Уже понад дев’ять років жителі Криму змушені жити в оточенні російської пропаганди та відсутності незалежних медіа. Це передбачає повний контроль інформації з боку Росії та можливість доносити до людей свою “правду”.
Попри те, що потрібно готуватись до деокупації півострова, найперше варто побудувати міцну комунікацію з жителями Криму, які роками слухали неприємні речі про Україну.
Представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева виділила кілька головних тверджень, якими Росія намагається відлякати громадян України від їхньої ж держави.
Це один із найбільш розповсюджених страхів громадян, які лишилися в Криму після 2014 року. Хоч це твердження російська пропаганда продовжує активно насаджувати, проте керівництво України вважає по-іншому.
Зараз головна мета України — це захист громадян, які змушені були жити в окупації. Тисячі громадян, які залишилися на півострові після 2014 року, стали жертвами окупованого режиму.
Жителі Криму були змушені брати окупаційні паспорти, які силоміць роздавала Росія, оскільки вижити в Криму без них було неможливо: отримати медичну допомогу, соціальні виплати, навіть навчатись.
Україна бореться не лише за території, а за наших людей. Ми прагнемо забезпечити справедливість для громадян України та максимально комфортний процес інтеграції в життя їхньої держави.
Але це не означає, що від покарань звільняться всі. Згідно з українським законодавством покарання мають відбути лише справді винні у злочинах проти людяності, а також численних порушеннях прав людини.
До таких можна віднести тих, хто зрадив присягу Україні та перейшов на бік окупантів: працівники правоохоронних органів, військові, чиновники, судді, які виносили незаконні вироки. А також люди, які розкрадали природні ресурси та займались пропагандою.
За словами окупантів, при анексії у 2014 році усі жителі Криму стали автоматично громадянами Росії. Навіть ті, кого на той час не було на півострові.
Примусовою паспортизацією Росія намагалась привласнити собі території через громадян. Це, згідно з міжнародним правом, є втручанням у внутрішні справи іншої країни та її громадян та кваліфікується як воєнний злочин.
На цьому твердженні пропагандисти побудували ще один страх в українців та представників корінних народів Криму — ніби після звільнення півострова український уряд депортує їх як громадян РФ.
Україна ніколи не визнавала та не визнає окупаційні паспоти. Всі наші люди в окупованому Криму залишаються громадянами України.
Депортація можлива за умови, якщо ви громадянин РФ (хто народився в Росії, там виріс і не має жодного стосунку до України), який потрапив на півострів незаконним шляхом після його окупації, без дозволу на це від українського уряду.
Якщо громадяни Росії захочуть повернутись назад, то мають звернутися до відповідних державних органів України та отримати на це дозвіл і вагомі підстави для в’їзду.
Фото: Pexels
Насправді Росія відразу вважала Крим за військову базу та мілітаризувала його всіма можливими способами. Крім того, окупанти після 24 лютого 2022 року використовують півострів для наступу на материкову частину України.
Це можна простежити за прокладанням траси Таврида та розбудовою Керченського мосту. Ці дії є підтвердження того, що Росія забезпечує себе сухопутними шляхами для постачання зброї та подальшої можливості здійснювати атаки на міста України.
Так чи інакше, Кримський півострів уже бере участь у війні, адже з його окупації вона й розпочалася.
За словами президента Володимира Зеленського, Україна сама обиратиме шляхи деокупації Криму та всіх тимчасово окупованих територій.
Наша держава Україна передусім зацікавлена в тому, щоб звільнити Крим та вберегти наших людей. Натомість країна-окупант Росія розглядає півострів тільки як витратний матеріал та військову базу.
В Україні ще з 2019 року закріплено законодавством вживання української мови як державної. З початку війни українці почали більш свідомо ставитись до вибору мови та самостійно обрали шлях українізації.
Попри пропаганду Росії щодо примусової українізації, яку розповідають жителям Криму, в Україні не передбачені жодні переслідування за російську мову чи прослуховування російських пісень. До того ж у побуті людина вільна говорити будь-якою мовою.
Україна йтиме не шляхом покарання, а створюватиме умови для якомога швидшого повернення мешканців деокупованого Криму в українське гуманітарне поле.
Після дев’яти років життя в окупації буде відразу важко перейти на українську мову, проте це можна робити поступово. Тим більше зараз є багато різноманітних курсів, які допомагають вивчити та покращити рівень володіння державною мовою.
Але, звісно, є ті сфери, у яких перехідний період на українську мову буде обов’язковим і негайним. Це здебільшого робота в державних органах України.
Під час окупації Криму Росія повністю підпорядкувала під свій вплив юрисдикцію та ввела своє законодавство. Тобто коли жителі півострова відкривали бізнес чи купували майно, все оформлювалось за російськими документами.
Тож тепер у наших громадян викликає страх думка, що Україна може не визнати їхнє право власності й відібрати нерухомість. Хоча після окупації Криму уряд Росії сам запровадив незаконну націоналізацію не тільки на державні українські підприємства, а й на майно юридичних та фізичних осіб.
Україна навпаки повертатиме майно та бізнес громадянам, у яких це незаконно відібрали окупанти.
Проте зараз точно можна сказати, що Україна не визнаватиме дійсними правочини, однією зі сторін яких була РФ чи окупаційні адміністрації.
Працюватиме процес верифікації документів, який передбачає перехідний період, за який можна буде замінити окупаційні документи на документи державного зразка.
До звільнення Криму від російської окупації потрібно готуватися вже зараз. Раніше Вікна розповідали, як має виглядати реінтеграція півострова в усіх сферах життя після деокупації.