Хлопчикам — блакитний, а дівчатам — рожевий? Усе більше людей у світі сходяться на думці, що суспільство навішує на нас ярлики з раннього дитинства, змушуючи всіх жити в умовній закритій бульбашці кліше та упереджень.
Цьому сприяють гендерно розділені книги, одяг, мова, професії, реклама тощо. У відповідь на це протягом останніх років у Північній Америці та Європі поширюється ідея гендерно нейтрального батьківства.
BBC News Україна розповідає, що це таке, які його плюси та мінуси та чи зможе ця тенденція стати мейнстримом найближчим часом.
Гендерно нейтральне батьківство — це альтернативний підхід до виховання, який полягає в тому, щоб не таврувати дитину як хлопчика чи дівчинку, навішуючи з народження ярлики та певні моделі поведінки, які стереотипно притаманні тому чи іншому гендеру.
Берлінський квір-гендерно-нейтральний автор, блогер та викладач Равна Марін Натанаель Сівер розповідає, що гендерно нейтральне батьківство почало розвиватись ще у 1980-х роках, переважно у квір-спільнотах.
Цей підхід став трохи більш відомим на початку 2010-х років, однак і досі залишається нішевим та недостатньо вивченим.
Сівер вважає, що мета такого революційного батьківства — не “нейтралізувати” стать дітей, а дозволити їм самостійно відкрити свою ідентичність, не нав’язуючи стереотипи, ким їм бути. Тому дехто називає це терміном гендерно-креативне батьківство або гендерно відкрите батьківство.
Нове покоління батьків сподівається, що гендерно нейтральне виховання полегшить життя дітям, які не вписуються в бінарні норми, допоможе їм уникнути булінгу через поширення толерантності та розуміння серед однолітків, а також просуватиме феміністичні ідеї у суспільстві.
Ось кілька прикладів, як можна створити простір, який мінімізує негативний вплив гендерних упереджень на дитину:
Батьки, які вибрали для себе гендерно нейтральне виховання, стверджують, що воно позитивно впливає на дітей як мінімум на індивідуальному рівні, а як максимум — на ціле покоління.
Тобто якщо зараз у нашому суспільстві ще досить глибоко вкорінені гендерні стереотипи, то нейтральне батьківство допомагає конкретній людині з народження бути вільною від упереджень та самостійно обирати свій шлях у житті.
А в майбутньому, якщо такий підхід обере більшість родин, ціле покоління молоді виросте толерантним до всіх гендерів.
При цьому важливо підкреслити, що гендерно нейтральне батьківство не позбавляє дитину ідентичності. Приблизно в чотири – п’ять років людина вже розуміє свій гендер.
Він може збігатися зі статтю при народженні, а може й відрізнятись. Та в будь-якому разі, переконані батьки, завдяки досвіду виховання в гендерно нейтральній родині дитина почуватиметься комфортно, матиме різні хобі та спокійно сприйматиме всіх однолітків.
Та батькам варто пам’ятати, що гендерно нейтральне батьківство не закінчується на тому моменті, коли дитина сама ідентифікує свій гендер. Це має бути стилем життя родини, щоб продовжувати підтримувати атмосферу толерантності та боротись зі стереотипами, з якими дитина знайомиться впродовж свого життя.
Психотерапевт Вармаєр каже, що з його досвіду роботи з клієнтами видно, що не всі діти можуть позитивно сприймати гендерно нейтральне виховання.
Для дітей, які відчувають, що можуть безпечно досліджувати простір, який пропонують їм батьки, ця подорож може стати відкриттям.
Однак для деяких дітей відсутність встановленої ідентичності може принести з собою невпевненість і підвищену тривожність, — зазначає експерт.
Тобто замість відмови від гендерних стереотипів дитина може навпаки повернутись до ще сильніше вкоріненої гендерної ідентичності, щоб компенсувати почуття невизначеності та отримати впевненість у собі.
Крім цього, використання нейтральних займенників може збити з пантелику. Коли в садочку чи школі дитина чує, як до інших звертаються він/вона, хлопчик/дівчинка, а до неї — ви/вони, то малюк може почуватися некомфортно через те, що нібито не вписується у світ.
Також не потрібно оминати увагою й фактор оточення. Якщо вдома батьки нейтрально звертаються до дитини, то це, найімовірніше, не допоможе уникнути насмішок чи проблем в оточенні однолітків, якщо дитина не відповідає гендерним нормам.
Непорозуміння можуть виникнути й усередині родини, наприклад, з боку старшого покоління.
Зрештою, якщо дитина обере свою гендерну приналежність та захоче, щоб до неї звертались він/вона, людині доведеться пройти шлях трансформації та відмови від займенників вони/їх, що може обернутись також досить травмувальним досвідом.
Загалом ідея гендерно нейтрального батьківства досі погано вивчена, а її довгострокові наслідки для конкретних дітей та суспільства невідомі. Тож перед тим, як обирати для себе цей вид виховання, батькам варто запитати самих себе, чи не намагаються вони таким способом позбутись травм свого дитинства.
Якщо навколо гендерно нейтрального батьківства все ще багато гарячих дискусій та суперечок, то абсолютна більшість провідних лікарів, вихователів та психологів погоджуються, що статеве виховання дітей варто починати з раннього віку. Читай, навіщо це потрібно та як це правильно зробити.
Підписуйся на наш Telegram, аби першим(-ою) бачити наші новини!