Він все зрозумів… Після звістки про смерть господаря пса паралізувало

Вони разом пройшли АТО, але повномасштабна війна Росії проти України розлучила їх назавжди. Це історія 28-річного бійця Олександра Суходольського з Дніпра та десятирічної вівчарки Сема.

Мама Наталія і досі зберігає у телефоні відео, де її син розповідає про свого найкращого друга — пса Сема. Змонтував його сам Олександр, коли повернувся з АТО.

Чоловік вивчився на кухаря, але у школі улюбленими предметами були історія та захист Вітчизни. А коли Олександру було 20 років, то пішов воювати. Служив у 25-ї повітряно-десантній бригаді. Потім перевівся в іншу частину на Донеччині. Там в Авдіївці боєць і знайшов свого чотирилапого товариша.

Ця зустріч військового зі знесиленим псом в прифронтовій Авдіївці відбулась вісім років тому. Сем сидів на ланцюгу та їв сніг. Олександрові дозволили з ним служити, а коли закінчився контракт, друзі повернулися разом до Дніпра. Наталія розповідає, що її син з собакою носився, як з маленькою дитиною.

Олександр підтримував себе у гарній фізичній формі та був готовий повернутись до військ у будь-який момент, що й зробив торік 24 лютого. Однак цього разу Сема залишив мамі, а сам повернувся до лав 25-ї повітряно-десантної бригади.

У травні повернувся додому з контузією. Тоді Сем не одразу впізнав Олександра. Та товариші порозумілися. Як виявилось — це була їхня остання зустріч.

Читати на тему

Кінолог та собака — це одне ціле: історія військового Леоніда та його службового пса-сапера Алмаза

Алмаза як цінного футбольного гравця придбали у команду, яка грає за безпеку на українській землі. Так молодий пес став службовим.

А за місяць, 23 червня, головний сержант командир бойової машини Олександр Суходольський загинув біля села Мазанівка на Донеччині, поки прикривав побратимів. Чоловіку було 28 років. 

У день поховання, як згадує Наталія, його друг Сем був дуже пригнічений. Так ніби все зрозумів. Після того не міг ані їсти, ані пити. Ветеринар сказав, що у пса параліч нижньої щелепи. Тоді його виходила мама воїна.

Зараз Наталія розповідає, що турбота про Сема допомогла і їй самій боротись з болем від втрати сина.

Найкраще, що можуть робити українці в тилу — пам’ятати про героїв, які віддали життя за нас та робити все, аби їхня загибель не буда марною. Продовжують зберігати пам’ять про загиблого сина й Олексій та Анна. Їхній син загинув торік. Читай, як батьки загиблого в Оленівці бійця продовжують його місію.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!