Ми їх зустрічаємо вогнем і мечем: історія бійця Грома, який безжально винищує ворогів

Боротися з ворогами на передовій у гвардійця з позивним Гром — це спадкове. Як інакше, коли всі чоловіки в сім’ї військові, починаючи ще з часів Речі Посполитої? А ось звання Герой України він отримав першим у своїй родині після того, як відбив наступ ворога на Харків.

Тому без зайвих роздумів і вагань, а лише з відзнакою надзвичайних вмінь парубок закінчив Національну академію Національної гвардії України.

Тепер же Гром з молодого випускника перетворився на безжального винищувача російської техніки та піхоти.

Бойовий командир, який опинився у своїй стихії, — таку оцінку гвардійцю дають усі, хто його знає особисто.

Своє перше бойове хрещення Гром прийняв разом із батьком

Під час нападу на Харків у перші дні війни Гром вирішив залишатись на наших позиціях разом із водієм бронеавтомобіля та чотирма бійцями строкової служби, поки ворожі війська намагалися прорватись у місто.

Поряд був і його батько, який взяв на себе відповідальність прикривати групу гвардійця, щоб вона зайшла в тил противника і дала жорсткої прочуханки ворогу. Однак ця місія для нього виявилася останньою.

Пізніше дізнався, що у мене батько загинув під час прориву противника, — поділився Гром особистим болем.

Однак парубок не залишився у боргу і відплатив загарбникам сповна не лише за свою втрату, а й за усіх своїх земляків. Ворог поніс значно більше втрат, ніж будь-хто.

У той день ми спалили їхню техніку: один МТЛБ, два ГРАДи, “підвозку” снарядів.

На цьому Гром не збирається зупинятись і пообіцяв собі далі нищити всіх, хто прийшов на його землю зі зброєю. Живими залишаться лише ті, що здадуться у полон.

Читати на тему

Від виживання до адаптації — психолог розповів, як змінюється поведінка під час війни

Спочатку нам було страшно і ми не знали, що робити, а зараз адаптуємося під події — як змінюється наша поведінка під час війни по тижнях.

Дружня команда та нові фантастичні вміння

Ні, це не про новий супергеройський фільм, а лише звичайний день Збройних сил України. В одному з їх підрозділів і робить свою справу Гром, перетворюючи будь-які спроби російських окупантів наступати на справжню м’ясорубку.

Кажуть, особливо гарно перемелюються ті, хто чинив свої нелюдські злочини на Донбасі та у Сирії.

Гром відкрив у собі надзвичайно корисні здібності та проводить так звані зачистки не гірше, ніж захоплює техніку ворога. Звичайно, такі вилазки дуже небезпечні, оскільки потребують неймовірного везіння, здатності блискавично ухвалювати рішення відповідно до ситуації.

Головне в цій справі діяти з абсолютно холодним розрахунком. Однак результати говорять самі за себе.

Ми в них “віджали” на цей момент два танки — Т-72 і Т-80 БВМ, а ще МТЛБ — одну одиницю. Зараз розбираємось, чия установка С-300 з усією її комплектацією. А ще підібрали дві зенітні установки ЗУ-23-2.

Також Грому з його фантастичною командою вдається відбирати в окупантів багато стрілецької зброї та боєприпасів, які вони кидають, поки тікають. Це такі собі трофеї, що лише допомагають нашій армії.

Ми їх зустрічаємо вогнем і мечем, — говорить гвардієць Гром.

Також додає, що проти росіян широко використовують вогневі засоби країн НАТО, які дозволяють нищити броньовану техніку.

Тому й не дивно, що загарбники вже почали масово здаватись у полон. За словами Грома, нещодавно з піднятими руками до них вийшло близько півтора десятка російських військовослужбовців.

До окупантів нарешті дійшло, що краще потрапити в полон до українців, ніж холонути непохованим у спаленій техніці.

Ті ж супротивники, які все-таки вирішують наступати на Харків та виконувати злочинні накази, зазнають великих втрат. Гром одразу завдає нищівних ударів як по їхній техніці, так і по живій силі. Говорить, що окупанти відправляють свою молодь на смерть.

Фактично вони йдуть на безглузде самогубство.

Від зими до зими — лиш два кроки

Здається, не так багато часу минуло, відколи молодий командир разом зі своїми підлеглими відганяв від Харкова війська ворога, що значно переважають у кількості.

За ті перші морозні бої за вільний український Харків Гром пізніше отримав найвищу нагороду у нашій державі — Герой України та орден Золота Зірка. Та не лишився й без іншого “подарунку” на згадку про війну — поранення шрапнеллю на обличчі.

Найбільшою неприємністю у той момент, як ділиться Гром, була потреба залишити свій новий підрозділ, куди чоловік пішов із Нацгвардії. Та на Грома все ж таки дочекались у його 92-й механізованій бригаді імені Івана Сірка, у якій він може себе жартівливо називати Бешкетником Сірка.

Разом з тим Гром встиг розкрити своє справжнє ім’я українцям — він Євген Громадський, а ще він розповів, що замість Харкова тепер боронить Куп’янськ. Попри те, що погода лише додає турбот, а відкрита місцевість не дає знайти місце для сховку від морозів, але парубок сам, здається, випромінює тепло.

Зберіг у собі Євген і життєву силу, відвагу та впевненість у майбутній перемозі. Не полишає також бажання помститися за всіх загиблих, зокрема і за свого батька Олега. Своєї ж смерті Гром більше не боїться і намагається зосереджувати думки лише на власних завданнях.

Я не думаю про смерть, я думаю тільки про життя, про життя моїх товаришів і життя моєї частини, — ділиться своїми думками Євген.

А родиною тепер упевнено називає своїх побратимів, з якими крокує назустріч перемозі та ще одній лютій зимі, яка, ймовірно, може стати вирішальною для всіх нас.

Чимало українців вирішили стати на оборону України одразу, як отримали на це законне право і вже у 18 років побачили реалії війни без будь-яких прикрас. Таким був шлях і Дмитра. Читай історію військового Да Вінчі, який брав участь у звільненні Балаклії.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!