Навчання дитини під час війни: як допомогти та що треба знати

28 березня у Києві в дистанційному форматі відновлюється освітній процес, про це повідомили в Київській міській державній адміністрації.

Раніше думки батьків розділилися на два табори. Одні були проти відвідування занять й вважали це зайвим, інші ж були за. 

Проте навчання в такий важкий період потрібно не лише для засвоєння нових знань. В першу чергу для того, аби допомогти дитині впоратися з переживаннями.

Розповідаємо, чому та яким чином навчання допоможе вашій дитині та як організувати освітній процес вчителям.

Чому навчання корисне під час війни

Якщо дорослі можуть відволіктися від війни на якісь буденні та хатні справи, роботу, то дитина зазвичай повністю перебуває у війні. 

Школа в такий період може дати дитині підтримку, відволікти та спрямувати її увагу на щось інше. 

Також, спілкування з однолітками та друзями значно допоможе дитині. Вона зрозуміє, що не самотня своєму страху та переживаннях, подібні емоції відчувають всі. 

Отож, першочергове завдання навчального процесу — це зовсім не отримання нових знань. 

Місія школи в такий час дати дитині підтримку та опору, спрямувати вектор уваги в іншому напрямку. 

Також повернення дитини до чогось звичного дає їй почуття безпеки та стабільності. Це те, за що чіпляється психіка у важкі, травматичні часи.

Поради для школи

За часів війни функції школи трохи змінюються, тепер вчити потрібно не лише грамоті, а й тому, як влаштовані емоції, як впоратися зі своїми почуттями та не падати духом.

Вчителі стають наставниками. Ось поради, які допоможуть їм бути справжньою опорою та підтримкою для учнів.

• Дистанційне навчання повинне бути спрямоване на повторення вивченого матеріалу, а не на засвоєння нового

Це зумовлено тим, що дитина може просто не змогти сфокусуватись на вивченні, що викличе певний стрес. Також орієнтація на повторення дасть кращий результат. 

• Жодних негативних оцінок, обліку присутності, об’ємних домашніх завдань

В цей час школа повинна бути підтримкою, а не тиснути. Подібні речі лише викликатимуть у дитини додатковий стрес та хвилювання. 

Читати на тему

Батькам і вчителям на примітку. Як виховати у дітях війни стійкість до стресу воєнного часу

Як допомогти своїй дитині пережити стреси війни та виховати у ній стійкість – поради для батьків та вчителів у нашому матеріалі

Оскільки в житті дитини таких емоцій вистачає, то краще поки відмовитися від стандартних шкільних процедур.

• Розуміння до розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків

Навіть якщо дитина не є дуже уважною та не може сфокусуватися, за це не можна кричати, сварити або карати. 

Їй треба час, щоб відчути безпечний простір та захотіти працювати. Травматичні події впливають на кожного й у кожного власна модель самозахисту. 

• Забудьте про увесь негатив під час уроків

Дуже важливо, щоб вчителі забували про всі негативні новини та статистики смертності. Зробити це не завжди просто, проте діти повинні відчути себе на острівку безпеки. 

Адже вони й так звідусіль чують всі ці новини. Все що їм треба і на що варто відволікатися під час уроків — це на підтримку та турботу. 

Можна навіть виділити на початку уроків певний час, щоб вислухати та почути всіх дітей. 

Розпитувати про те, що вони відчувають, та допомогти впоратися з певними емоціями. Цікавитися про що мріють, чого хочуть. 

Також важливо розповідати про емоції, як їх екологічно випускати й не тримати в собі та про те, що будь-які з них — нормальні.

• Не проґавити, коли треба допомога

Якщо ви побачили, що дитина постійно плаче, перебуває у стані тривоги або поводиться дуже агресивно, то це крик психіки про допомогу. 

В такому разі дитині необхідна психологічна підтримка та консультація, зверніться до шкільного психолога. 

Для вчителів навчання у такий період — це виклик, водночас велика місія.

Адже навчання може допомогти дитині впоратися й пережити все це психологічно. 

Для того, аби краще розуміти, що може відбуватися з дитиною під час війни, яких реакцій від неї чекати, радимо прочитати поради психологині. 

Вона розповіла як розібратися у дитячих емоціях та правильно підтримати.