“Повернулися додому, але не впізнаємо рідну країну. Як адаптуватися до нового життя в постійному стресі?”

За статистикою Єврокомісії, близько 3 мільйонів тих, хто виїхав після 24 лютого, вже повернулися в Україну. У кожного свої причини для повернення: зрештою, ми самі обираємо, де нам проживати цей час. Вибір непростий, і тому варто утриматися від засудження тих, хто повертається, і тих, хто виїздить.

Несподіваним відкриттям та розчаруванням для багатьох після повернення стало те, що приїхали вони не в 23 лютого, а в країну у стані війни. Усвідомлення, що до минулого життя вже не повернутися, складно дається психіці.

Втім, чим швидше ми дозволимо собі перестати збирати попереднє життя з уламків ностальгічних спогадів, тим швидше запуститься пошук таких необхідних нових способів жити сьогодні.

Чи не найбільший виклик нової реальності після повернення — адаптуватися до неї. Розуміючи, що хронічний стрес лишається фоном для населення в Україні, дуже важливо мати опори, які допомогли б жити далі. Твоє життя зараз може вистояти на чотирьох важливих опорах.

Діло, або те, що я можу робити найкраще

Втрата попередньої працездатності та щоденного ресурсу на рутину абсолютно нормальна. Деякі люди зараз можуть робити лише 20-30% від того, що виходило раніше.

Це відбувається тому, що купа енергії витрачається на адаптацію себе до нової реальності. Дозволь собі більше відпочивати без почуття провини, принаймні перші тижні.

В іншому ж ракурсі — зосередься на тій справі, яка тобі найбільше до душі та найлегше зараз дається. Це може бути: щось твоє суто професійне, приготування їжі, час з дітьми, плетіння кікімор, логістика чи координація допомоги тощо.

Якщо маєш рутинну роботу, починай з найприємнішого. Зрештою, принцип “роби те, що вмієш найкраще” — вірний партнер у процесі лагідної адаптації.

Стосунки з близькими та рідними

“Людині потрібна людина” — ще одна аксіома нашого часу. Підтримання контактів з близькими та рідними дозволить не почуватися самотньо в цій війні, дозволить просити та отримувати необхідну підтримку (яка зараз в дефіциті), розділити емоції, які важко прожити.

Разом з тим, уникай неприємних, обтяжуючих контактів — це ще один виснажливий фактор.

Читати на тему

Самотність — що це за почуття та чи потрібно з нею боротися?

Самотність — що це за почуття та як працює у критичній ситуації?

Попередній досвід — те, що допомогло справлятися з кризами раніше

Кризи відбуваються час від часу в кожної людини. І ми впевнені, що якийсь досвід самопідтримки та саморегуляції у тебе вже є. Звісно, він не такий унікальний, як під час війни.

Але і нові способи не обов’язково винаходити — якісь уже є в попередньому досвіді, що допомагали відновлюватися. Якщо згадати про складні часи раніше, то:

1. Що тобі тоді допомагало?
2. Що давало надію, що ти впораєшся?
3. Що підтримувало?
4. Хто з людей був поряд і допомагав?

Досвід твого роду

Наше життя зараз — свідчення того, що наші родичі вижили раніше — у Голодомор, репресії, Другу світову війну. Це також криваві травми на лінії життя українців, які ми змогли прожити цілою нацією.

Спробуй згадати тих, хто вистояв, — з кола родини, близьких, друзів.

1. Хто ці люди? Які якості їм властиві?
2. За рахунок чого їм вдалося вистояти?
3. Що у вас спільного?
4. Що ти можеш взяти від свого роду в підтримку, щоб вижити зараз?

Звісно, у кожного свій набір опор. Хтось може більше зосереджуватися на ділі, а комусь найголовніше — бути поряд з близькими.

Хибне уявлення про те, що ми маємо з усім справлятися самі.

Інколи це просто, а інколи без допомоги інших це неможливо. Якщо з адаптацією вдома складно, чи ти проживаєш складні часи — отримай онлайн кризову психологічну допомогу тут.

Більше просвітницьких текстів ти знайдеш на Telegram-каналі Психолог на зв‘язку, який допомагає проживати війну, від Служби турботи про психічне здоров’я БФ Право на захист.

Раніше ми розповідали, як уникнути відчуття знесилення та емоційного вигорання від війни.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!