Зміна пір року може багатьох тішити, але водночас варто не забувати й про те, що кожного разу організм починає знову адаптуватись. А звідси й нові складнощі у сприйнятті реальності.
Ускладнює ситуацію як з фізичним, так і психічним здоров’ям, звісно, повномасштабна війна. Тому кожен день потребує не лише донатів для ЗСУ, але й піклування для себе.
Військовий психолог Андрій Козінчук в ефірі телемарафону Єдині новини пояснив Вадиму Карп’яку, що не потрібно просто чекати контрнаступ, а необхідно діяти та наближати перемогу. Таким чином це стане першим кроком для підтримки свого ментального здоров’я.
Рік, який ми прожили в умовах повномасштабної війни, змусив кожну людину адаптовуватись. І насправді цей період якраз оптимальний для всіх, аби пристосуватись до нових умов.
Проте у нас з’являються весняні особливості, що пов’язані з гормональним переналаштуванням організму та психіки до нового періоду.
Кожен день нагадує про те, що ми маємо навчитись жити за умов війни та не чекати на зовнішні зміни, такі як, наприклад, початок контрнаступу ЗСУ. Цей фактор не залежить від цивільних, тому покладатись на нього не варто.
Однак можна зробити те, що залежить від будь-якої людини. Це насамперед турбота про себе та власне здоров’я. У весняний період багато людей страждають від авітамінозу, тому потрібно додати у раціон вітаміни. Також важливо щоденно бувати на свіжому повітрі та принаймні 40 хвилин на день отримувати сонячне світло.
Це можна вважати персональним контрнаступом. Крім того, важливо робити те, що дасть відчуття власної причетності до перемоги. Це можуть бути вже традиційні донати на ЗСУ, яких не буває багато. Або ж можна долучитись до волонтерських ініціатив чи соціальної роботи.
Якщо ж немає можливості усе це робити, то можна зайнятись власною родиною. Головне — це відчувати, що робиш те, що від тебе залежить та може покращити рівень життя.
Нам дуже потрібно на щось впливати. А якщо ви не можете на щось повпливати, то вплиньте на себе. Це дуже важливо.
Рік повномасштабної війни пройшов, зараз ми готуємось до масштабних операцій. Але й у різних містах та селах повинна бути підготовка до чогось нового.
Я вчора побачив трактори, які їдуть в поле. І це на Сході. Тож навіть тут, де тривають бойові дії, зароджується нове життя.
Також важливий фактор — не намагатись повернути собі гостроту відчуттів, які були станом на початок повномасштабного вторгнення. У декого може бути таке бажання, оскільки могла з’явитись адреналінова залежність.
Натомість варто творити зміни у власному житті та використовувати енергію з користю. Наприклад, можна допомагати іншим. Таким чином вдасться проявити емпатію, яку не можна залишати у собі. Навіть якщо ти напишеш про свої співчуття людині, яка втратила когось близького, це вже буде добре.
Емпатія та співчуття — дуже погані, коли лишаються всередині. Їх завжди потрібно виводити назовні. Але не скигленням, а конкретними діями.
Дуже важливо, щоб не було блукаючої емпатії. Необхідно зупинити свою увагу на чомусь одному, що ти можеш зробити. І навіть якщо це буде маленька справа, за неї варто взятись, щоб все одно творити позитивні зміни.
Крім того, підтримати своє ментальне здоров’я можна вдячністю. Варто лише згадати, що та кого ти маєш у своєму житті.
Та найбільша проблема полягає у тому, що ми не слідкуємо за своїм ресурсом. Нам потрібно поповнювати свою енергію.
У піклуванні про світ, ЗСУ та Україну не прогав турботу про себе.
Щодня плани українців можуть змінюватися. Попри це, треба не впадати у відчай та продовжувати будувати плани. Читай, як допомогти собі планувати під час війни.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!