Шкідливий героїзм та пошуки свого місця: рефлексії психотерапевта на фронті

Романтизм війни зображений у багатьох книгах, однак у житті все далеко не так привабливо. Реальність війни та героїзм насправді виглядають інакше.

Ще змалечку багатьох вчили патріотизму, відданості та прищеплювали силу козацького духу. Це виплекало в нас, українцях, бажання боротися до кінця за свою землю і її людей, йти у пекло бойових дій.

Та багато наших героїв, які потрапили на менш складний напрямок або далеко від передової, можуть почуватися не на своєму місці. 

Чому так відбувається та як допомогти собі адаптуватися до реальності війни, розповів психотерапевт та громадський активіст Артем Осипян, який зараз боронить нашу землю під Бахмутом як доброволець.

Не на своєму місці: ось де провинився героїзм

Між громадською діяльністю та війною, як і багато мужніх захисників та захисниць, Артем обрав фронт. Та справжня причина такого вибору — почуття, що він був не на своєму місці. 

З цим може зіткнутися багато людей, які звинувачують себе, що роблять недостатньо, перебувають у безпеці та відчувають провину вцілілого. 

Через це у них є потяг піти служити, а в уяві промальовуються картини пекла передової, страшних баталій та їхнього героїзму — зокрема, саме тоді людина очікує відчути полегшення і знайти таки своє місце на війні.

Воювати та йти в найзапекліший бій — не самозакоханість, а нормальне бажання. Але нищення себе через відсутність подвигів, поранень чи за те, що живий і в безпеці — не зцілиться героїзмом чи підвищеним ризиком. 

Таким був і Артем. Він уявляв, що опиниться на важкому напрямку, але вийшло інакше. Він робив усе можливе і неможливе, щоб допомогти, але де б він не опинявся і що б не робив, почуття не свого місця ніколи не покидало. 

Він не отримував внутрішньої винагороди, а власні дії почав знецінювати, адже щодня комусь було гірше, хтось помирав, служив у більш гарячому місці, а він був недостатнім героєм у своїх очах. 

Провина вцілілого та воєнний нарцисизм

Відчуття, що ти не на своєму місці, росте з провини вцілілого та воєнного нарцисизму. Останнє  кричить твоїй підсвідомості: козаче, треба бути героєм, найкрутішим лицарем в найзапеклішому бою.

Саме тому люди, які перебувають поза пеклом і не отримали серйозних поранень, можуть звинувачувати себе й розвивати комплекс меншовартості. 

Ніхто не може бути винним, що вижив, що не постраждав або лишився у безпеці.

Читати на тему

Молоді та відчайдушні: як покоління незалежності віддає своє життя за Україну

Історії тих, хто, будучи однолітком незалежної України, воює за свободу цілого народу вже восьмий рік.

Самооцінка на війні та доля

Очікування від себе особливого героїзму на війні може роз’їдати зсередини, адже саме так ти хочеш дати своїй самооцінці підкріплення важливості та потрібності. 

Але правда у тому, що в самому пеклі підкріплення звання найкрутішого очікувати не варто. Часто бійці хочуть трохи відпочити від передової і не відчувають, що роблять щось надлюдське.

Там дії кожного стають рефлекторними, інстинктивними, а самооцінка губиться між виживанням та адреналіном. 

Насправді ніхто не зобов’язаний бути найкрутішим козаком. На війні героями стають випадково. Звісно, ці люди сміливі, скоординовані та з гарною підготовкою, однак станеш ти героєм чи ні, вирішує ситуація.

Психотерапевт пояснює це так, що в кожного є власна доля і шлях. Тож вижити чи померти, опинитися в точці, де можна проявити героїзм, чи там, де такої можливості не буде — теж доля. 

Усвідомлення своєї долі — це перший крок до того, щоб видихнути, зняти ярлики й відчути себе врешті-решт на потрібному місці. 

Як формується розлад адаптації

Травматичним для психіки є не лише бажання опинятися за крок до смерті й відчувати прилив адреналіну. 

Надвисокі очікування від себе, потяг до героїзму, відчуття несправедливості, ніби мобілізація — це покарання, жалість до себе — все це призводить до вживання алкоголю та психотропних речовин, що надалі формує розлади адаптації. 

Хоча досягти дзену та психологічного комфорту під час війни неможливо і непотрібно, однак надмірні претензії та вимоги до себе тільки нашкодять. Тож будь добрішим(-ою) до себе й не вимагай неможливого.

Одним з міст, яке стало героєм, є Харків. Він, понівечений російськими авіаударами, не ламається й тримає оборону. Як пройшов День Незалежності в Харкові, читай у нашому матеріалі. 

А щоб не пропустити нові цікаві матеріали, які ми щодня публікуємо на нашому сайті, підписуйся на Telegram-канал та відслідковуй цікаві теми.