Психологиня та сексологиня
Війна змінила сімейні уклади українців: тепер більшість жінок змушені перебирати на себе обов’язки і мами, і тата, якщо чоловік служить на фронті, і навпаки. Але як в таких умовах не втратити розуміння одне одного та підтримувати кохання?
Про це розповість психологиня та сексологиня Юлія Чала.
— Перше, про що варто пам’ятати кожній жінці, яка чекає чоловіка з фронту — на війні бійці переживають різні ситуації. Тож перше, чого вони потребуватимуть у мирному житті, — гарантія безпеки.
Мозок військових після пережитого сприймає навколишній світ інакше. Будь-які гучні звуки стануть сигналом до того, що варто шукати безпечне місце для укриття. Але й абсолютна тиша не може повністю розслабити: мозок не має орієнтирів, які б показали йому безпечну чи небезпечну картину.
У мирному житті така поведінка може налякати, стривожити та роздратувати. Але варто зрозуміти головне — саме так людина проявляє свою турботу та любов до коханої/коханого.
Про таку ж недовіру мовиться і до близьких людей, і її також не треба одразу сприймати як відчуження. Просто військові більше не довіряють словам, їм потрібні дії, щоб показати, що вони можуть довіряти тій чи іншій людині.
Facebook Генштаб ЗСУ
Головне правило у воєнних реаліях — виконувати накази точно, швидко, буває — ціною власного життя. У цивільному ж житті все не так: ти робиш щось, якщо цього хочеш. Часто саме на таких розбіжностях у поглядах пари й виникають сварки.
— Після пережитого військові можуть вимагати виконання тих чи інших їхніх прохань, і треба розуміти природу таких реакцій. Краще, щоб таке правило працювало в обидва боки, але про це варто поговорити відверто.
І головне: якщо у пари є діти, обов’язково варто поговорити з ними про те, чому тато/мама стали такими. Допомогти налагодити комунікацію між ними.
Важливо також налагодити й ухвалення рішень у сім’ї, адже в армії порядок відрізняється від мирного побутового життя: якщо на фронті рішення ухвалює старший по званню, то у сім’ї — спільними зусиллями. Повернення до цивільного життя вимагає перебудови, розвитку, уміння слухати та чути інших людей, при цьому цінувати свою впевненість та завзятість.
Pexels
— Головне правило: не робити різких та неочікуваних дій. Не підходь зі спини, не торкайся без попередження, не привертай до себе увагу надто різко. Про це ж правило важливо повідомити і дітей.
Цивільним важко зрозуміти, чому у військового навіть у мирному житті так часто змінюються плани. Але саме така тактика забезпечує життя на фронті: діяти швидко, непередбачувано. Вчись не реагувати на це надто прискіпливо, а оточи свою кохану людину турботою та безпечним середовищем.
Військові часто контролюють свої емоції, щоб не заподіяти шкоди рідним людям. Не варто трактувати таку поведінку як закритість чи відстороненість, адже це — захисний механізм.
Знову навчитися проявляти свої емоції військові можуть лише після реабілітації. Так само, як і говорити про війну.
Адже події на фронті деколи складно навіть осягнути розумом. Говорити про це всім, хто проявляє цікавість, — дратівливо та складно.
— Не розпитуй та не тисни на свою кохану людину, просто дай зрозуміти, що поряд з тобою — безпечно і ти готовий(-а) прийти на допомогу тоді, коли тебе попросять.
Детальніше про те, як говорити з військовими та як підготувати дім до їхнього повернення, ми розповідали у попередньому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!