знущатися. Це нам розповідали вже звільнені захисники. Адже росіяни вважали, що саме через них крейсер затонув. Бо вони вказали йому напрямок, так би мовити.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Захисники Зміїного (@zmiinyi_defenders)

Тому ці два роки були дуже тяжкими для нас. Ми не чули голос Олега, не знали, чи отримував він листи від нас. Але все, що ми могли робити для їх звільнення, ми робили. Щомісяця ми їздили до уповноважених осіб. За два роки звільнено більш ніж половина оборонців Зміїного.

Найгірше, що на них давили морально. Зривали обміни, аби хлопці думали, що не потрібні Україні. Що нашої країни взагалі вже не має. Цей моральний тиск, оце найважче. Ані побої, ані голод. Але я пишаюся своїм сином. Тим, що він це витримав.

Олега возили на обмін та повертали два рази. Це дуже тяжко саме психологічно. І от коли його повезли втретє, він молив Бога, аби повернутися на Батьківщину.

Читати на тему

Пережив пекло та повернувся додому! Історія прикордонника, який пройшов оборону Зміїного та чотири російські колонії

Росіяни постійно намагались зламати дух українських бійців. Микита розповідає, що вдавались до психологічного та фізичного тиску, часто влаштовували допити.

Як наразі почуває себе Олег? Коли ви зможете його побачити?

— Здоров’я Олега наразі могло б бути кращим. Але ним займаються фахівці. Він у шпиталі, здає усі необхідні аналізи, проходить огляд.

Те, що мені відомо, то організм дуже виснажений. Адже за два роки його годували кашами, хлібом та чаєм. Ще щі давали. Але ми ж такого не їмо. Тому зубів немає. Та й психологічний стан нелегкий. Я досі не знаю, усього, що пережив мій син.

Ми з ним досі не бачились, лише два рази говорили телефоном. Але днями ми до нього поїдемо. Не можу цього дочекатися.

Ми Олега обов’язково відновимо. На це потрібен час. Наразі на сина чекає реабілітація, а після — він повернеться на службу. Це його рішення. І я дуже ним пишаюся. Він хороший програміст та зв’язківець.

З нашої громадської організації я не піду, поки ми не звільнимо всіх оборонців Зміїного. Я знаю, як це важко, чекати рідну людину. Наразі досі в російському полоні перебувають десять прикордонників та 15 морських піхотинців зі Зміїного.

Ми будемо боротися і за їх визволення до останнього.

Обороняв острів Зміїний Михайло Заремба. Щоправда, робив це з повітря. Однак зберегти власне життя чоловіку на жаль не вдалося. Читай інтерв’ю з дружиною загиблого пілота, що виконував завдання на острові Зміїний.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.