Хлопець тікає від повістки. Чи нормально це та як не втратити повагу?

Українці ведуть героїчну боротьбу з російською агресією, мужньо відстоюють кордони країни. На жаль, ціною численних життів відважних захисників та захисниць.

Втім, далеко не кожен готовий віддати життя за країну. Попри безумовну любов до Батьківщини, багато чоловіків призовного віку намагаються уникнути повістки на фронт.

Психологиня та ведуча проекту Екси Наталія Єжова та психологиня проекту Ранок у Великому Місті Юлія Зорій розповіли, як не втратити повагу до чоловіка і зрозуміти його. 

А хто лишиться тут? 

Перше, що треба зрозуміти, що на кожного військового треба бодай десять цивільних людей: волонтерів, підприємців та працівників, журналістів тощо.

Вони забезпечують економічний ґрунт, організовують збори коштів та допомогу, турбуються про цивільних людей, забезпечують життєдіяльність країни та висвітлюють правду про події в Україні. 

Отже, цивільне населення відіграє не менш важливу роль у нашій майбутній перемозі. Не дарма кажуть, що в нас не один фронт, є ще й економічний, інформаційний та волонтерський.

Можливо, людина зі своїми знаннями та вміннями приноситиме набагато більше користі в тилу, ніж на лінії зіткнення.

Військовим теж страшно

Страх — це невіддільна частина кожного з нас, природня реакція організму на стрес. Саме завдяки страхові шанси на виживання в контексті еволюції збільшилися.

Юлія Зорій розповідає, що страх чоловіка перед війною, смертю — не те, чого варто соромитися чи цуратися.

Для людини, яка професійно ніколи не тримала зброю в руках, не вбивала людей, а жила спокійним, розміреним життям, це буде неймовірний стрес та страх.

Хтось може подумати, що військових, які щодня на межі між життям і смертю, страх не стосується.

Насправді це не так, адже страх притаманний усім. Просто для професійних військових, які займаються цією справою все життя, це менш домінуюча емоція.

Тому засуджувати або переставати поважати людину за страх смерті не варто. За неї говорять емоції самозахисту, які вона не здатна вгамувати, бо береже життя.

Читати на тему

Правила вручення повістки в Україні під час воєнного стану — пояснює адвокат

Правила вручення повістки — читай в матеріалі.

Найкращий спосіб зрозуміти щось — стати цим

Якщо інформація про страх та самозахист ніяк не підняла партнера в ваших очах, то час вдатися до важкої артилерії — розуміння. 

Проаналізуй: чоловік просто боїться померти та залишити родину? Чи ваші з ним моральні цінності не співпадають зовсім?

Щоб по-справжньому зрозуміти, як почувається людина, треба опинитися в тих самих умовах, однак вистачить і уяви.

Постав себе на місце чоловіка, на секунду уяви, що ти — це він. Такий спосіб завжди допомагає.

Уявити вдасться ще простіше, якщо ти пригадаєш, скільки жінок нарівні з хлопцями воюють і виборюють нашу перемогу. 

Якби жінок теж забирали на фронт, що б ти відчувала?

• Чи справді ти готова була б іти воювати?
• Що тебе зупиняє в ухваленні такого рішення?

Техніка “Але ж”

Коли ми зосереджені на недоліках, можемо пропустити позитивні аспекти ситуації. Тут теж варто поглянути під іншим кутом. 

Розглянь, які плюси в тому, що твій чоловік разом з тобою, а не на лінії зіткнення. Зробити це допоможе техніка “Але ж”, яку запропонувала Наталія Єжова. 

Мій хлопець не йде воювати:

1. але ж він дає гроші на армію;
2. але ж він працює, платить податки;
3. але ж він зі мною, зберігає наші стосунки та виховує дітей;
4. але ж він захищає мене та нашу родину.

Знайди своє “але ж”, щоб повернути повагу до чоловіка.

Один із прикладів того, як чоловік може бути значно кориснішим в тилу, ніж на фронті, є Сергій Притула. Завдяки його креативності та медійності неодноразово вдавалося зібрати величезні кошти на потреби ЗСУ.

Нещодавно Сергій Притула дав інтерв’ю про своє життя під час війни.

А щоб не пропустити інші ексклюзивні та важливі матеріали, підписуйся на наш Telegram-канал.