Вабили ворога не лише Михайлівський Золотоверхий і Софія Київська, а й стародавній Чернігів — душа України.
Одночасно з наступом на Київ росіяни зайшли з лівого берега Дніпра і сунули колонами на Чернігів.
Довколишні села росіяни перетворили на руїни, закатували в лісах сотні людей, але не змогли здолати волю, волю зберегти Чернігів.
Командування вирішило підірвати всі мости на підходах до міста. У ті дні волонтери везли до Чернігова найнеобхідніші припаси. Звідти планували забрати до сотні людей.
Я був тут 46 днів, кожний день. Хлопці мінялися, я кожен день вивозив. Возили все, військових, зброю, гуманітарку. І звідси й сюди. Всі райони — Сосниця, Новгород-Сіверська, Мина, все через наш пройшло, — каже мешканець Чернігівщини Геннадій Дмітрієв.
Другого квітня наші захисники спалюють 30 одиниць російської техніки. Загарбники з величезними втратами відступають. Один місяць, один тиждень та один день опору.
Чернігів — розбитий, понівечений, але живий і український.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про те, як звільнений від окупантів Чернігів приходить до тями.