Кого ти бачиш у дзеркалі? Ти щодня зустрічаєш цю людину, знаєш про її потреби краще, ніж будь-хто, та точно не даси комусь іншому вирішувати, що їй робити зі своїм життям.
Щоранку я бачу жінку, яка дивиться на мене та запитує: “Що робимо сьогодні?” Іноді вона не хоче чогось особливого, хіба що трохи відпочити, а часом — змінити цей світ на краще та зрушити гори гендерних стереотипів, які стояли на місці, здається, століттями.
Не можна сказати, що якусь нерівність довго просто не помічали, оскільки жіноцтво довгий час боролось та продовжує вести бій за свої права. І ось вже стільки століть ми намагаємось сказати головне — жінки не невидимі.
Проте довгий час статистика грала проти жіночої статі, часто не помічаючи цю частину суспільства та розв’язуючи усі важливі питання без урахування її потреб.
Вікна з юристкою, спеціалістом з управління персоналом (HR) та засновницею ГО Землячки, яка займається створенням жіночої військової форми, розібрали, як дефіцит гендерно справедливого збору даних впливає на життя, роботу та добробут жінок.
Також ми розглянули статистику та приклади, які доводять, що цифри часто брешуть на користь чоловіків. Та на додачу — маємо кілька пропозицій, як це змінити та покращити конкретні сфери у нашому суспільстві.
У всьому світі на частку жінок припадає 75% неоплачуваної домашньої роботи. Щодня вони витрачають на неї від трьох до шести годин, тоді як чоловіки — у середньому від півгодини до двох годин, — таку статистику наводить борчиня за права людини Керолайн Кріадо Перес у книзі Невидимі жінки.
Якщо вже й починати розмову про гендерну рівність у нашому світі, то варто починати від найменших соціальних груп, з яких формується усе наше суспільство — і це сім’я.
Як зазначає Перес, від дисбалансу у розподілі хатніх обов’язків жінки страждають з раннього дитинства, оскільки вже приблизно з п’яти років мають значно більше домашніх справ з облаштування побуту, ніж їхні брати.
Найцікавіше, що з віком цей розрив тільки зростає. І навіть у тих країнах, де феміністичний прогрес просунувся значно далі, ніж в інших, різниця у відсотковому співвідношенні хатніх обов’язків дається взнаки.
Що ж стосується України, то відповідно до даних Індикаторів для моніторингу гендерної рівності в Україні — 2021, у 2020 році тривалість неоплачуваної домашньої роботи забирала у жінок вдвічі більше часу, ніж у чоловіків.
Pexels
При цьому в міській місцевості жінки витрачали на неоплачувану домашню роботу 257 хвилин (близько чотирьох годин) на добу, тоді як у сільській місцевості цей показник становив 382 хвилини (понад шість годин).
Чим такий розподіл небезпечний як для жінок, так і для соціуму? Перес зазначає, що жінки більше годин витрачають на хатні справи та менше часу мають на оплачувану роботу. Та загалом мають більше навантаження.
Як наслідок, у літньому віці жінки ризикують опинитися в злиднях почасти тому, що вони просто не мають змоги щось відкласти на старість.
Значну роль у цій ситуації грає також і нерівність в оплаті праці, яка не враховується під час нарахування пенсійних виплат. Тож відставання доходу жінок може зробити їх фінансово залежними від чоловіків, як і кілька століть тому.
Звісно, можна подумати, що жінки самі обирають для себе як заняття на все життя — хатні справи або ж роботу, яка займала не так багато часу. Усе, щоб більше часу віддавати сім’ї, але дослідження показують, що найчастіше такий розвиток подій передбачають умови на ринку праці.
Не дивно, що в загальній кількості працівників за довічним контрактом частка одружених чоловіків, що мають дітей, становить 70%, а заміжніх жінок, які мають дітей, — тільки 44%.
Юристка Ірина Козуненко зазначає, що з огляду на трудове право, права вагітних та молодих мам досить добре захищені в Україні. Наприклад, законодавством передбачено, що жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами на 70 календарних днів до пологів і на 56 після.
Але існують правила, які можуть як убезпечувати жінок, так і обмежувати їхній кар’єрний розвиток. Як приклад, Ірина Козуненко наводить випадки, коли жінок з маленькими дітьми не можна залучати до понаднормової праці, нічних змін та навіть відправляти у відрядження.
Спочатку здається, що це нібито захищає матерів від перенавантаження. Проте наразі ми можемо спостерігати, як все більшої популярності набирають відпустки з догляду за дитиною серед чоловіків. Це дає жінкам більше можливостей для кар’єрного зросту.
Стаття 176 Кодексу про працю, де забороняється матері з дитиною до трьох років їхати у відрядження, навіть якщо за дитиною доглядає чоловік і перебуває у декретній відпустці. Це, на мою думку, прогалина, адже це може гальмувати кар’єрне зростання.
Ірина Козуненко впевнена, що такі заборони не завжди можуть вберегти жінок від проявів гендерної нерівності, а досить часто можуть підштовхнути на шлях неофіційного працевлаштування. У такому разі зникають як обмеження, так і захист з боку держави.
Жінка не буде соціально захищеною, якщо з нею щось трапиться, то роботодавець може сказати, що навіть не знає її.
Тому юристка нагадує про доволі просте рішення саме у цьому випадку — у 2021 році був зареєстрований законопроект, який міг дати можливість уникнути обмеження для вагітних та матерів з маленькими дітьми за їхньою письмовою згодою.
Насправді закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та трудове законодавство намагається практично унеможливити дискримінацію на робочому місці.
Відповідно до закону, жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
За законом роботодавець зобов’язаний:
Крім того, з 8 січня 2022 року почали діяти зміни до Закону Про рекламу, які можуть вплинути на роботодавців. Відтепер у разі розміщення дискримінаційної реклами, тобто вакансії, наприклад, із зазначенням статі або віку потенційного працівника, роботодавець може отримати штраф від Держпраці у розмірі 65 000 гривень.
Тож щоб убезпечити себе від дискримінаційної політики компанії HR-спеціаліст радить пам’ятати, що не лише роботодавець обирає собі працівника, але і кожна людина для себе обирає місце роботи.
Роботодавця не можливо виховати. Це ідеологія.
Творити зміни можна на громадському рівні, але місце роботи потрібно обирати за спільними ідеалами. Тому HR-спеціаліст радить чесно говорити про те, чи є дитина, чи збираєшся у декрет.
Якщо тобі через це відмовляють, то це не твоя компанія. Нащо працювати у компанії, де на це звертають увагу? Це буде якийсь токсичний колектив та ненормальні умови праці.
Водночас згідно зі статистичними даними Державної служби статистики України станом на 2021 рік кількість жінок та чоловіків у різних сферах досі різниться.
Що ж стосується інших сфер, то HR-спеціаліст ділиться прикладом з власної практики — в ІТ-компанії працює приблизно 79% хлопців і 21% дівчат. Це обумовлено тим, що дівчата рідше є девелоперами, ніж чоловіки. Однак жінки досить часто приходять працювати на інші посади.
Таким чином у керівництві зберігається практично рівне співвідношення між жінками та чоловіками.
Крім того, в Україні очевидно на перший план вийшла оборонна сфера. Тож жінок у лавах Збройних сил стало теж більше, ніж у попередні роки — усі на рівних прагнуть захищати свою незалежність.
За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр на саміті перших леді та джентельменів у Києві, наразі у лавах ЗСУ понад 50 тисяч жінок. Це є одним з найвищих показників у порівнянні з арміями країн-членів НАТО. І це майже в половину більше, ніж у 2021 році.
Ганна Маляр зазначає, що така динаміка спостерігалась раніше лише у 2014 році, але вона добре демонструє характер саме української жінки.
Це такий характер української жінки. Вона сама заходить у Збройні Сили та займає там своє почесне місце.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Ластівка (@accidental_moon_genious)
Допис, поширений Ластівка (@accidental_moon_genious)
Все більше наближаються морози й в українському суспільстві все частіше знову виникає питання про форму для захисників та захисниць, оскільки це базова потреба на передовій. Водночас за всі часи існування Збройних сил будь-якої країни потреба створити військовий одяг для жінок практично не була помітною.
В армії не заведено жалітися на дискомфорт, а тим паче в період війни, — розповідає засновниця ГО Землячки Ксенія Драганюк.
Благодійний фонд віднедавна розпочав власне виробництво жіночої військової форми. І чималу роль у його зародженні відіграла велика кількість запитів від дівчат, які наразі знаходяться на фронті.
Жіноча форма була потрібна завжди, але ж ми розуміємо, що культура “жінка-військова” розвивається, і разом з цим збільшується увага до потреб.
Ксенія Драганюк
Ксенія Драганюк говорить, що вона з командою відчуває, наскільки важливий мінімальний комфорт хоча б в одязі для військових. Тому намагається максимально закрити цю потребу. І чим більше вдається допомогти, тим більше з’являється запитів.
Це як сарафанне радіо. Це круто. Я радію, що нашим захисницям стає комфортніше і тепліше на передовій. Тому спочатку ми відправляли 20 посилок на тиждень, зараз — 120.
Проте Ксенія зазначає, що це не від збільшення потреб, а радше від поширення інформації, що їх нарешті можуть задовільнити. Зазвичай жінки в армії отримують так звану форму “унісекс”, але насправді вона чоловіча і розмірна сітка починається з 50 розміру.
Тож якщо раніше доводилось миритись з незручностями, перешивати чи взагалі робити на замовлення собі військовий одяг, то знайти такі ініціативи, що мають вже готову форму — надзвичайне везіння.
Ксенія Драганюк розповідає, що найпростіше — це можливість просто перечепитись через власну форму і впасти на полі бою.
В цивільному житті “оверсайз” — ок, на передовій — ні.
Також існує кілька важливих нюансів у будові тіла — у чоловіків більш пряма статура, а у жінок талія вужча і бедра ширші. Звідси і йдуть усі незручності.
Воно або тисне в бедрах, або велике в талії.
Та ж проблема й з взуттям, оскільки його для військовослужбовиць знайти непросто. Чоловічі берці можна придбати у багатьох магазинах, але для жінок досить часто берці навіть не виготовляють.
Виходить, що якщо ти маєш розмір ноги менше, ніж 39, то пошуки берців можуть перетворитись у справжній квест. Ксенія пояснює таку тенденцію у взуттєвих магазинах тим, що їм просто не вигідно завозити такі маленькі розміри, бо нібито немає попиту.
Насправді відсутність військового одягу та ігнорування особливостей жіночої статури під час розробки певної амуніції може бути небезпечним для життя.
Керолайн Кріадо Перес у своїй книзі Невидимі жінки пише про випадок, що стався у 1997 році, коли британська поліціянтка під час виконання службових обов’язків загинула.
Це сталось через те, що жінка намагалась зламати двері й бронежилет їй заважав. Тому щоб мати змогу продовжувати далі працювати, вона його зняла, але отримала ножові поранення від злочинця і загинула.
Та питання не лише в бронежилетах. Чималих проблем можуть принести й куленепробивні куртки більшого розміру, ніж потрібні. Секретарка у справах жінок Об’єднаної асоціації службовців Цивільної гвардії Іспанії Пілар Віллакорта заявила The Guardian, що куртки занадто великого розміру є джерелом небезпеки.
Вони не прилягають до тіла й заважають поліціянткам виймати зброю, наручники та кийки.
Також проблема стосується й амуніції. Наприклад, звичайний військовий рюкзак. Які в ньому можуть бути незручності? Керолайн Кріадо Перес зазначає, що річ у тім, що принаймні в армії США він сконструйований так, щоб вага розподілялась здебільшого не верхню частину тіла.
Це зумовлено тим, що раніше на службу приходили здебільшого чоловіки, а в них м’язи, що знаходяться зверху тулуба, більш розвинені. А отже і вагу їм легше переносити саме у такому вигляді.
Проте наявність дівчат в армії пізніше не брали до уваги. Тому конструкція рюкзака залишилась такою ж.
Жінки змушені носити рюкзаки, сконструйовані зважаючи на цю особливість чоловічого організму (сильнішу верхню частину тулуба), і їм доводиться витягувати шию та виставляти плечі вперед, що призводить до травм і зменшує довжину кроку.
Тому варто було б частково змінити конструкцію рюкзаків для військовослужбовиць, оскільки жінкам легше переносити вагу на сильніші м’язи стегон. Таким чином армія теж стала б більш ефективною.
Unsplash
Потребують вдосконалення навіть ті сфери, які, здавалося, завжди орієнтувались на обидві статі. Проте насправді це не так.
Ось ти дивишся на свій офіс — і він видається доволі звичайним та безпечним. Проте є дещо ледь відчутне — це температура повітря. Може здаватись, що це дрібниця, але цей фактор може сильно впливати на здоров’я людини.
Розрахунки для визначення ідеальної температури робили ще у далеких 1960-х роках та орієнтувались, що працювати буде чоловік, а на жінок увагу звертали хіба що у контексті дому та кухні. Але часи змінились і відмінність у статурі та метаболізмі дали нам ось який ефект — чоловікам в офісі спекотно, а жінкам холодно.
Нестача всіх цих даних веде до гендерної нерівності, що й казати про те, що вона шкодить бізнесу: працівники, які почуваються некомфортно, працюють погано.
До цього офісного життя можна ще додати тяжкі двері, які під силу зрушити середньостатистичному чоловіку, але не жінці. Також дзеркальна підлога у фойє, скляні сходи та шви на плитці тротуарів, що ніби обережно розрахована на те, щоб в неї потрапили підбори.
Це здається такими дрібницями, але коли вони збираються усі разом до купи, то викликають чималий дискомфорт та знижують працездатність жінки.
Хтось може сказати, що це не суттєво. Тоді варто звернути увагу на відсутність статистики щодо впливу робочого місця на кожного працівника з урахуванням гендеру. Існує чимало даних про те, як впливає робота у шахті на чоловіків, або ж статистика смертності на робочому місці.
Та існують фактори, які впливають на здоров’я у довгостроковій перспективі і їх враховують вже не так часто.
— Про захворювання шахтарів через вдихання пилу ми знаємо все, чого не скажеш про захворювання жінок, пов’язаних з впливом на їхній організм різних фізичних та хімічних факторів на “жіночих” виробництвах, — каже професор зі Стерлінґського університету, фахівець з політики в галузі охорони праці та довкілля Рорі О’Ніл.
Не враховуються особливості побудови статури й під час так званих краш-тестів машин. Найчастіше, щоб дізнатись, чи безпечною буде автівка для жінки, використовують не жіночий манекен, а зменшений чоловічий.
Крім того, таку “жінку” досить часто садять саме на пасажирське місце, а не на місце водія. Тож дані працюють хіба що на користь чоловіка, а ось чи виживе водійка в аварійній ситуації — доведеться дізнатись лише у житті. І не завжди така перевірка матиме успіх.
— Ось парадокс, який викликає лють: уявлення про те, що за кермом сидять переважно чоловіки, настільки вкоренилося, що жіночий манекен використовують лише під час випробовування пасажирського сидіння, а водійське сидіння завжди тестують на чоловічому манекені, — пише Керолайн Кріадо Перес.
І тут річ не лише у вазі, але й у статурі. Наприклад, жінки менші зростом, але під час будівництва машин це не так часто враховується, тому водійки здебільшого змушені сидіти “неправильно” та наражати себе на небезпеку через те, що їхні потреби не були враховані.
Getty Image
Навіть звичайний пасок безпеки створює більше дискомфорту, ніж приносить користі. Він може тиснути на груди, що змушує у пошуках зручного положення змінити його положення та збільшити ризики для жінки.
Чи можна його не чіпати? Ні, це незручно. Крім того, у вагітних жінок він часто просто зісковзує та тисне на живіт, чим може загрожувати життю дитини.
Так само мати негативний вплив на життя можуть і звичайні системи керування голосом, які набувають все більшої популярності. Як показав досвід, чимало нових автівок просто не сприймають жіночий голос.
Таким чином система, яка мала б полегшувати життя водія, лише заважає та наражає на небезпеку тих, кого вона практично “не чує” та “не помічає”.
Винахідники техніки, дизайнери одягу, розробники інших винаходів для розвитку всього людства можуть вважати, що виробляють товари для всіх. Та насправді вони створюють їх для чоловіків і навіть цього не помічають.
Тому настав час подбати й про жінок. Як мінімум, що можна зробити — почати нас помічати. Створювати статистику, враховувати гендер під час досліджень та дійсно зважати на ці цифри. А найголовніше — не боятись змін, які приносить новий час, та бути їхнім рушієм.
Наразі команда Вікон готує низку пропозицій щодо безпеки жінок у громадських місцях, з якими прийде до українських стартаперів, громадських організацій та представників влади. Тож слідкуй за оновленнями та будь початком позитивних змін.
До речі, у попередньому матеріалі нашого спецпроекту ми розповідали, як бабусям знайти взаєморозуміння та тримати баланс між сім’єю та власним життям. Читай дієві поради психологів.
Матеріал створений за підтримки Асоціації Незалежні регіональні видавці України в рамках реалізації грантового проекту The Women in News з WAN-IFRA. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.