Під час війни музика має бути присутня у житті на всі 200% — історія артиста, який став на захист країни

Герой цієї історії — Ярослав. Він родом із Кропивницького, за фахом вчитель, але зміг пропрацювати в цій сфері лише півроку. Чоловік любить музику, тому присвятив себе цій справі. 

До повномасштабного вторгнення Росії працював у Муніципальному міському духовому оркестрі. Його історією поділилися в Оперативному командуванні Південь.

До 24 лютого Ярослав працював музикантом та вокалістом. Він брав участь у міських та приватних заходах. Уже за півроку до повномасштабної війни постійно дивився новини та аналізував їх. Дружина навіть сварилася через це.

Уже тоді він впевнився, що повномасштабний наступ буде, але не знав, коли це станеться.

— Домовився з дружиною: щойно все почнеться, заправляємо в автівку повний бак пального, вона забирає дітей та їде якомога далі. Хоча б в бік Умані до моїх батьків, а далі, за потреби, і за кордон. Тоді дружина погодилася, — розповідає військовий.

Щодо себе, то він давно вирішив стати на захист країни, якщо це буде потрібно. Але всім побудованим планам не судилося збутися. Вночі 24 лютого всі запанікували, а дружина навідріз відмовилася їхати без чоловіка. Проте Ярослав від свого плану не відмовився.

Я сказав, що поїхав заправляти машину, а сам вирушив до військкомату.

— О восьмій ранку я вже був там. Черга вже була величезною. Вирішив таки заправити машину, поки натовп трішки зменшиться, і знову повернувся, — згадує музикант.

Він дочекався своєї черги та навіть встиг пройти медкомісію. Чоловікові сказали йти додому та чекати дзвінка, після якого за 15 хвилин він мав бути у військкоматі.

Дружина не зраділа цій новині, ще й очікуваний дзвінок пролунав відразу після повернення додому. 

Читати на тему

Ніколи не хотів виглядати жертвою: історія перших фотографій Дмитра “Ореста” Козацького після полону

А сьогодні можна просто подивитись Оресту в очі. Вони багато чого бачили, кажуть фотографи Костянтин і Влада Ліберови.

— Дружина стала на дверях і не відпускала. Чесно кажучи, тоді я вже прощався, думав, уже не повернуся. Але не піти я не міг. Я себе давно налаштував на це. Якщо не піду, то як тоді дивитися в очі своїм дітям, своїй родині, батькам? Хто, як не я, стане на їх захист? — міркує Ярослав.

Спираючись на досвід чоловіка, його записали до сил територіальної оборони, тож він приєднався до лав 121-ї бригади ТрО Кіровоградщини.

Навіть зараз він не відмовляється від улюбленого заняття, іноді починає співати на службі. Переконаний, що музика допомагає проживати події.

— Під час війни музика має бути присутня в житті на всі 200% зі 100%. Вона дуже добре відволікає від усього жаху, що відбувається.

Якщо щоденно вдумуватися лише в горе, то можна швидко з’їхати з глузду, — ділиться артист.

Він наголошує, що говорить саме про спів та прослуховування музики.  

— Через пісню людина оновлюється, оновлює стан душі, набирається нових сил рухатися далі, підіймає бойовий дух. Це надзвичайно важливо, — говорить військовий.

Українські військові роблять нереальні речі. Так наші льотчики стали легендою, відомою як Привид Києва. Раніше ми розповідали історію льотчика Михайла Матюшенка, який загинув у боях над Чорним морем.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!