Соціальні мережі — річ цікава: інколи вона приносить нам радість. Але буває так, що Instagram може стати вироком для тебе. Особливо якщо ти — злочинець, кривдник дівчат, ґвалтівник. Наш сьогоднішній матеріал має на меті закликати українське суспільство до дій та переосмислення.
Нещодавно мережу сколихнула історія про хлопців з Івано-Франківська, які у Києві винаймали квартири, організовували вечірки та запрошували на них дівчат. Чи були вони знайомі до того, чи ні — поки що невідомо.
Але відомо, що хлопців звинувачують у тому, що вони споювали дівчат, додавали до алкоголю наркотик, який також дають як транквілізатор при безсонні, а потім кривдили.
Гучну та резонансну історію оприлюднила журналістка, блогерка, ведуча YouTube-шоу Ебаут Яся Кравченко. У своїх історіях вона розповіла, що підписниця надіслала їй акаунт хлопця Андрія та його друга Павла, які є організаторами таких вечірок.
Журналістка уже збирала дані про цих хлопців, а також шукала постраждалих, щоб надати їм допомогу.
Що найогидніше: за її свідченнями, хлопці без дозволу дівчат, доки ті були безпритомними, торкалися їх та чинили петинг, а всі ці дії знімали на відео та викладали до соціальних мереж. На ранок сам автор контенту “зізнавався” своїм підписникам, що після таких дівчат він “не знає, як взагалі тепер наважитися на стосунки”.
Під дописами збиралося багато коментаторів, які виправдовували дії хлопців та звинувачували у всьому самих дівчат.
Одразу після розголосу історії Національна поліція України зреагувала та встановила осіб кривдників. Сьогодні Нацполіція прийшла з обшуком до квартири, яку знімали хлопці для вечірок.
Та особливого розголосу у соціальних мережах зазнав допис головної редакторки інтернет-медіа Свідомі Анастасії Бакуліної. Дівчина у дописі в Instagram пише, що натрапила на цей чутливий контент випадково.
Я не можу назвати себе людиною, яка багато тусується, але з кожної вечірки я поверталась цілою і неушкодженою. І ні, це не я чимось відрізняюсь. Мені просто щастило, — провадить журналістка.
В коментарі Вікна-новини Бакуліна зізнається: вона знайшла акаунт головного організатора та навіть написала йому. Він не відповів Анастасії, проте бачив її допис стосовно цієї ситуації.
— Я бачила, що він закликав своїх підписників заходити за посиланням на мій допис та підтримувати хлопця! — розповідає Бакуліна.
Ми тримаємо цю історію під увагою. Мені написала заступниця Нацполіції України, тож чекаємо на результати.
Під дописом Анастасії зібралося чимало й тих, хто вважає, що розголос ситуації нашкодить швидше самим дівчатам, аніж їх кривдникам. Та головна редакторка Свідомих каже: вона звертала увагу на прохання заблюрити обличчя, тож видалила фото та відео, на яких можна розпізнати постраждалих.
Натомість ті докази, що є на сторінці в Анастасії Бакуліної, допоможуть під час розслідування. Уже зараз дівчата отримують психологічну та фізичну допомогу, а багато відомих українських жінок звернули увагу на цю ситуацію на масово підтримують постраждалих.
Свідомі уже готують матеріал про сексуальне насильство, а також організовують прямий ефір із Машою Єфросиніною на цю тему.
ГО Марш жінок також висловилися стосовно події. І у своєму дописі вони наголошують, що саме зараз час показати, як в Україні діє Стамбульська конвенція.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Марш Жінок (@marshzhinok)
Допис, поширений Марш Жінок (@marshzhinok)
То чому ж у суспільстві досі побутує думка, що ґвалтують лише яскраво нафарбованих та вдягнених у щось таке, що привертає увагу? Про це та багато іншого ми поговорили з експертами.
Суспільна думка про те, що ґвалтівників завжди провокують, нищить довіру жінок до цього світу.
Запитання, у чому була вдягнена постраждала в момент, коли на неї накинувся некерований чоловік, який був у неї макіяж та чи не тхнуло від неї алкоголем — усе це толерує проявлення сили стосовно іншої людини та дає мовчазний доказ, що ґвалтівник може бути не винним.
Такі ситуації роблять схожими на вбивства у стані афекту чи психічні відхилення: бо якщо хворий — тебе не судять; якщо спровокований — тебе не судять.
Насправді ж невміння стримувати себе — це проблема того, хто з цим живе, а не тих, хто перебуває поряд.
Pexels
Нещодавно соціальну мережу TikTok також заполонив тренд, де підіймали істину: чоловік, який іде на перше побачення, переймається, щоб дівчина виглядала, як на фото. Дівчина ж, коли йде на перше побачення, переймається, щоб її не зґвалтували чи не викрали.
Як зазначає Анастасія Бакуліна, безпечні вечірки мають стати нормою. Адже такі ситуації можуть підстерігати жінок чи чоловіків абсолютно будь-де: темна вулиця, побачення, громадський транспорт, клуб.
А головне: це не питання виховання дівчат. Це проблема відсутності виховання хлопців і чоловіків, які з них виростають. А також проблема відсутності сексуального виховання в українських сім’ях.
Якби не осуд суспільства, відсутність розмов із дітьми та неналежна робота правоохоронних органів — постраждалі б обов’язково зверталися по допомогу та не боялися говорити про зґвалтування.
Так, ми мріємо жити у соціумі, де не варто буде додатково дбати про власну безпеку під час вечірньої прогулянки спальним районом міста. Та доки реалії життя залишаються такими, ми вважаємо: варто говорити про ознаки, які можуть допомогти визначити, яка людина перед тобою.
Психологиня Наталія Чернявська радить звертати увагу на поведінку людини протягом спілкування.
— Якщо він або вона ігнорує твої прохання, не зупиняється, коли ти кажеш “стоп” — це тривожний знак. Також червоним прапорцем є постійна згода на все, що ти кажеш, та виконання усіх твоїх примх.
Це робиться для того, щоб заманити жертву до пастки, приспати її пильність.
Кожній людині варто чітко окреслювати власні кордони — і для себе, і для інших. Тоді, коли ці кордони порушують, прощатися з людиною варто швидко та без роздумів.
Варто зазначити, що справи, пов’язані з сексуальним насильством, є вкрай складними у доказовому плані. Тому кожна дівчина/хлопець мають знати, як діяти, якщо потрапили у таку ситуацію. Куди звертатися та які докази необхідні — про це ми поговорили із консультанткою Аналітичного центру ЮрФем Тетяною Нарок.
Вона перераховує: варто дістатися безпечного місця і за можливості зафіксувати докази вчиненого злочину. Розкажи про пережите своїм рідним або близьким.
Знаю, це морально важко, але головне — не мовчати, щоб кривдник не залишився безкарним, — наголошує Тетяна Нарок.
Обов’язково звернися по правову допомогу до правоохоронних органів або громадських організацій, які нададуть консультацію, як діяти у таких випадках, і допоможуть звернутися до поліції.
Також можна звернутися за безплатною юридичною допомогою та моральною підтримкою до громадських організацій:
Щодо психологічної допомоги, то можна звернутися до ГО Дівчата, які нададуть безоплатну допомогу, за номером 073 460 38 60.
— Щодо доказів, які варто надавати слідству, за можливості варто:
Так само зберегти фото/відео із соціальних мереж, де зафіксовані факти вчинення сексуального насильства. І важливими будуть показання свідків та інших потерпілих, якщо вони є, — каже Нарок.
Якщо потерпілу накачали алкоголем, наркотиками чи іншими психотропними речовинами, про це варто відразу повідомити правоохоронні органи.
Далі справою мають опікуватися та займатися правоохоронці та адвокати.
Перше, у чому завжди переконують правоохоронці постраждалих: злочинця притягнуть до відповідальності. Та як це реалізувати, що залежить від жінки та які докази треба надавати?
Це пояснила юристка та координаторка ЮрФем: підтримка Марта Змисла. Адже передусім необхідно знати свої права та поважати свій особистий простір. Ніхто не має права вчиняти щодо твого тіла дії, які є для тебе неприйнятні.
Необхідно розуміти, що сексуальне насильство — це будь-які небажані дії сексуального характеру, які є для тебе неприємні.
— Небажані доторкання до тіла, поплескування та вчинення активних дій задля задоволення статевої пристрасті — це все сексуальне насильство, — наголошує Змисла. — Небажаність — основна ознака сексуального насильства.
Відтак відсутність добровільної згоди є ключовим при кваліфікації сексуального насильства. Мовчання не означає згоду, оскільки законодавець резюмує презумпцію незгоди. Відтак у разі вчинення щодо тебе будь-яких дій сексуального характеру всупереч твоїй добровільній, свідомій згоді, уже відбувається насильство.
Якщо ти постраждала(-в) від насильства, то рекомендується звертатися в поліцію та писати заяву на кривдника.
Також юристка Марта Змисла пояснює, що чинний Кримінальний кодекс України містить окремий розділ присвячений кримінальним правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
— У нас є декілька статей, які передбачають відповідальність за сексуальні злочини. Зокрема, стаття 152 ККУ передбачає відповідальність за зґвалтування, тобто за будь-які дії сексуального характеру, які призвели до проникнення в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи.
Крім того, Кримінальний кодекс України містить статтю 153, якою передбачено відповідальність за вчинення сексуального насильства.
Відповідальність за цією нормою настає у тому разі, коли винна особа всупереч згоді потерпілої вчиняє дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення своєї статевої пристрасті, що не пов’язано з проникненням в тіло потерпілої.
Повертаючись до історії з Андрієм, Павлом та іншими хлопцями, експертка каже: залежно від того, за якою нормою та частиною статті Кримінального кодексу України правоохоронні органи кваліфікують дії кривдників, якщо провину доведуть, то їх буде покарано.
Безумовно, якщо було зґвалтування за статтею 152 чи/або сексуальне насильство за статтею 153 ККУ, то це тягне за собою відповідальність у вигляді позбавлення волі.
Окрім фізичної шкоди, сексуальне насилля також завдає непоправного зла людській психіці. Після пережитого людина може замкнутися у собі, робити собі шкоду, втратити довіру до близьких.
— Первинні реакції на небезпеку: бий, біжи, завмри, — нагадує психологиня. — Ми не знаємо, яку саме стратегію має людина. Відповідно, одні закриваються в собі, всю провину забирають на себе, бо “це я винна(-ий)”.
Спочатку така реакція призводить до депресії, потім — глибокої депресії, в якій можливі випадки самогубства. Тому психологічна підтримка є надзвичайно важливою.
У нашому соціумі поширене явище: “Що люди скажуть?”, “Не сором сім‘ю” та інше. Зі своєї практики скажу: ці питання завжди закриваються, щоб не було тіні на родину.
І хоч усе тут досить індивідуально, все-таки обов’язково варто звернутися до психолога та пройти реабілітацію.
Якщо ж ти не можеш наважитися на зустріч із психологом, то скористайся телефонами довіри та знайди свого фахівця анонімно.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за новинами!