Сексуальне насилля досі лишається проблемою про яку “не зручно” говорити. Часто жертви замовчують те, що з ними сталося, бо знають, що можуть отримати осуд інших. У суспільстві розповсюджений victim blaming, коли у сексуальному насильстві звинувачують жертву: сам(-а) спровокував(-ла), ти натякав(-ла) на це тощо.
Коли ж жертва перебуває у стосунках або шлюбі та переживає сексуальне насилля, їй взагалі можуть не повірити. У нашому суспільстві вважають секс у шлюбі чи стосунках подружнім обов’язком. Люди впевнені, що у такому разі не може бути насильства, усе завжди за згодою.
Утім, це не так. Люди у шлюбі також можуть переживати сексуальне насилля, вони можуть змовчати про своє небажання, адже раніше вже стикалися з агресією з боку партнера(-ки) у разі відмови. Консультантка Аналітичного центру ЮрФем Марта Змисла розповіла для УП.Життя про сексуальне насильство у шлюбі.
За словами Марти, люди звикли сприймати сексуальне насильство так: кривдник нападає на жертву зненацька, наприклад, на вулиці, а вона чинить опір. Але треба зауважити, що під час зґвалтування жертва не завжди може чинити опір, у неї може не бути синців, травм, подряпин тощо.
Відсутність фізичного опору, синців, ушкоджень, з позиції нашого національного законодавства, не означає, що статевий акт відбувся за взаємною добровільною згодою, — наголошує експертка.
Часто у шлюбі добровільність та згоду замінюють подружнім обов’язком, а агресію кривдника помилково називають пристрастю та темпераментом.
— Якщо постраждала(-ий) відчувала(-в) страх застосування насильства, боялався(-лася) проявів агресії чи були інші обставини, які перешкоджали сказати “ні” чи виразити заперечення на статевий акт, то це означає, що був секс без згоди, тобто — зґвалтування, — пояснює Марта.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 35% жінок у всьому світі страждають від сексуального насильства з боку інтимного партнера. Проте можна вважати, що цифра насправді є більшою, бо значна частина жінок може не звертатися по допомогу. Інколи вони навіть не усвідомлюють, що зґвалтування у шлюбі взагалі можливе.
Марта розповідає, що на лінію правової допомоги ЮрФем: підтримка неодноразово надходили звернення з приводу сексуального насильства у шлюбі.
Жінки повідомляли про те, що змушені були вступити в інтимну близькість зі своїми чоловіками всупереч своїй волі. На це впливали різні фактори: попередній пережитий травматичний досвід фізичного насильства, страх агресії чоловіка у відповідь на відмову.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за зґвалтування, яке вчинено між подружжям / колишнім подружжям чи з особою, з якою кривдник не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, але перебуває у сімейних чи просто близьких відносинах (ч. 2 ст. 152 ККУ).
У цьому разі для кривдника Кодекс передбачає суворішу відповідальність, якщо порівняти з ситуаціями, коли зґвалтування скоїла стороння особа: карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років та від трьох до п’яти років відповідно.
Тож насамперед треба усвідомити та запам’ятати: те, що особа не чинила опору статевому акту, не означає, що вона дала згоду на секс.
Часто жертви сексуального насильства можуть не підозрювати, що перед ними кривдник, адже чоловік (жінка) здається привітним(-ою), запрошує на прогулянку чи підтримує спілкування тривалий час. Також жертви зґвалтування мовчать про те, що сталося, бо не знають, до кого звернутися по допомогу. Раніше ми розповідали, куди звертатися жертвам сексуального насилля та як розпізнати кривдника.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.