Любов українців до Батьківщини, напевно, така давня, як і сам світ. Звісно, на нашому шляху було багато перепон. Чимало історичних подій українцям довелося пережити під гнітом інших народів, але щоразу ми прагнули незалежності й здобували її.
Напевно, один із перших кроків до здобуття незалежності для сучасної України стався 24 липня 1990 року — над Київрадою вперше замайорів український прапор.
Після перших демократичних виборів на альтернативній основі до місцевих рад у березні 1990 року Компартія зазнала поразки. Синьо-жовті прапори вже були підняті над ратушами Стрия, Тернополя, Дрогобича, Львова, Івано-Франківська та Житомира.
Залишався Київ. Підняття прапора у столиці означало б, що Україна повернулася до незалежності — так і сталося. Заступник голови Київради першого демократичного скликання у 1990 році, голова Демократичного блоку Олександр Мосіюк згадує, як це відбувалося.
За його словами, комуністи усіляко намагалися заборонити використання української національної символіки на території столиці.
— Ми представляли акцію з підняття прапора, як відродження української культури. Хоча всі добре розуміли, що йдеться про відродження незалежності України.
Адже національне полотнище над Києвом означає, що воно майорить і над всією країною, — каже Мосіюк.
Він згадує, що комуністи розуміли: підняття прапора над Києвом означає вихід Республіки із Союзу. Тому всіляко погрожували.
Але напередодні, 16 липня того ж року, Верховна Рада схвалила Декларацію про державний суверенітет України. Власне, це й стало поштовхом для прискорення ухвалення Київрадою рішення про використання національної символіки на території столиці.
Українські політики розуміли, що ризикують, бо ще існували СРСР, радянська армія та КДБ. Людей могли заарештувати, розігнати силою з вулиць.
— Отже, 24 липня 1990 року триває засідання Президії Київради. Комуністи зривають кворум. До мене підійшов тодішній в.о. керівника київської міліції полковник Володимир Шапошник, який порадив прийняти будь-яке рішення та зібрати якомога більше людей, поки йому жодних команд із центру не дають, — згадує Мосіюк.
За його словами, у дворі міськради вже чергував ОМОН, а на даху сиділи снайпери й чекали наказу.
— Оскільки кворуму не було, ми прийняли протокольне рішення, щоб правоохоронці сприйняли акцію як легітимну. Але найважливішим питанням було, як зібрати людей, — каже Мосіюк.
Далі були надруковані відповідні листівки. А один із журналістів, Анатолій Тарасенко, зміг передати в ефірі Українського радіо новину про підняття українського прапора.
Нарешті настав довгоочікуваний день. На вулиці зібралися тисячі людей. Олександр Мосіюк вийшов на вулицю та оголосив документ про рішення щодо підняття українського прапора. Потім Мосіюк вистрибнув на постамент перед щоглою та підняв стяг.
Також перед цим прапор освятили біля стін Софійського собору, у такий спосіб підкреслюючи спадкоємність із часів Київської Русі, та ходою доставили до будівлі Київради.
Фото: М. Яковенко, В. Білецький
А на самому Хрещатику вже понад 200 тис. осіб співали гімн України та Боже великий, єдиний, нам Україну храни. Люди навіть привезли кілька прапорів з інших міст, адже боялися, що наш знімуть чи вкрадуть. О 19:03 прапор замайорів над мерією.
Київрада запалила іскру, яка призвела до вибуху в суспільстві. Люди хотіли незалежності для України.
— На Хрещатик прибули люди з різних регіонів, але 95% людей, які прийшли в центр міста на підняття прапора, були киянами. Що стосується полотнища, то їх було декілька, бо боялися, що заберуть, пошкодять або знімуть, — згадує Мосіюк.
Фото: Укрінформ
Звісно, комуністи були розлючені. Вони погрожували людям, заборонили рух тролейбусів, але українців не налякати. Працівники пригрозили, що вийдуть на безстроковий страйк, якщо їх не відпустять на підняття прапора.
Вечір. Хрещатик. Підняття прапора. Все завмерло. Транспорт не їде. Люди сидять на каштанах, дахах тролейбусів. Народ шаленів від радості й гордості, навіть чергували біля стяга, щоб його не зняли.
Підняття українського прапора в Києві стало одним із кроків до здобуття незалежності сучасної України. Раніше ми розповідали, коли День незалежності, та історію цього свята.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!