Війна приносить у життя дітей невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичне повсякденне життя.
Психологи застерігають, що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження, що діти все розуміють, і навіть не думають, як правильно і делікатно пояснити малечі, що в Україні йде повномасштабна війна.
Відтак, з часом у таких дітей можливі розлади психіки та настрою.
Психологи радять, аби за 10 — 20 років Україна отримала стійку і здорову психічно молодь, вже потрібно над цим працювати. Насамперед, батькам. І, що важливо, в першу чергу — над собою.
— Коли ми хочемо виховувати дітей як майбутню націю, перше, що ми маємо зробити — виховати себе. Тобто, від родини йде такий месседж: що буде далі, що буде з нами? Хто ми?
Ми маємо виховувати дитину патріотом, свідомою і толерантною людиною. Але головне — не нав’язувати щось дитині, — каже психологиня Катерина Гольцберг.
Аби стан дитини якнайшвидше стабілізувався, психологиня радить дорослим постійно відповідати на запитання дітей, адже вони потребують пояснень. Ці запитання можуть задаватися неодноразово, але відповідати на них потрібно щоразу, коротко та без подробиць.
Дитині важливо чути слова: Зараз ми у безпеці. А ще, наскільки це можливо, треба відновити розклад дня й те, що було звичними діями у родині.
З підлітками просто треба спілкуватися, ми маємо розповідати їм історію країни. Вони самі за часів війни почали більше цікавитися історією.
— Я серед своїх клієнтів-підлітків це бачу, що вони не просто тепер вивчають її як предмет у школі, а як частину своєї ідентичності, і це вже про щось більше ніж просто навчання в школі. Але, неможливо це відокремити від родини. Родина має найбільший вплив на дитину, — розповідає психологиня.
Заради стійкої психіки у майбутньому психологи радять уберегти дітей від небезпечного контенту, чи то з екранів телевізору чи інтернету. Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас.
Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу новину, і якщо вона неточна або неправдива — виправити це.
Можна почати з таких запитань: “Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?”, “Мені важливо, почути твою думку про це”.
Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки.
Також варто обмежити потік новин. Особливо це стосується малечі. А ось із дітьми середнього шкільного віку та підлітками новини можна дитивитися і обговорювати. Але точно робити це не перед сном.
Увечері, замість перегляду новин з дітьми, робіть з ними релаксаційні вправи, дивіться мультфільми або читайте казки разом. До того ж, дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість. Психологи запевняють — то здорова реакція.
Ненависть і злість — це почуття нормальні. Дуже багато хто вважає, що людина не має злитися, не має ненавидіти.
— Але ми отримали певне право ненавидіти своїх ворогів.
Тому що не ми напали на них, і діти це дуже чітко усвідомлюють на даний час і розуміють, що є конкретний ворог. Якщо ми будемо виховувати якусь поблажливу толерантність, то, я думаю, що ми знову потрапимо у цю пастку. в яку потрапили зараз.
Тому ми маємо виховати усвідомлене ставлення, що ти маєш право на почуття зневаги до ворога. Але, звісно, злість має знаходити свій вихід, — наголошує психологиня Катерина Гольцберг.
Утім, радять це робити в ігровій формі. Можна ліпити з пластиліну, рвати на дрібні шматки папір, грати настільні ігри, малювати, грати у слова, а ще грати у будь — які ігри з м’ячем. Однак, обов’язково встановлювати правила.
Ми маємо говорити про правила такої гри, що вона має бути безпечною для інших і для тебе. Це добре працює. Дуже часто діти грають у війну — намагаються стріляти, битися — теж це не варто забороняти, але варто встановлювати правила гри.
— Якщо ми встановимо правила, то дитина розуміє що, наприклад, не можна бити лежачого. Або, якщо ми хочемо, щоб хтось грав ворога, то потім ми змінюємо ролі. Зараз він грає ворога, а потім я. Щоб не було таке цькування, що одна людина завжди на боці зла. Ці правила можуть встановлювати дорослі, — каже пані Катерина.
Відвернути увагу дитину також можуть такі прості речі:
- Обійняти та жартувати з нею.
- Напоїти дитину теплими напоями та нагодувати смаколиками.
- Робити разом домашню роботу.
- Подивитися мультики, серіали, чи почитати казки у голос.
З дітьми треба вести діалог та слухати — радять психологи.
Якою буде нація за 10 — 20 років, невідомо. Утім, єдині експерти в тому, що це буде стійка і впевнена в собі молодь. Стійка до стресів та життєвих негараздів. Головне — нині працювати над цим.
Нагадуємо, що раніше ми писали поради батькам у період війни, як зберегти внутрішній баланс та знаходити в собі сили.