Повномасштабна війна в Україні посилила традиційну гендерну стереотипізацію в нашому суспільстві та додала хатнє навантаження на жінок.
Чоловіків знову почали малювати воїнами-захисниками, а жінок — берегинями родинного затишку. І ці уявлення не зламав навіть той факт, що у ЗСУ служать понад 50 000 українок!
Видання Українська правда. Життя розібралося, як змінилась роль українських жінок під час війни.
У травні 2022 року структура ООН Жінки та організація CARE провели гендерний аналіз, який підтвердив, що під час війни українки частіше беруть на себе відповідальність за родину та стають лідерками у громадах, адже чоловіки захищають країну від агресора.
Жінкам доводиться опановувати нові професії та працювати на кількох роботах одночасно, щоб відновити сімейний дохід у разі втрати чоловіком “довоєнної” позиції.
Крім того, кількість неоплачуваної роботи, яка лягла на плечі жінок, суттєво зросла через закриття шкіл, садочків та збільшений попит на волонтерство.
У довготривалій перспективі треба розуміти, що непрацюючі дитячі садочки нам відгукнуться потім зниженням зайнятості жінок.
З усіма наслідками, як-от втрата кваліфікації, зростання гендерного розриву в оплаті праці тощо, — прогнозує соціологиня Олена Стрельник.
Також українки помічають погіршення доступу до медичних послуг. Особливо це позначається на вагітних жінках, матерях та тих, хто пережив гендерне насильство.
Жінки в зоні бойових дій відчувають більший страх гендерного насильства та голоду.
Станом на 29 листопада, за даними ООН, лише в Європі налічують майже 4,8 млн українців, які отримали статус тимчасового захисту за кордоном.
Загалом кількість громадян, які виїхали з України з 24 лютого, сягнула 11 млн. Здебільшого йдеться про жінок, дітей та літніх людей.
Незалежний аналітичний центр Cedos у своєму дослідженні охопив українок, які були змушені виїхати за кордон через війну.
Опитування показало, що жінкам поза межами рідної країни ще складніше поєднувати роботу та догляд за дітьми. Адже для того, щоб вижити за кордоном, потрібно працювати, а дітей здебільшого немає на кого залишити.
Матерям необхідно одночасно шукати ресурс заробітку, освітній заклад для дітей, самостійно ухвалювати серйозні рішення, адаптуватись до життя на новому місці тощо.
За результатами Національного дослідження вразливості населення до торгівлі людьми та експлуатації в умовах війни, 39% українців готові працювати за кордоном з найгіршими умовами в обмін на харчування та житло.
Потенційною жертвою для трудової експлуатації може стати кожен(-на) другий(-а) українець(-ка).
Однак є й позитивні випадки. Наприклад, буває так, що війна сприяє збільшенню попиту на певні професії. Або ж українки влаштовуються за своєю спеціалізацією на добре оплачувані європейські роботи.
Однозначно спрогнозувати гендерну ситуацію в Україні в майбутньому досить складно, адже одні соціологи вважають, що після війни ми побачимо бум розлучень, безробіття та посилення бідності.
А інші передбачають збільшення статистики одружень, народження дітей та відкриття нових професійних перспектив для українців.
Однак варто розуміти, що війна зруйнувала звичні для жінок та чоловіків моделі поведінки. Не можна бути лише берегинею або тільки воїном.
Українки, які нині приміряють на себе нові ролі та перебувають в іншому культурному середовищі, однозначно змінюються. Уже зараз помітно, що молоді пари демонструють більш прогресивні погляди на розподіл ролей у родині.
Жіноцтво довгий час боролося та продовжує вести бій за свої права. Однак суспільство дуже часто не враховує його потреби. Читай, як жінці вижити у світі, у якому речі створювали для чоловіків.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!