Вони знайомі лише близько півтора року, але вже однозначно стали одним цілим. Адже, як люблять говорити на службі Леоніда та його колеги Алмаза, кінолог та собака — це одне ціле.
Також у роботі їх ще називають — бойовий розрахунок. Начальник відділення пошуку вибухонебезпечних предметів пошуковими собаками військової частини Командування сил підтримки ЗСУ Леонід Левченко та його пес-сапер Алмаз познайомились, коли чотирилапому було дев’ять місяців.
Чоловік тоді тільки перейшов з кінологічного центру Державної служби охорони МВС на службу в ЗСУ. Щойно підписав контракт, то почав шукати для себе напарника.
Леонід, звісно, тренує усіх песиків, які є на службі, але повинен мати власного. Та й сам завжди хотів цього.
Спочатку визначився з породою, яка була йому ближче до душі та й більше подобалася в роботі — бельгійська вівчарка малінуа. Леонід говорить, що це дуже розумна порода собак, слухняна та водночас жвава.
У нього стільки енергії, що за один і той самий час він може обстежити в кілька разів більшу територію, ніж той бідний лабрадор. Через це я хотів саме малінуа.
Спочатку Леонід зробив оголошення в інтернеті, що шукає собі пса. Потім почав їздити та тестувати цуценят на придатність для роботи як мінно-розшукових псів.
Для цього чоловік проводив нехитрий експеримент — кидав ключі на підлогу. Якщо собака лякалась, то вона точно не підходила для служби. Та якщо пес проявляв цікавість до предмета, то його можна було перевіряти вже далі з м’ячиком.
Алмаз одразу відреагував на м’ячик. Куди б я його не закинув — він знаходив та приносив.
Насправді, як говорить Леонід, любов до м’ячиків у їхній справі дуже важлива, оскільки більшість тренувань на пошук вибухонебезпечних предметів проходить саме з ними.
Тож Алмаза як цінного футбольного гравця придбали у команду, яка грає за безпеку на українській землі. Так молодий пес став службовим, а після цього завів власну філософію — їсти по дієті, гратися з м’ячиками, добре спати та шукати вибухонебезпечні предмети.
Тепер Алмаз їсть щоденно каші, сухі корми та субпродукти. На такому раціоні він набрав вже 30 кілограмів, але це для його дворічного віку нормально. Хтось може сказати, що він ще зовсім юний. Та як запевняє Леонід, Алмаз у самому розквіті для мінно-розшукової роботи.
Крім того, кар’єра у чотирилапого не має бути довгою, оскільки після восьми років у практично кожного собаки притуплюється нюх. Тож поки вони з Леонідом напарники, а потім будуть жити як звичайна родина.
Як ділиться чоловік, після того, як пса списують зі служби, існує вибір — віддати його кінологу за бажанням, або ж благодійній організації. Та Леонід не готовий вже розставатись з Алмазом, тому планує забрати його до себе.
Ми будемо жити й жити довго, гратися з м’ячиками. Але до того у нас ще ой як багато справ.
Та й пройшли напарники вже чимало. Спочатку були тренування, щоб пес зміг отримати сертифікат та був допущений до служби. Останні навчання проходили у січні-лютому 2022 року. На березень планували вручення сертифікатів.
Алмаз проходив навчання у кінологічному центрі у Кам’янець-Подільському. Спочатку йшли тренування на пошук улюблених м’ячиків. Адже насправді собаки не надто прагнуть шукати вибухові речовини.
Тому їх вчать визначати, де заховали їхні іграшки. Згодом до них підкладають маленький мішечок з піском та тротилом. Звісно, у меншій кількості, ніж може бути у вибухівці. Коли пес навчився визначати, де знаходиться цей тонкий запах, то його починають вчити шукати й інші види вибухівки — пластид, тен та гексоген.
Їхні запахи зменшують у концентрації, щоб під час роботи пізніше пес міг значно простіше та швидше знайти їх у реальних умовах.
В останній місяць навчання змішуємо всі вибухові речовини докупи, і пси шукають їх у випадковому порядку
Так собаки вчаться працювати кожен за своїм напрямом: або пошук вибухівки у машинах чи приміщеннях, або ж на відкритій місцевості, у полях та на дорогах.
Спочатку Алмаз повинен був займатись лише своїм напрямком та визначати, де знаходиться вибухонебезпечна речовина у приміщеннях. Та коли почалась повномасштабна війна, потім деокупували Київську область, то пес навчився й працювати на відкритій місцевості.
От ми заходимо з Алмазом в приміщення, і я не знаю, де захована вибухівка, розумієте? А от він! Він знає!
Та це зараз Леонід та радісно говорить про роботу, а 24 лютого було все не так просто. Він отримав наказ повертатись у військову частину, оскільки навчання закінчили достроково. Так він та Алмаз заїжджали у Київ під звук канонади.
Пес перший час жив у частині, але вже у квітні узявся до служби. Коли він знаходив, де лежить вибухівка, то сідав біля того місця. Це був сигнал для Леоніда. Тоді він відводив собаку й до роботи бралися вже сапери.
Напарники таким чином пропрацювали аж до холодів. Потім вважається неефективним використання пса за несприятливих погодніх умов. Вітер може відносити запах будь-куди. Також погано впливає на Алмаза й звичайна пилюка, яка забиває йому надчутливий носик.
Його носик — це безпомилковий детектор, ще й швидкий.
Тож Алмаз чекає на свій зірковий час, коли на вулиці вже буде більш тепла погода. Адже він все ж таки кращий за звичайних металошукач, який сигналізує, навіть коли знаходить уламки, а не лише вибухівку.
Леонід прагне дочекатись повного звільнення українських земель, щоб разом зі своїм другом очищати їх від наслідків повномасштабної війни. А ще чоловік мріє про парад та хоче провести Хрещатиком Алмаза як того, хто доклався до перемоги України.
Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін Антарес існує з 2008 року. Його чотирилапі волонтери від початку були навчені шукати зниклих живих людей. Наймолодша пошуковиця загону — Марія Романова, якій всього 17 років. Читай історію юної кінологині про пошук загиблих на місцях російських обстрілів.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net