Свідомо розшукують сім’ї військових…Сексуальне насильство під час війни та як покарати винних

Сексуальне насильство, на превеликий жаль, завжди було однією з нелюдських тактик ведення війн. Так було в усі часи. Загарбники нападали, і для власного вивищення, морального приниження суперника скоювали таке щодо жінок, чоловіків, дітей та літніх.

Для російських окупантів насилля давно стало цілеспрямованою тактикою. Після Другої світової Німеччина, і навіть Україна та сама ж Росія довго не могли оговтатися від маси зґвалтувань, які скоїли солдати Червоної армії на “радощах перемоги”.

Обличчя ворога ми побачили і під час війни на Донбасі, коли трапилася Іловайська трагедія, і під час повномасштабної війни, коли весь світ дізнався про Бучу, Маріуполь, Ізюм…

Від насильства росіян страждають тисячі українців. Сьогодні Вікна-Новини говоритимуть про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) разом з керівницею Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків при Офісі Генерального прокурора Веронікою Плотніковою.

1. Яку допомогу можуть отримати українці, що зазнали насильства від росіян?
2. Скільки потерпілих наважилися звернутися?
3. Як українцям в окупації отримати допомогу і зафіксувати злочин росіян?

Про це та більше дізнавайся в ексклюзиві vikna.tv.

Що таке СНПК

Насамперед потрібно знати, що називають СНПК. Це сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Тобто акт наруги та знущань з людини під час війни.

Потрібно знати, що не лише зґвалтування вважається сексуальним насильством, а й будь-яка дія, спроба домагань, або інші дії, спрямовані проти сексуальності особи із застосуванням примусу, що пов’язано з війною. Зокрема під час повномасштабної війни в Україні росіяни застосовували щодо українців такі форми СНПК:

• зґвалтування;
• сексуальне рабство;
• примус спостерігати за насильством над іншою людиною;
• примусове оголення;
• викрадення з метою торгівлі людьми;
• примус до проституції;
• примус до вагітності, аборту чи стерилізації;
• домагання, погрози, тортури, каліцтво геніталій;
• інфікування статевими хворобами.

Відповідно до Кримінального кодексу, злочин СНПК не має терміну давності.

Про нього можна повідомити будь-коли та притягнути винних до кримінальної відповідальності. Свідки СНПК також вважаються потерпілими.

Раніше ми розповідали, що робити, якщо ти пережив/-ла насильство. Про скоєний злочин необхідно повідомити до Національної поліції. Після цього варто звернутися до Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків. Про його роботу і реальні випадки — говоримо далі.

Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків: чим займається

Вероніка Плотнікова ділиться, що центр повноцінно запрацював на початку 2024 року як окремий структурний підрозділ Офісу Генпрокурора. У центрі підтримки потерпілих та свідків працюють не прокурори, а державні службовці, відібрані шляхом відкритого конкурсу.

Усі працівники пройшли спеціалізоване комплексне навчання щодо застосування травмоінформованих підходів, кейс-менеджменту, основ міжнародного гуманітарного права та національної практики. Центр займається інформаційним супроводом потерпілих від міжнародних злочинів, в тому числі — СНПК, на всіх етапах кримінального провадження.

Зокрема торік запрацював регіональний Хаб Координаційного центру у Бучі, де співпрацюють координатори Центру, прокурори та слідчі Нацполу. У 2025 році відділи по роботі з потерпілими запрацювали ще у дев’яти прифронтових та деокупованих регіонах:

• Київська;
• Чернігівська;
• Сумська;
• Харківська;
• Донецька;
• Луганська;
• Запорізька;
• Херсонська;
• Миколаївська області.

Фото: Facebook

У 2025 році Центр планує розширити роботу з дітьми, які постраждали від злочинів, та з потерпілими від торгівлі людьми.

На цей рік також заплановано: впровадження єдиної комунікаційної стратегії у роботі з потерпілими, запуск нових цифрових продуктів для взаємодії з потерпілими та надавачами послуг, співпраця з ГО для розбудови екосистеми підтримки.

Скільки українців повідомили про пережите СНПК

Станом на 27 червня 2025 року у Центрі супроводжують 1322 людей. З них 257 чоловіків, 183 жінки та 882 дитини. Серед них постраждалими від СНПК є 120 осіб (83 чоловіки та 37 жінок).

За офіційною статистикою Офісу Генерального прокурора станом на 2 липня 2025 року з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано 368 випадків СНПК.

Реальна кількість потерпілих у рази більша. Причин багато: не всі українці можуть наважитися розповісти про пережите; не всі лишилися живі після СНПК; чимала кількість потерпілих перебувають в окупації чи полоні. У найбільшому ризику насильства — родичі українських військових, цивільні та незаконно утримувані, а також військовополонені.

В Офісі Генерального прокурора ділилися:

Херсонщина стала яскравим негативним прикладом того, що росіяни свідомо розшукують і піддають насильству дружин, сестер, матерів військових.

Це практика, що широко використовується в окупації, у катівнях.

За виявленими фактами сексуального насильства на окупованих територіях підозри отримали 85 російських військових. До суду скерували 44 обвинувальних акти щодо 57 осіб, 18 осіб засуджено до позбавлення волі — одинадцятьох росіян до 12 років, двох до 10 років та 11 років, п’ятьох — за сукупністю кримінальних правопорушень — до 15 років. Розкрито 119 фактів СНПК.

Фото: Facebook

Як звернутися до центру і яку допомогу тобі нададуть

Процес звернення максимально спрощений. Отримати допомогу можна кількома способами:

• Через прокурорів і слідчих. За згоди потерпілої особи прокурори чи слідчі передають контакти Центру підтримки потерпілих і свідків, тож фахівці зв’язуються самостійно.
• Гаряча лінія. Можна отримати первинну консультацію для потерпілих за номером: +380669041534.
• Електронна пошта. pgo.coordination.center@gmail.com.
• Особисте звернення. У громадській приймальні Офісу Генерального прокурора або регіональному Хабі в м. Буча, або ж у регіональних підрозділах можна особисто звернутися по допомогу.

Кожна людина, чиє звернення до Центру стосувалося СНПК, отримала або отримує комплексну підтримку: психологічну, юридичну та соціальну. Наша мета — не просто зареєструвати звернення, а надати повний супровід до моменту, коли людина відчує себе стабільно та захищено.

Працівники центру розкажуть тобі також про реабілітаційні програми, безкоштовні консультації психолога, можливості онлайн та офлайн-підтримки, лекції та тренінги, юридичну допомогу і про консультації для твоїх рідних — і за потреби допоможуть в їх отриманні.

Потрібно знати, що повідомити про пережитий злочин можна так, аби не наражати себе на небезпеку. За необхідності працівники прокуратури змінюють паспортні дані та захищають персональну інформацію. Та є випадки, коли після винесення вироку люди самі вирішують розповісти пресі та всьому світу про пережите.

Свідчення кожного можуть стати частиною справи, що розглядатимуть міжнародні суди. Кожен голос допомагає у притягненні росіян до відповідальності — колективної та персональної.

Як зважитися на звернення

Перше, що потрібно знати і пам’ятати: твоє вини у тому, що сталося, немає. Насильство — це злочин, і тому ти маєш право на допомогу. Аби зважитися розповісти про насильство і покарати винного, можна почати з меншого — обговорити з рідною людиною пережите.

Якщо з рідними ділитися таким не можеш — подзвони на гарячу лінію. Це також може бути психолог чи психотерапевт. Усі такі спеціалісти працюють конфіденційно, тож про твою травму не дізнаються інші люди.

Дізнайся про всі свої права, можна знайти допомогу у спеціалізованих групах підтримки. Так ти поступово зможеш говорити про те, що сталося.

Найчастіше людей зупиняють відчуття сорому і страх засудження, помсти кривдника, втрати безпеки, відчуття власної провини. Також перепоною стає недовіра до системи допомоги, власний біль чи відсутність інформації, куди звернутися.

Алгоритм звернення про сексуальне насилля під час війни

Спершу потерпіла від СНПК людина має повідомити правоохоронні органи про злочин, скоєний щодо неї. Звернутися можна до Національної поліції або Офісу генпрокурора.

Центр здійснює супровід лише потерпілих і свідків у кримінальному провадженні. Під час звернення слідчі або прокурори мають поінформувати людину про можливість отримати допомогу Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків.

Координатори проводять первинну консультацію. За потреби скеровують до медиків, психологів чи інших лікарів, або юристів. Після закриття найнагальніших потреб складають план подальшої роботи з потерпілим.

Як працюють з потерпілими

Робота з людьми, які постраждали від сексуального насильства в умовах війни, вимагає особливого підходу. Найголовніше — надати людині допомогу і захист, не викликавши ретравматизації.

Під час роботи з фахівцями центру, потерпілим не доводиться наново розповідати про все пережите.

Спершу людям пояснюють, яку допомогу вони можуть отримати, домовляються про зручний час і місце спілкування. Координатори визначають та допомагають “закрити” нагальні потреби людей.

Потім потерпілий і координатор разом складають план супроводу. Так людину можуть направити у конкретну державну інституцію чи ГО — з визначеним запитом, а за потреби — допомогти підготувати потрібні документи.

— Часом основною проблемою є звичайний брак інформації та розуміння, що саме людина може отримати від держави та громадських організацій — і нашим завданням є побудова таких “містків”, — каже Плотнікова.

Ключовими потребами потерпілих від СНПК найчастіше є такі:

• житло;
• фінансова допомога;
• навчання;
• працевлаштування;
• медична (стоматологічна) допомога;
• комплексна реабілітація;
• психологічна допомога.

У працівників центру є логічні табу у спілкуванні з потерпілими. Це зокрема і небажані доторки, шаблонні фрази як-от “я вас розумію”, марні обіцянки, розголошення особистої інформації, звинувачення та ігнорування потреб.

Особливості роботи з чоловіками

Вероніка Плотнікова ділиться, що відсоткове співвідношення потерпілих від СНПК станом на 1 липня 2025 таке: 37 жінок та 83 чоловіків (31% жінок і 69% чоловіків) отримують допомогу саме зараз.

Працювати з чоловіками, які пережили сексуальне насильство, непросто. Наші координатори стикаються з багатьма труднощами вже під час першої розмови.

Серед викликів зокрема відчуття сорому, заперечення та страх осуду.

Фото: Unsplash

— Багато хто не визнає насильство, не може ідентифікувати, замовчує його або проявляє агресію як захист. Чоловіки часто уникають звернення по допомогу, сумніваються в ефективності підтримки, не вірять у психологічну підтримку і бояться говорити про тілесні травми, — додає Вероніка.

Багато хто відчуває себе зламаним, починає уникати родини, друзів, свого кола спілкування. Тож завдання координаторів — допомогти їм відчути себе частиною суспільства, сприяти відновленню довіри до світу, надати всю необхідну підтримку.

Читати на тему

Ганчірки з личинками замість прокладок. Як РФ утримує цивільних полонених — інтервʼю з Людмилою Гусейновою

“Цього не буде, вас не відпустять. Такого прецеденту не було і вони його створювати не будуть. І єдина можливість вийти звідсіля — це обмін”, — сказав мій адвокат. 

Як центр взаємодіє з прокуратурою: результати

Центр підтримки потерпілих і свідків є структурним підрозділом ОГП. Координатори взаємодіють з прокурорами, особливо спеціалізованого підрозділу з переслідування злочинів СНПК.

Координатори інформують постраждалих про їхні права та обов’язки, підтримують під час слідчих дій та забезпечують комплексний супровід.

Фахівці залучені до міжвідомчих та внутрішніх робочих груп для розслідування воєнних злочинів, зокрема СНПК. Так реалізується можливість участі у розробці методологій, протоколів та стратегій розслідування.

Перед наданням свідчень з потерпілими працюють — допомагають долати страх і сором, залучають психологів. Вони можуть бути присутніми під час свідчень і допитів.

В Україні вже є успішні випадки засудження злочинців за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Перше відбулося у травні 2022 року.

Російського окупанта засудили за вбивство цивільного та зґвалтування його дружини на Київщині.

Фото: Unsplash

Чи реально отримати допомогу і зафіксувати злочин в окупації

Керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків пояснює, що звернення та фіксація злочину з тимчасово окупованих територій може бути важчим через блокування сайтів, роботу мобільних операторів.

Можливість комунікації є через дистанційні канали зв’язку — електронні адреси Центру або Офісу Генерального прокурора.

Нині Центр може надати тільки інформаційну підтримку людям в окупації щодо того, куди можна звернутися для фіксації злочину російських окупантів, поділитися онлайн-ресурсами психологічної підтримки, контактами міжнародних інстанцій, правозахисних організацій.

Також українці в окупації можуть отримати консультацію щодо поновлення документів, можливостей первинного прихистку на підконтрольній території. Подальша допомога можлива після виїзду з російської окупації.

Обмін досвідом з ЄС

Вероніка Плотнікова розповідає, що Центр активно ділиться набутим досвідом з європейськими партнерами. Завдяки співпраці нині триває робота над модельною базою громадських організацій, де здійснюватиметься обмін інформацією. Так потреби потерпілих будуть закривати швидше.

Нещодавно Центр став асоційованим членом Victims Support Europe. Це мережа європейських та світових громадських організацій, які підтримують потерпілих.

Фахівці вивчали досвід розбудови холістичної системи (комплексний підхід, що охоплює фізичний догляд, психологічну, соціально-економічну та юридичну допомогу — ред.) підтримки потерпілих і свідків у Конго, співпрацюють з колегами з Хорватії, Боснії та Герцеговини у питаннях підтримки потерпілих у судах.

Фото: Unsplash

Чи реально отримати репарації

18 червня 2025 року набрав чинності закон про потерпілих від сексуального насильства під час війни. У законі передбачено, що потерпілі українці зможуть отримати репарації. До цього в Україні діяв Пілотний проект, що реалізовувався Global Survivors Found.

У межах проекту до червня 2025 було зареєстровано 1119 звернень (750 від чоловіків, 342 від жінок, 27 щодо дітей (20 дівчат та 7 хлопців)). Репарації виплатили 417 людям. І погоджено виплати ще 616 особам. Нині проект завершено.

Тепер розробляють документи, що регулюватимуть виплати репарацій потерпілим від СНПК. Також наразі працюють над створенням Фонду репарацій.

Ми маємо зважати і на Міжнародний механізм компенсацій, в рамках якого діє Реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України, який вже приймає заяви про сексуальне насильство через портал Дія, — додає Вероніка Плотнікова.

Раніше ми розповідали, з чим стикаються цивільні чоловіки у полоні і як виживають після цього.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!