Частина українців із першого дня війни опинилася в скруті. Йдеться переважно про людей, які тікали й тікають з гарячих точок, залишили житло та офлайн-працю. Хтось втратив роботу, проекти, замовлення — і це всією країною, навіть у найбезпечніших регіонах, містах. Нині більшості по-своєму складно.
Водночас економічний сценарій українських сімей в контексті теперішніх подій міг бути дещо іншим, менш стресовим. Фінансова грамотність допомогла б уникнути певних втрат і додати стабільності.
З іншого боку, війна здатна показати, що надалі, коли настане мир, нам усім варто буде ретельніше зайнятися особистим бюджетом. Ключове — навчитися жити в плюс, а не в мінус.
Як цього досягнути — розповідаємо спільно з інвестиційним радником Василем Матієм. Говоримо про фінансові помилки, що українці мали до війни, і як не допускати їх надалі, а навпаки — стрімкіше прямувати до добробуту.
Василь Матій
Як важливо було діяти до війни, щоб тепер фінансово було трохи легше
Доходи завжди мають переважати витрати, і щомісяця треба щось відкладати
Василь Матій пояснює, що основний принцип фінансової грамотності — більше заробляти, ніж витрачати. Не жити від зарплати до зарплати, не сподіватися на кредитну картку. Натомість постійно формувати заощадження, грамотно їх розподіляти і змушувати гроші працювати на вас.
Коли доходи є більшими за витрати, тоді залишаються вільні кошти. Потім їх можна природно розміщувати, робити з них фінансову подушку безпеки, нарощувати той “жирок”, який забезпечує нам стійкість у турбулентні часи, коли стається щось непередбачуване, негативне.
Щоб розуміти баланс сімейного бюджету, чітко фіксуй прибуток і витрати. Для цього є різноманітні мобільні застосунки.
Відкладай бодай 10% з кожного надходження і збільшуй цей відсоток.
Диверсифікація доходів — не всі яйця в один кошик
Ще один принцип фінансової грамотності — диверсифікація доходів. Як-от їх збереження в різній валюті, в різних активах. У тебе під подушкою є готівка в гривні? Вона просто є, не працює на тебе, а тільки знецінюється інфляцією. А ось активи — це інвестиційні рахунки, цінні папери, цінні метали, бізнес, нерухомість тощо.
З іншого боку, та ж власна справа, як показала війна, стає відносною стабільністю, якщо її треба покинути.
Наприклад, українські підприємці мають бізнес в Україні, який приносить гарний дохід. У них не було бажання прораховувати якісь негативні сценарії, адже справа налагоджена, системна, для чого придумувати щось інше? Але практика показує, що так, це потрібно було робити.
Розглянемо ситуацію. Людина має кафе в Києві. Це достойний, проте єдиний її прибуток. Бізнес має юрисдикцію в Україні та виручку в гривні. В умовах війни — це яйця в одному кошику. Тому повсякчас важливо мати кілька планів Б.
— Диверсифікація є тим засобом, який міг би підготувати і забезпечити впевненість у різних ситуаціях. До прикладу, українці вже давно мають змогу цілком легально зберігати заощадження на закордонних інвестиційних рахунках. І це не йдеться про мільйонерів. У 2021-му ця можливість стала напрочуд доступною, лояльною. Можна відкрити рахунок і поставити тисячу доларів.
Загалом треба так діяти, щоб фінансова подушка повсюди могла бути з тобою, в усіх точках світу.
Необхідність “мʼяких” навичок
Війна чітко демонструє необхідність власної гнучкості, “мʼяких” навичок:
- Це про високий рівень комунікації, емоційний інтелект, менеджерські, управлінські вміння.
- Це про інтеграцію в новітню економіку, що дозволяє працювати всюди за наявності інтернету.
- Це про стрімке рішення змінити роботу чи навіть професію.
- Це навіть бачення того, як трансформувати улюблене хобі в прибуток.
Наразі і завжди напрочуд цінно мислити глобально, спілкуватися з усім світом і гарно знати хоча б англійську. Щодо англійської, то вона апріорі має бути, адже полегшує життя тих, хто втік від війни за кордон.
Василь Матій припускає, що коронакриза десь мала нас спонукати до культивування “мʼяких” навичок.
У мене є така думка, що коронакриза була тренуванням. Є щось схоже в цих двох ситуаціях. Тоді, через ті глобальні потрясіння, хтось втратив роботу, в когось зменшився дохід. Це була так само стресова ситуація, яка сильно вплинула на економіку світу, України, на багатьох українців зокрема. Що ми зрозуміли тоді? Ми зрозуміли важливість “мʼяких” навичок.
Людям із такими вміннями значно простіше пристосуватися до змін, перейти на віддалену роботу чи знайти нову. Вони почуваються впевненіше і стійкіше.
Як війна трансформує стереотипи українців про добробут. Що нам треба кардинально змінювати
Надалі наші усталені погляди отримають свіже бачення цінності власного житла, грошей, роботи, стабільності.
Без емоцій до нерухомості
Щодо особистих квадратних метрів, то згодом вони можуть сприйматися по-новому. В українців укорінена думка, що необхідно мати свою квартиру. При цьому Василь каже, що європейці віку 20+, 30+ значно простіше ставляться до нерухомості, відтак не привʼязуються до місця та речей.
— В Європі нерухомість є дорожчою, ніж в Україні. Але там за неї не тримаються так міцно, як у нас. Мені здається, що багато в чому наша пристрасть до власного житла складається з двох причин. Перша: люди не знають альтернативи. Друга: покоління наших батьків, дідусів і бабусь так само жили в складні й нестабільні часи, і нерухомість тоді була надзвичайно бажаною й еталонним маркером соціального статусу та соціальної безпеки.
На думку експерта, сучасний широкий ринок житла і війна підтверджують, що нераціонально володіти, а можна орендувати. Тим паче, своя квартира — це не тільки фінансове питання, а й психологічне, адже значно важче залишати простір, в який вкладені гроші, час і душа.
Людина емоційно ставиться до власного житла, привʼязується, більше в нього інвестує. Але тоді набагато важче покидати дім, рівень стресу є значно вищим. Якщо людина орендує квартиру, то вона, по-перше, менш схильна обростати великою кількістю речей. По-друге, є більш мобільною: береш свої торби, їдеш в інше місто і облаштовуєшся там.
Раціональне ставлення до доходів, витрат і форматів заощаджень
Якщо досі хтось не надто формував сімейний бюджет на місяць, квартал, рік, не займався плануванням витрат і розкидався грошима, то війна ладна змінити ці звички.
Словом, ніколи не пізно розпочати фінансову грамотність. Тим паче в цих екстремальних умовах ми найбільше фокусуємося на базових витратах — це їжа, медикаменти, компослуги.
Можеш щось відкласти? То чимдуж створюй фінансову подушку.
Якщо ми звикли розтринькувати кошти, то треба переналаштовуватися, формувати заощадження, бодай невеличку суму.
Хто продовжує сподіватися на кредитку, то є сенс переглянути цю позицію. З одного боку, банки під час війни дають доступ до кредитів, але це робить нас слабшими.
Ми маємо розуміти, що коли розраховуємося за кредит, то віддаємо найцінніший ресурс — наш час.
Стосовно відкладених коштів, то недостатньо тримати готівку вдома. Крім того, що її зʼїдає інфляція, в умовах війни вона стає ще й ризикованою. Великі суми небезпечно перевозити, зростає фактор мародерства. Вихід — диверсифікувати — формувати доходи в різних валютах, активах, юрисдикціях. Не триматися винятково за кеш, адже попри все українська фінансова система злагоджено працює.
— Мало би прийти усвідомлення, що готівка вдома — це просто гроші, які лежать і знецінюються. Якщо ж вони на депозитному рахунку, то починається їхня робота завдяки накопиченню відсотків — це захищає кошти від знецінення інфляцією. Наступний рівень збільшення своїх прибутків — інвестиції.
Менше фізичного капіталу
Війна демонструє, що в одну мить треба все кидати і їхати. Тож чи є надалі сенс купувати нерухомість і безліч побутових речей?
Необтяжування себе дорогим активом у конкретних регіонах зробить нас сильнішими і пристосованішими до буремного сьогодення.
Готовність змінити професію
Війна мала б загартувати нас до гнучкості та миттєвих змін у діяльності. Варто ретельніше вивчати міжнародні платформи з пропозиціями роботи, фрилансу, партнерства. Слід загалом добре орієнтуватися в диджитал-ринку.
— Саме тепер треба зрозуміти, що є нашою найслабшою стороною у фінансовому сенсі. Якщо ми бачимо, що наша професія не є пристосованою до фінансових шоків, коли надалі важко знайти нову роботу, то варто починати освоювати щось нове. Вивчати те, що має попит у сучасній цифровій епосі, метавсесвітів і соціальних мереж.
Зміцнення наявних стосунків і якомога більше нових знайомств
У 2022-му ми яскраво усвідомили цінність звʼязків, контактів. І навіть не так у рідному місті, як у безпечніших регіонах України та за кордоном. Погодься, спокійніше їхати кудись, знаючи, що там вам допоможуть знайомі.
Аналогічно й не менш важливо розвивати робоче партнерство з Україною та світом, адже це допоможе з працею в кризових ситуаціях.
Людські взаємини є чималим соціальним капіталом.
Постійний вихід із зони комфорту та миттєвий відгук на зміни
Щоб надалі легше почуватися в стресі, варто тренуватися, відтак повсякчас виходити за межі своєї бульбашки. Крім того, важлива блискавичність у рішеннях.
У кожній кризовій ситуації треба максимально швидко реагувати на зміни, щоб першим знайти кращі можливості.
Криза = нові старти
Наразі складно всім. Проте — все буде добре, особливо якщо в нестабільності побачити перспективи. Можливо, настав час відкрити приховані таланти, монетизувати хобі, підтягнути англійську, зайнятися своїм CV тощо.
— Будь-яка криза є стресом, але одночасно і можливістю. Ми маємо змогу беземоційно, зберігаючи холодний розум, проаналізувати цю ситуацію. Масове переселення громадян змінюватиме конʼюктуру багатьох ринків в Україні та в інших країнах. За кордоном та в Україні будуть затребувані певні сервіси, які раніше не були настільки актуальними.
І наостанок — про українську родину в мирний час. Вона неодмінно стане іншою.
Нова українська родина буде мудрішою, більш фінансово грамотною, сильнішою, пристосованішою, більш соціально-економічно активною.
P.S. Українці справді знаходять себе по-новому, ми якраз розповідали про те, як виживає бізнес під час війни.