Дитинство, яке вкрала війна та темрява: щемливі історії українських дітей, які живуть у “крижаних” будинках

Напевно, кожна дитина у світі знає, що таке війна. Дізнаються через фільми, уроки історії в школі, розповіді дідусів чи бабусь-ветеранів. Проте жодна дитина у світі не повинна проживати жахи війни. 

На жаль, тисячі українських дітей уже можуть розрізнити звуки “прильотів” від звуку ППО, знають, що робити під час обстрілу та як врятувати своїх молодших братиків чи сестричок або навіть батьків.

Зараз дитинство українських дітей проходить у темряві. Попри це, коли електроенергії немає днями, у кількох шарах теплого одягу в холодній оселі, при свічках вони продовжують вчитися та не втрачають віру у світле майбутнє.

В UNICEF Україна розповіли історії українських дітей, чиє дитинство вкрала війна та темрява.

Світло знищили: історія Варвари та Тимофія

Маленька Варвара при сяйві свічки читає мамі казочку про лисичку, яка взимку жила у крижаній хатинці: “Прийшла весна, і хатка розтанула…”

UNICEF

На жаль, родина дівчинки теж живе у “крижаній” оселі. Опалення в будинку залежить від електроенергії, якої може не бути цілий день. За кілька годин квартира стає холодною. 

Маленька Варя щиро вірить, що весною, коли буде її день народження, війна закінчиться. Тоді у її будинку з’явиться світло та опалення. А страшні звуки сирен більше ніколи її не потурбують.

Світло знищили — тепер його немає. І його невчасно вимикають. Іноді вимикають удень, іноді вночі, — розповідає дівчинка.

UNICEF

Щоб Варвара та її старший брат Тимофій могли продовжувати своє навчання, мати Вікторія запалює у кімнаті кілька свічок.

11-річний Тимофій мріє, коли виросте і закінчиться війна, поїхати до Америки, адже там є найбільший у світі скейт-парк. Заради цього хлопчик старанно вчить англійську, тому навіть без електроенергії при свічці виписує в зошиті англійські слова.

Своїм акуратним дитячим почерком він виводить “fireplace” (він англ. камін — ред.). Здається, камін дуже необхідний у квартирі родини. Але його немає, проте є пічка у селі.

UNICEF

— Мама купила дрова і спирт, щоб жити в селі й запалювати там піч. Бо тут у нас, якщо немає світла, немає й тепла, — розповідає Тимофій. Коли у будинку родини світла не було понад добу, батьки Тимофія й Варвари почали думати про план Б. Діти пережили евакуацію з Бучі, тому розмови про новий можливий переїзд їх дуже турбують.

— У селі з піччю буде тепліше. І їсти приготувати можна. Але є причини, чому в селі буде незручно.

Біля будиночка величезне поле, тож трохи страшно, якщо там будуть снаряди й міни, — каже він.

Ось що хвилює маленького хлопчика. Не відсутність зв’язку чи інтернету, а саме безпека.

UNICEF

Варвара не любить, коли світло виключають ввечері, адже вона боїться темряви. 

— Боюсь іноді йти коридором, бо там немає світла. Мені не подобається те, що вимикають світло. Мені це нагадує день, коли війна почалася, — для Варвари, як і для її брата, темрява у квартирі тепер асоціюється з бойовими діями.

Зараз навчання дітей вдень переривають повітряні тривоги. Війна, яку розпочала Росія, забрала у дітей право на навчання, ігри з друзями та просто щасливе безтурботне дитинство.

— Мені дуже не подобається, що зараз бомблять. Я вже втомилася від цього. Тато мені каже, що війна скоро закінчиться — на мій день народження наприкінці весни. Я не знаю, чи точно в цей день закінчиться.

Але якщо так буде, то в мене буде радість, я буду дуже весела, — говорить Варя.

І навіть у темній квартирі лише від світла свічки можна розгледіти її усміхнене обличчя.

Читати на тему

20 врятованих сердечок! Ризикована операція з повернення дітей, незаконно вивезених до Росії 

Волонтерам вдалось врятувати 20 дітей, яких незаконно вивезли до Росії. Серед них і донька української захисниці.

Генератор та літра бензину = одна виконана контрольна

Деякі українські родини придбали собі генератори, щоб мати світло під час відключень. Проте через ціни на бензин вони мають використовувати генератор економно.

Літра палива вистачає на годину роботи генератора — саме стільки 15-річному Владиславу та 12-річному Вадиму потрібно, щоб виконати контрольну роботу.

Брати родом з Ірпеня, але мають ті ж проблеми, що Варвара й Тимофій у Бучі.

Під час сильних обстрілів родина хлопців виїхала з міста. Коли повернулися, зрозуміли — їхнього будинку більше немає. Зараз вони усі мешкають в літній прибудові. Тут же встановили пічку та генератор.

UNICEF

— Коли почалася війна, наше життя перевернулося, все абсолютно змінилося. Діти втратили навчання, друзів, будинок, я втратила роботу, — розповідає мати хлопців Світлана.

Вона хвилюється за якість знань своїх синів, адже через відсутність електроенергії навчатися складно, деякі викладачі не можуть вийти на зв’язок близько двох тижнів. А хлопці хвилюються, що не можуть вийти на зв’язок з друзями.

— Війна — це коли вбивають людей, воюють. Це постійні вибухи, постріли, вбивства. Це зруйновані будинки.

Це коли ти хвилюєшся за близьких і друзів, хвилюєшся за себе. Це — страх. Це — темрява, — говорить Владислав.

Під час війни можуть порушуватися багато прав дитини. Раніше ми розповідали, як дотримуються прав дитини під час війни. Про важливі проблеми та їх розв’язок.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: UNICEF Україна