Ніколи не болить голова й ерекція 24/7, завжди готовий(-а) стрибнути в ліжко і кохатися цілими днями. Ця гарна картинка з порнофільмів хоч і гіперболізована, але лежить в основі уявлення про секс.
Усі ми хочемо бути готовими до сексу в будь-який момент. Та правда у тому, що часто ми виснажені від роботи, проблем тощо. Секс потребує ресурсу, віддачі й, найголовніше, бажання. Інколи його може просто не бути, і це нормально.
Та навіть якщо ми усвідомлюємо своє небажання, сказати про це партнерові буває важко. Зокрема, виникає безліч страхів, які змушують нас добровільно йти на інтим без бажання, або ж нас неочевидно змушують до близькості.
Тож як навчитися асертивно відмовляти партнерові, якщо не хочеться сексу? Як реагувати на образи й розпізнати дзвіночки сексуального насилля та маніпуляцій? Усі ці питання ми розібрали з психотерапевткою Юлією Козачок.
Перше, що слід зазначити: не хотіти сексу — це нормально. Хоч якої ми статі, сексуальне бажання дуже тонко реагує на загальний психологічний стан, який залежить від сотні чинників.
Та чому ж, якщо нам відверто погано, ми виснажені тощо, ми все-таки погоджуємося на небажаний секс?
Попри право відстоювати свої кордони словом “ні”, соціальні стереотипи та очікування партнера змушують погодитися на секс, адже створюють величезний тиск, — каже психотерапевтка.
Так, чи не кожен чоловік і жінка має очікування до свого партнера в інтимному векторі. Часто ці очікування не наші власні, а навіяні.
До прикладу, чоловіки мають уявлення, якою має бути жінка в сексі: розкута, ніколи не відмовляє, сама зваблює, поводиться, як порноакторка тощо. У жінок теж є очікування: ерекція 24/7, кількагодинна тривалість статевого акту тощо.
Усе це змушує нас забути найголовніше, базу — секс має бути для радості та задоволення. А не під примусом, через силу чи тому, що не хочемо образити партнера.
Та це не всі причини. Може бути важко наважитися на відмову у сексі без гарного контакту зі своїми бажаннями та почуттями, можливості спиратися на себе і відстоювати свою правду.
Хоч в голові живуть різні очікування одне від одного, підґрунтя проблеми у чоловіків та жінок не відрізняються:
Вміння сказати “ні” розповсюджується не лише на інтим. Це важлива навичка у спільному житті. Часто ми невміло відмовляємо, через що можуть виникнути сварки. Тож Юлія Козачок поділилася принципами асертивної відмови.
Тут ми можемо спертися на принципи ненасильницького спілкування. В основі лежить усвідомлення себе, своїх потреб та емпатія до співрозмовника. Ось складові асертивного спілкування:
Наприклад, замість звинувачення: “Ти весь час відмовляєш мені у сексі”, набагато дієвішою буде форма: “Я помітив(-ла), що в нас стало менше сексу. Давай про це поговоримо?”
Частою причиною згоди на секс без бажання є страх образити партнера. Та ми вже знаємо, що завдяки асертивності можна висловити своє “ні” дуже м’яко.
Для цього використовуй формулу: Я-послання + прохання, запрошення до діалогу.
Якщо у парі сформовані довірливі стосунки, в яких є повага, чуйність, щирі розмови, де кожен може вільно висловлюватися, то проблем із відмовою та адекватною реакцією на це, імовірно, не буде.
У разі аб’юзивних стосунках, нерівності у парі, неможливості бути собою відмова у сексі може викликати різку негативну реакцію у партнера. Але це не означає, що ти маєш погодитися через силу.
В таких випадках слід бути чітким(-ою) у своїх словах та фразах. Казати прямо про себе та свої почуття, наприклад: “Я зараз не відчуваю бажання”.
Після цього чутливий партнер може розпитати більше про твій стан, або ж ти й сам(-а) можеш поділитися тим, що турбує.
Якщо ж, почувши асертивну відмову, людина починає тиснути, вимагати, принижувати, погрожувати — це дзвіночки, чи радше величезні дзвони, щоб замислитися, чому ти у стосунках, де не поважають твої кордони.
Інколи, хоч як ми намагаємося не зачепити почуття, партнер усе-таки може відчувати образу. Це нормальна емоція, про яку слід поговорити, адже часто ми трактуємо слова інших по-своєму.
Так, за виразом “я не хочу зараз сексу” партнер міг побачити щось інше. Наприклад: ти мене більше не приваблюєш, в мене з’явився інший, я хочу від тебе піти тощо — список інтерпретацій тут дуже великий.
Інтерпретація залежить від того, який страх у партнері активізувала відмова чи в яку минулу травму ти потрапив(-ла) своїми словами.
Тож обов’язково слід запитати, що саме ображає партнера? Що він чує за словом “ні”? Проговорювати, що його зачепило і що ви можете з цим робити — шлях до порозуміння.
На жаль, інколи образу можуть використовувати, щоб змусити почуватися винним(-ою) за відмову.
Так, людина може вдаватися до виразів-маркерів, щоб зманіпулювати тобою та неочевидно примусити до сексу. Тож ти думатимеш, що дав(-ла) добровільну згоду на інтим.
Ти можеш почути: це ж подружній обов’язок, ти мусиш, ти мене не любиш тощо. Усі вони покликані активізувати почуття провини чи погрозу.
Якщо після слів партнера ти відчуваєш страх або провину, це ознака, що тобою маніпулюють.
Та що робити? Провина — це соціальне почуття, яке сформувалося як механізм регуляції. Виділяють два види провини: реальна і токсична.
Тож якщо ти відчуваєш почуття провини, коли тебе маніпулятивно змушують до сексу, запитай себе: “Чи роблю я щось погане? Чи справді я в чомусь винен(-на)?”
Є проста істина — тільки я маю право розпоряджатися своїм тілом. Жодна інша людина не може мене примушувати робити те, чого я не хочу.
З цією істиною має рахуватися партнер, але з цим може не пощастити й твої бажання можуть ігнорувати. Партнер може не лише приховано маніпулювати почуттям провини, а й вдатися до більш відкритих дій.
В будь-якому разі це не є нормою і карається ККУ. Якщо партнер здійснює сексуальне насильство, твоє завдання — подбати про свою безпеку і фізично дистанціюватися.
Якщо ж ти шукаєш людині виправдання, то, на жаль, малоймовірно, що вона зміниться без тривалої терапії. Людину, яка переходить межу насильства, не можуть зупинити розмови.
Психотерапевтка пояснює це тим, що дозвіл на насилля, який є всередині людини, сформувався на болючому досвіді — коли в її бік було скоєно насильство чи відбувалася тривала травматизація.
Відчувши прояви будь-якого насилля, важливо одразу зупиняти такі дії. Річ у тім, що наша психіка може сформувати небезпечну толерантність до насильства.
Що довше ми в стосунках, де наші кордони не поважають і регулярно порушують, то нижчою стає чутливість до насильства. Грубо кажучи, психіка до нього звикає, це стає нормою.
Відмова у сексі — це завжди прояв чогось, каже Юлія Козачок. Тож якщо відмовляє партнер або це ти відчуваєш, що не хочеш інтиму, треба вдаватися в питання: що стоїть за цією відмовою, з чого вона народжується?
Психотерапевтка поділилася корисними запитаннями, які можна ставити собі та партнеру:
Суттєве зниження лібідо може бути однією з ознак депресії. Тому якщо разом із відсутністю сексуального бажання ти понад два – три тижні помічаєш стабільно знижений настрій, порушення сну, апетиту, відсутність сил, слід звернутися за допомогою до психотерапевта.
Секс — чутливий механізм. Через сотні дрібниць його кількість може зменшитися або навіть зникнути з життя пари. Якщо так трапилося й у твоїх стосунках, не переживай — усе можна відновити. Читай, як відновити сексуальний потяг за десять кроків.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.