Перемагати не завдяки, а всупереч: як українські спортсмени здобувають медалі під час війни

Росія знищила понад сотню спортивних об’єктів на території України за час повномасштабного вторгнення. Багато наших спортсменів буквально під обстрілами евакуювалися з рідних міст. До чемпіонатів готувалися в екстремальних умовах — нашвидкуруч у чужих спортивних залах.

Та попри все, українські спортсмени повернулися до України з перемогами: за цей час вони вибороли більш як півтори тисячі медалей.

Історії наших спортивних призерів надихають та доводять: український народ не зламати за жодних умов.

Боротися на спортивному фронті

Коли він готується до стрибка, все особисте має лишитись позаду: що його рідний Миколаїв під ворожими обстрілами, що сам він більш як пів року не був удома, а з батьками зв’язок тепер здебільшого телефоном. Перед стрибком є тільки він та вода.

16-річний Олексій Середа — триразовий чемпіон Європи зі стрибків у воду, наймолодший за всю історію цього виду спорту. Титул здобув цього літа на змаганнях у Римі. Як далася ця перемога, його тренерка Тамара Токмачова пояснює лаконічно: 

Це все не завдяки, а всупереч. 

Сам Олексій розповідає: війна перервала його плани на спортивні змагання.

— 24-го лютого я прокинувся й почав готуватися до тренування. А потім мій друг сказав мені: війна.

Замість тренувань — термінова евакуація. Доки закордонні спортсмени звично готувалися до змагань, українські — рятувалися від російських снарядів.

Читати на тему

Віддають усіх себе! Як насправді живе Харків під час повномасштабної війни

За ці півроку на Харківщині загинуло понад тисячу мирних жителів. Сам Харків щодня потрапляє під ракетні удари з боку росіян, але попри це — місто продовжує жити.

Плавчині-синхроністки та мультичемпіонки Марина та Владислава Алексіїви з рідного Харкова виїхали у перший день повномасштабної війни. Після чергового російського обстрілу їхній басейн перетворився на вирву у кількадесят метрів.

— Зовсім поруч прилетіла бомба і частина басейну була зруйнована. Там вибиті вікна і зараз тренуватися, чи  взагалі знаходитись в Харкові — дуже небезпечно.

Ворожий снаряд прилетів і у батьківський будинок Олексія. Новина з дому застала його зненацька просто перед вирішальним виступом.

Тато подзвонив, сказав, що прилетів снаряд. Тоді я зрозумів, що тепер мені треба ще більше старатися та працювати задля перемоги моєї країни на спортивному фронті.

І вони це зробили. На чемпіонаті світу з водних видів спорту у Будапешті, українці вибороли десять медалей, на чемпіонаті Європи — ще сімнадцять. З них — рекордні вісім золотих у синхроністок.  

Після перемоги на вирішальному виступі, Олексій присвятив свої здобутки ЗСУ.

На знак протесту проти російської агресії, спортсмени відмовились від Чайковського під якого мали виступати. Так вирішила їхня тренерка Світлана Саідова.

— Росіянам дуже не сподобалося те, що я зробила. Від них я почула нищівну критику. Але мене це не стосується — не хочу чути чи знати ані російську музику, ані російську культуру.

Через війну проти України росіян до змагань не допустили. Ті із відповіддю не забарилися: розкритикували українську групу спортсменів за надуманими причинами.

Та це й не дивно, адже Росія протягом століть намагалася знищувати все українське! Про те, що вдалося Росії у нас вкрасти та знищити, а що — ні, читай у матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!