Бавовни буде багато! Сергій Притула про те, куди підуть гроші з Байрактарів та своє життя під час війни

Понад 600 мільйонів гривень – така сенсаційна сума всенародного збору на Байрактари для української армії сколихнула не лише Україну, а й докотилася через ЗМІ та соцмережі закордон.

Турецька компанія Baykar була цим настільки вражена українцями, що подарувала нам Байрактари без оплати. А 18 серпня Сергій Притула відкрив секрет, на який так чекали українці. За зібрані кошти його благодійний фонд фонд придбав унікальний супутник, який суттєво допоможе нашим захисникам у підготовці оперативних операцій.

За словами Притули, цей супутник дає нам доступ до бази даних супутникових знімків сузір’я супутників компанії ICEYE.

І цей доступ ми викупили більш ніж на рік вперед. Відтепер наша армія максимально швидко отримуватиме супутникові знімки високої якості, які допоможуть нам з оперативним плануванням операцій. Бавовни буде багато!

Телеведучий Сергій Притула, через чий фонд відбувався фандрейзинг, розповів, хто і як розпорядиться коштами, на що ще він і його команда закличуть українців зібрати гроші та як сам проживає часи війни з гумором і без нього – у нашому інтерв’ю. 

– Сергію, турецька компанія Baykar, якій ви мали оплатити ті відомі три Народні Байрактари, подарувала нам їх без оплати. У всіх виникло питання – куди тепер підуть гроші, і у своєму крайньому стрімі ви сказали глядачам, що не можете розкрити карти, куди підуть кошти, доки не буде підписано контракти на поставки.

Але в інтернет-блогах шириться так звана “зрада”, де закидають, що люди мали б обрати призначення грошей. Чому важливо було обрати той шлях, який обрали ви?

– Все насправді дуже просто. Яка була першочергова мета? Мета була зібрати гроші, отримати три Байрактари. Зараз у нас ситуація, коли ми маємо – в процесі передачі трьох Байрактарів турецькою стороною безкоштовно – 602 мільйони гривень, які ми назбирали, тож вони мають бути використані на щось корисне для української армії.

Я абсолютно розумію переживання людей на рахунок того, куди будуть скеровані гроші. Але від того, що кожен день хтось смикається “Де гроші? Де чеки?” – від цього абсолютно нічого не зміниться.

Ми фактично щоденно в комунікації з Міністерством оборони, і до Резнікова я вже їздив, мав зустріч. Його заступник Гаврилов, генерал-майор приїздив до нас, і з іншими підрозділами спілкуємося.

Це великий виклик, величезна сума коштів, і ними потрібно максимально грамотно розпорядитися.

В цьому випадку ще й розпорядитися таким чином, щоб придбання виправдало очікування людей, які “хочуть палити русню”. Ми їм цю можливість запропонували у вигляді Байрактарів, тому що це реально дуже проста історія.

Читати на тему

Зворушені солідарністю та рішучістю: компанія Baykar безкоштовно надасть три Байрактари Україні

Представники були вражені вчинком українців, а тому вирішили не приймати оплату за три БПЛА Bayraktar TB2 і відправити їх на фронт абсолютно безкоштовно.

Ти закинув гривню, дві, двадцять, а потім бачиш по телевізору, як твої гроші працюють. Тому зараз ми дуже обережно намагаємося визначитися із номенклатурою закупівлі для того, щоб потім люди самі ж мені не відкрутили голову і не сказали, що гроші пішли не туди.

Наша задача зараз – скористатися грошима так, щоб окупанту було завдано кратно більше втрат.

І поступово ми виходимо на розуміння, що це має бути. Але процес не швидкий і може затягнутися до місяця часу. Людям все це буде показано і буде пояснено, чому саме так.

Щодо того, що не люди обирають, що купити за ці гроші, то я перепрошую: я вісім років займаюся волонтерською діяльністю і виглядала комунікація дуже просто – я отримую задачі від військових, прошу людей дати грошей, потім забезпечую військових тим, про що вони попросили.

View this post on Instagram

Допис, поширений Сергій Притула (@siriy_ua)

І тут раптом щось має змінитися у цій схемі? Не може цивільна людина, сидячи вдома сказати: “Хм, а я вважаю, що ці гроші треба скерувати он туди або он сюди”. Ні, військові кажуть, що для них зараз найнеобхідніше. 

– Не буду навіть питати, чи часто вам закидають якусь непрозорість у роботі хейтери. Але цікаво, які “наїзди” були найбільш курйозні та немислимі?

Та я в принципі така людина, яка намагається погане не затримувати в голові. Я більше в цьому плані маю філософію про те, що добро примножує добро.

– З останнього можу тільки згадати, хіба, випадок, коли до нас на штаб приїхала група озброєних людей, яким здалося, що ми обділяємо їх увагою, бо вони нас просять, а ми нібито не даємо допомоги.

Вони були агресивно налаштовані. І коли ми їм виклали на стіл заявки від їхнього підрозділу, які ми виконали вже, вони заспокоїлися.

На початку війни був хаос, коли від одного підрозділу 30 осіб могли закинути заявки. Вони це зрозуміли, побачили, просили вибачення, ми обійнялися, і вони далі собі поїхали. От таке було.

– З чого вам особисто вдається заробляти на життя під час війни, якщо з фонду, як ви не раз підкреслювали, не береться ні копійки?

– До повномасштабного вторгнення цей фонд вже існував з 2020 року. І тут було дві людини в штаті – це директорка Анна Гвоздяр і ще бухгалтер. І у них у фонді є зарплата, якою вона була і лишається. Оце єдине, на що витрачаються гроші з фонду.

Якщо ми говоримо про утримання всього штабу людей, то ми не беремо ні копійки на це з тих грошей, які приходять з донатів з однієї простої причини: людина, яка кинула бодай 200 гривень, хоче, щоб за ці кошти щось купили військовим.

А якщо мені треба перекрити якісь питання по операційці чи фінансово якось підтримати людей, які лишилися з нами, то для цього є така штука, як “комунікація з бізнесом”. Є низка бізнес-структур, які нам люб’язно допомагають ось у цьому напрямку.

Читати на тему

Значуще складається з великої кількості маленького: Сергій Притула розповів історію найменшого пожертвування

Найменший донат приніс в результаті кілька мільйонів гривень, розповідає Сергій Притула.

Тобто, це абсолютно розділені речі. Гроші зі зборів йдуть виключно на армію. Що стосується мене особисто, то дуже багато років я був одним з найбільш оплачуваних телеведучих країни. Крім цього, в мене було власне комедійне шоу і, м’яко кажучи, я достатньо заощадлива людина, і подушки, яка в мене була накопичена, мені, я сподіваюся, вистачить.

До того ж минулого року я інвестував частину нашого сімейного бюджету в цінні папери. Кілька разів на рік мені приходять чималі дивіденди, які дозволяють мені утримувати себе, свою родину, мамі допомагати й на волонтерство донатити (усміхається).  

– Про успіх зборів Фонду Притули створюють меми, на кшталт: “Цей час настав. Наступного разу збираємо на ядерну зброю”. А якщо реально – на що таке масштабне є мрія і потреба зібрати разом з українцями?

– Ми розмірковували про одну річ, але ми завжди відштовхуємося від того, що просять військові. Вчора я повернувся з чергового виїзду – у Донецькій та Запорізькій областях.

Одна з найбільших потреб зараз – це транспорт. Його катастрофічно не вистачало і не вистачає, і, думаю, найближчим часом ситуація не зміниться. Ми зараз у тісній комунікації з Міністерством оборони намацуємо можливість зробити одне велике придбання транспорту.

Я не є забобонним, але не люблю говорити про якісь речі, якщо я не бачу дорожньої карти реалізації.

Станом на зараз те, про що я можу розповісти, це успішне погодження проекту з міністром оборони, виділена людина від міністерства, яка буде координувати цей процес з нашим фондом. Поставлена задача діджитал-відділу розробити дорожню карту по запуску проекту в соцмережах, зводиться список бізнесів, які можуть підтримати проект.

І, зрештою, в одну з країн ЄС вже направлена людина, яка помацає те, що ми спробуємо купити. Бюджет буде величезний. Менший, ніж на Байрактари, але все одно це буде цифра з сімома нулями в доларах.

Читати на тему

Скинемось на гвинтокрили й літаки? Як фонд Повернись живим втілює бажання українців купувати зброю на фронт

Люди спочатку жартували про те, що самі готові купити необхідне озброєння, але благодійний фонд Повернись живим суттєво наблизив нас до здійснення цієї мрії.

– Вас часто питають, чи повернетеся ви до гумору після війни. А я вас спитаю інше – в якому вигляді гумор лишився у вашому житті під час війни?

Не буду лукавити, іноді так. Відверто кажучи, якщо жити без почуття гумору, то можна з глузду зійти.

– Але перший місяць я, мабуть, не усміхався взагалі. Була єдина тільки мрія, щоб Київ не впав і ми натхненно працювали. А потім якось трохи видихнулося й усмішка повернулася, стало спокійніше, коли я поїхав провідав дружину з дітьми.

Коли ми їдемо десь на передову в машині, про щось говоримо з колегами, і звісно, жартуємо. Так само і під час наших нарад. У нас є велика частина суспільства, яка живе у власній системі координат, яка дозволяє собі тільки дивитися новини та плакати.

Але насправді ж армія воює за те, аби ми якомога менше відчували війну. Щоб ми знали про неї, пам’ятали, не забували, але щоб ми жили.

View this post on Instagram

Допис, поширений Сергій Притула (@siriy_ua)

Гумор взагалі це достатньо суб’єктивна історія.   Так само як нема поганої музики, є нецільова аудиторія. Те саме з гумором. Зараз він присутній у нашому суспільстві, є стендапи, виступи.

Мої колеги з Вар’ятів їздять зараз із концертами. І воно добре, що так, бо це терапія. Люди, які цілий день живуть в інформаційних потоках про війну, вони кудись мають прийти й хоча б на годину відволіктися від того жахіття, яке відбувається.

– Як людина з успішною кар’єрою артиста, як гадаєте, чи можна зараз зі сцени стендаперам або колективам гумористів сміятися з якихось вад українців? Або сміятися над війною в принципі?

– Жарти про війну – це нормально. Головне, аби вони були доречними, навіть якщо це самоіронія. Кожен має це усвідомлювати та відповідати за свої слова. Я не хочу давати якихось оцінок чи порад комусь.

– Колись ви грали ролі командирів ЗСУ у сценках відомого комедійного шоу Файна Юкрайна. Там часто жартували про корупцію, кумівство у нашій армії. Як гадаєте, якби війна з Росією сталася за тих часів з тодішнім керівництвом ЗСУ, що було б?

– Мені було достатньо легко і просто жартувати в ті часи – кінець нульових – про армію, тому що половина моєї родини – це кадрові офіцери. Мої брати, Олег і Володя, є полковниками української армії зараз.

Олег отримав у Лисичанську орден Богдана Хмельницького. Зараз жартувати про армію, критикувати не зовсім хороша ідея, щобільше – коли розпочалася війна у 2014 році, я особисто попросив тих, кому були на той час надані права трансляції Файна Юкрайна вирізати з випусків всі сюжети про армію.

Бо до війни це мало право на існування, під час війни армія – це наше все.

Давити либу з того, що генерал і прапорщик чимось не тим займаються, не зовсім пасує нині. Щодо стану армії на початку нульових – це ж був постсовок з прапорщиками, які розкрадали, з генералами, яким солдати дачі будували.

Читати на тему

Креатив та гумор в інформаційній війні! Як білборди з “правильним” напрямком для РФ змінюють світ

Російський військовий корабель згадували на всіх дорогах України, а ще на кожному кроці — слова подяки ЗСУ та волонтерам.

Але при цьому армія України, яка б не була в різні періоди, у найкритичніші часи не втручалася у розбірки між громадянським суспільством і владою.

Під час каденції Януковича ми були просто сателіт-придаток до РФ. Робота наших спецслужб фактично курувалася з Кремля, не кажучи вже про те, що два міністри оборони в той час були росіянами. Нащо Росії було тоді нападати? Все було “на мазі”.

А зараз виросли покоління, орієнтовані на Захід. І тут ще прихід до влади абсолютно несистемного політика з відсутністю якогось політичного бекграунду, який вирішив показати Москві, що “я той, з ким потрібно рахуватися”. Попри це, у Росії абсолютно імперська точка зору щодо України.

Та все одно Україна точно переможе! Я в цьому переконаний. І ця віра з кожним днем лише укріплюється.

Я коли катався вздовж ліній фронту, під Чугуєвом ми зустрілися з хлопцями з роти Чарлі. І там були француз, італієць, поляк, американець. Я на них дивлюся і кажу: “Що ви тут робите?” Поляк каже: “Я знаю, хто такі росіяни та хто нас три рази ділив. Якщо Україна впаде, вони зайдуть у Польщу”.

А інші кажуть: “Тут битва добра і зла. Я вирішив допомогти українському народу зі зброєю в руках”. І я розумію, що це вже не просто наша війна, а весь нормальний світ за нами. А значить, перемога неминуча.

– Ваш колишній колега по шоу Файна Юкрайна Андрій Молочний переїхав до Москви у 2014, висловлюється про українських захисників як про “нацистів”, насміхається з нашої мови, хоча сам нею говорив у ефірах. Ви, знаючи цю людину, вбачали у ньому таке ставлення до 2014-го? І чи спілкувалися з ним після того, як він обрав Росію?

– Моє спілкування з Андрієм Молочним закінчилося у 2011 році. У 2010 ми закінчили зйомки проєкту Файна Юкрайна. Андрій вийшов з проєкту, не зробивши мене від цього радісним. Через це я так і не здійснив те, про що я мріяв – зняти повнометражний фільм на основі Файни Юкрайни.

Але у 2011 році ми востаннє з ним спілкувалися. Тоді я дізнався речі, які лежать в площині непорядного партнерства. Мені було дуже прикро, що людина, з якою мав кілька років співпраці, повелась у цей спосіб. Тоді будь-яка комунікація припинилася.

Коли він виставив у себе якийсь абсолютно дивний допис в Instagram, про те, що вулицями Києва гуляють фашисти, я тоді припускав, що він випив. Мене всі почали смикати за те, що треба якось реагувати. А я його на той момент не бачив уже десь років вісім.

Читати на тему

Збирає гроші для ЗСУ просто неба, її ніхто не може перемогти! Десятирічна чемпіонка світу з шашок розчулила Притулу до сліз

У Києві 10-річна чемпіонка світу з шашок Валерія Єжова збирає гроші для армії, граючи у шашки просто неба.

І я тоді написав віршика, де суть зводилася до того, що Антон і Марічка розлучилися. Антон продав кури гриль і займається волонтерством, а справи Марічки – то її справи, хай мастить собі голову. Тому, no question to discuss, як кажуть у нас в Збаражі. 

– Як давно ви були у рідному Збаражі?

– Взагалі нещодавно, до речі. Я був востаннє на Різдво, а крайній раз я їхав фактично транзитом через мамину хату.

Я заночував і погнав далі. Але встиг піти до мами в садок, з’їсти вишню, черешню, агрус, смородину і порічку (усміхається). 

– Мама каже вам, що пишається?

– Мама мною пишається, мама дуже мене любить. Мама пишається обома своїми синами. Є за що. І я маму так само дуже люблю. І дуже переживаю, бо вона, як і більшість українок, зараз виплакала дуже багато сліз.

Хоч я їй забороняю лазити у Facebook, тому що вона там вичитує ті всі історії страшні й по ночах плаче. Мені вже син розказав, що з бабусею треба поговорити, бо ходить і плаче.

Колега Сергія Притули телеведуча Леся Нікітюк теж вирішила активно займатись волонтерством. Після початку повномасштабного вторгнення вона відкрила прихисток для переселенців у Хмельницькому. Однак у своєму інтерв’ю Леся Нікітюк поділилась, наскільки захоплюється неймовірною допомогою людей та про що мріє.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!