Фото Армія.Inform До повномасштабного вторгнення Тетяна була журналісткою та громадською діячкою. Та усе це жінка вирішила змінити на нову професію — військовослужбовиці бригади тероборони Київщини. Про своє рішення долучитися до лав військових Тетяна розповідає так: — Це, мабуть, психологічне, як і в багатьох. Ти розумієш, що мало робиш для перемоги, отак я і вирішила, що треба йти служити. Нині жінка діловод. Крім того, у її обов’язки входить інформаційний супровід діяльності свого батальйону в медіа. Свою історію жінка розповіла для Армія.Inform. Початок повномасштабної війни Вранці 24 лютого жінка прокинулась від вибухів. Вона згадує: секунд десять не знала, як спуститися і розповісти своїм, що почалася війна. Донька та мати Тетяни швидко зібрали усі речі, та згодом вирішили не виїжджати з Київщини, оскільки перебували в безпечному місці. Тому жінки почали волонтерити. Тетяна займалася доставлянням гуманітарної допомоги для цивільних, а також необхідних для військовослужбовців речей. Волонтерська діяльність Про особливості волонтерства Тетяна знала ще з 2014 року, коли почалася війна на Сході України. Тоді вона допомагала військовим та працювала у зоні бойових дій як журналістка. Жінка згадує, з чого все починалося. — У 2014 році в мене друг пішов служити у 79-ту бригаду. І як завжди дзвонить: нам на вчора треба автобус. Тетяна їздила у зону бойових дій разом зі своєю подругою та колегою. Ми привозили волонтерку і робили матеріали про військових, прифронтові села, долю дітей в зоні бойових дій. Жінка пригадує, що коли у Миколаєві, звідки вона родом, збирали антимайдан, до них приїжджали кримські журналісти. Вони розповідали, що організатори Миколаївського антимайдану — це ті самі люди, що захоплювали Крим та відкривали ворота у військові частини. Читати на тему Щоразу, коли думаю, що це найважчий день — настає наступний. Історія парамедикині Аляски про роботу на фронті Парамедикиня розповіла, як вирішила піти на фронт та що найтяжче у роботі. За освітою Тетяна юристка. Вона була медіаюристкою та захищала права журналістів у судах. Крім того, Тетяна була членкинею Ради громадського контролю НАБУ, згодом очолила її. Саме заради цієї посади й переїхала на Київщину. Військова служба Освіта юриста стала для Тетяни підставою стати військовою. Та, як вона пригадує, усе було не так просто. Мене не дуже хотіли брати в армію через те, що я жінка. Пояснювали, що буде краще, якщо я займатимусь дитиною. Але дитина в мене доросла, студентка, мені не треба ні з ким няньчитись. Жінка спочатку прийшла у бригаду за відношенням, та їй відмовили. Тетяна не склала руки та вирішила піти на співбесіду в один з батальйонів бригади тероборони Київщини, й там отримала своє відношення. Фото: Армія.Inform Родина Тетяни підтримала її рішення стати військовослужбовицею. На службі жінка займається діловодством — відповідає за облік матеріальної бази батальйону. Це її основний напрям. — Ти спиш, а тобі сняться документи, просинаєшся і думаєш: там є печатка чи нема, — пригадує зі сміхом жінка. Друга частина її служби — це робота з пресою та висвітлення діяльності громади у ЗМІ. Тетяна розповідає, що із сексизмом у себе в бригаді не зустрічалася. Усе навпаки. Жінка розповідає, що сама може замінити, наприклад, сантехніку, а чоловіки іноді дивуються цьому та питають: “А ми тут для чого?” Та такого, щоб їх змушували шити чи готувати їсти, немає. До того ж дівчата в нас є бойові, спробуй їм щось сказати. Але все ж таки я відчуваю до себе повагу як до жінки та посестри. Про мотивацію Тетяна розповідає, що для неї головною мотивацією є можливість здобувати нові знання та досвід. Оскільки в армії вона до цього не служила, жінка каже, що засвоює для себе нову сферу. Служба для мене — це таке психологічне заспокоєння, що я хоч щось роблю корисне в цей час. Іноді здається, що все одно роблю замало, хотілося б ще, але на все свій час. Раніше ми розповідали історію пораненого батька та його 15-річної доньки після інсульту, які разом проходять реабілітацію. До речі, у Вікон є Telegram. Підписуйся, щоб оперативно отримувати найцікавіше. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Жінки на війні, українські військові Джерело АрміяInform Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Щоразу, коли думаю, що це найважчий день — настає наступний. Історія парамедикині Аляски про роботу на фронті Парамедикиня розповіла, як вирішила піти на фронт та що найтяжче у роботі.