психологиня, сертифікована травма-терапевтка
Через війну в Україні десятки тисяч людей потребують протезування та забезпечення допоміжними засобами реабілітації, пише Міністерство соціальної політики України. Видання The Wall Street Journal повідомляє, що за 17 місяців широкомасштабного вторгнення близько 50 тисяч українців втратили руки чи ноги.
Психологиня благодійного фонду Голоси дітей Олена Іванова поділилася порадами про те, як правильно говорити з дитиною про людей, які втратили кінцівки, які мультфільми переглянути на цю тему та як сказати, що близькій людині ампутували ногу або руку.
Через війну в нашому суспільстві все частіше з’являються люди на протезах, колісному кріслі та на милицях. Ми маємо бути готовими до цього. Батькам потрібно самим розпочинати говорити з дітьми про те, що існують люди без рук та ніг. Я рекомендую використовувати спеціальні іграшки на колісному кріслі. Перш за все батьки мають пояснити дитині, що це така ж людина, як і вона.
Уникаємо таких слів, як хворий, інвалід та гірші їхні варіанти. Також я б не казала дитині, що людина з протезом — це робот чи супермен. У першу чергу — це людина, яка, найімовірніше, нас захищала на фронті, або ж постраждала внаслідок обстрілів в умовно безпечному місті. Якщо бачимо, що це військовий, то акцентуємо саме на героїзмі людини, мужності та силі.
Також дітям потрібно розповідати, що ампутують кінцівки не лише дорослим, а й дітям, які так само будуть ходити у садок та школу. Батьки можуть скласти казку самостійно, де буде історія людини, яка втратила кінцівку, щоб пояснити дитині цю тему.
Потрібно зробити акцент на тому, що можна залишитися без кінцівки, але не можна забрати у людини щастя.
До речі, у мене живе кіт з трьома лапами. Син врятував його від собак, коли кошеняті було 3 місяці. Усе його життя він живе на трьох лапах, що не заважає йому бути улюбленцем родини. Водночас це демонструє дітям, що відсутність кінцівки не робить когось гіршим.
Якщо близька або знайома людина втратила руку або ногу, то, найімовірніше, дитина знає, чому це сталося. Наприклад, дядько дитини брав участь у бойових діях, через що втратив кінцівки. Дитині потрібно пояснити: дядько перебуває у госпіталі, його лікують та роблять все можливе, щоб з ним усе було добре. Проте так трапилося, що у нього немає руки або ноги.
Батькам потрібно наголосити, що з дядьком (або іншою близькою людиною), вони будуть бачитися, як раніше до війни та любитимуть його у будь-якому вигляді. Також варто додати: нашому дядьку буде важко без кінцівки, але він намагатиметься впоратися з цим.
Дітям важливо говорити правду, але подавати інформацію, зважаючи на їхній вік. Вони дофантазовують те, що їм не сказали дорослі, тому з ними обов’язково потрібно все проговорити.
Варто сказати дитині про її почуття: тобі може бути страшно. Ти не знаєш, як себе поводити поруч з дядьком, і я не знаю. Ми будемо разом вчитися цьому. Якщо дитині 3-5 років, то розповідаємо їй цю ситуацію через казки, історії та ігри. Можна взяти ляльку, в якої є проблеми з кінцівками, чи м’яку іграшку та намагатися пришити ногу. Лікуючи іграшку, можна пояснювати, що таке ж трапилося з близькою людиною дитини.
Чим менша дитина, тим безпосереднішою буде її реакція при зустрічі з людьми, які втратили руку чи ногу. Ми можемо говорити з нею на цю тему, довго пояснювати, як поводитися з людьми, які втратили кінцівку, але дитина відреагує по-своєму.
Дуже важливо, щоби дорослі не відчували ніяковіння та провини перед людьми, які втратили кінцівки, адже діти швидко це зчитують. Не забороняйте дітям говорити на цю тему та дивитися на людину, адже це ще більше привертає увагу.
Краще сказати: ми з тобою говорили, що зараз є багато чоловіків та жінок, які втратили ногу чи руку. Серед них є військові, які втратили кінцівку, коли нас захищали. Тепер вони носять протез, щоб мати змогу пересуватися.
Ми можемо не знати, чому людина втратила кінцівку. Дитині потрібно пояснити: якщо людина захоче, то вона саме про це розповість. Скажіть малечі, що будь-які розпитування людини про її здоров’я, тіло, зовнішність — це порушення її кордонів. Поясніть їй, що людині без кінцівок було б спокійніше, якби не було цієї зайвої уваги.
Тобто не варто довго дивитися на неї, показувати пальцями та розпитувати про те, як людина втратила ногу чи руку. Адже будь-яка підвищена увага та жалість до людини без кінцівок викликають у неї неприємні емоції. Також наголосіть дитині, що можна пропонувати свою допомогу цим людям, але варто пам’ятати: вони мають право відмовитися від неї, і це нормально.
Не потрібно змушувати дитину дякувати військовим без кінцівок. Можна показати дитині жест подяки, коли прикладаємо руку до серця, якщо вона ніяковіє підходити. Проте дитина має це робити за власним бажанням.
Діти з 5 років знають, що в Україні триває війна. Вони чують від дорослих, що умовно безпечні міста обстрілюють. Якщо бачимо, що дитина перелякалася, коли побачила людину без кінцівки, ми кажемо: я бачу, що тобі страшно. У нас йде війна, але ж ти пам’ятаєш, якщо чуємо сигнал повітряної тривоги, то йдемо в укриття або коридор за правилом двох стін. Ми робимо все для того, щоб бути у безпеці. ППО та військові захищають нас.
Дітям можна говорити про Ігри нескорених, де люди з інвалідністю виборюють свої нагороди. Так у дітей виховується повага до таких людей.
Я склала невеликий список книжок та мультфільмів на дотичну тему, які можна почитати та подивитися з дитиною. Це історії, в яких герої на протезах, на колісному кріслі або ж відновлюються від інших травм:
Також діти можуть переглянути:
Раніше ми розповідали, що таке дитяча агресія та як її приборкати.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.