Моя Галина — як головна героїня фільму Малена: акторка Олена Ларіна про новий шпигунський серіал Табун

Українці все частіше повертаються до вивчення своєї історії та чималу роль у цьому процесі відіграють і мистецькі твори, зокрема кінострічки.

25 квітня ICTV2 покаже нову воєнну чотирисерійну історію Табун про українських диверсантів у Другій світовій війні.

Це пригодницька історія про героя, який має врятувати сотні тисяч життів від новітньої нацистської хімічної зброї Табун. Здійснити місію герою допомагатиме воєнна лікарка Галина. Її зіграла українська акторка Олена Ларіна, яка розповіла Вікнам про свою героїню у фільмі та себе у реальності.

— Олено, ваша героїня — шпигунка?

— Це якщо голосно сказати (сміється, — прим.авт.). Галина погоджується на стосунки з німцем, щоб отримувати ліки.

На той час у німців доступ до ліків був більш відкритий. Тобто вона навіть жертвує собою, щоб врятувати людей. Вона лікує німецьких солдат, проте таємно передає ліки й нашим воїнам, які опиняються у місті.

— Зйомки в історичному кіно цікаві ще й наповнені красивими вбраннями. Для акторки — це справжня мрія?

— Так, Галину дуже красиво одягають, гримують, роблять як Моніку Белуччі. Мені здається, вона дійсно як головна героїня фільму Малена.

Перед зйомками я спеціально дивилась цей фільм, щоб надихнутися. От схожі вони мені: однаково сильні, стримані, не підпускають до себе нікого. Вони недоступні жінки.

І саме німець Штраубе, який залицяється до Галини, якось їй скаже: “У вас є порода, але мені шкода, що ви не арійка і я не можу мати з вами ніякого зв’язку”.

— Це перша ваша історична робота в кіно?

— Так, і мені було страшно. Коли затвердили мене, десь частка страху була, але я зрозуміла, що мені її треба перебороти. І я почала готувати себе: прочитала сценарій, потім почала переглядати історичні фільми.

Я знайшла документалки, сюжети про польові госпіталі, як раніше оперували, як лікарі працювали тоді, як вони були одягнені, як ставилися до солдатів.

Накопичувала все, щоб зробити повноцінний образ військової лікарки.

— То ваша героїня не така, як ви?

— Ні, зовсім. Я не така стримана. Галина свої емоції ховає всередині, не показує їх.

У мене все напоказ. Я відкрита людина.

У неї красива вимова, стримані манери, все акуратно, зібрано. У мене ж ні — якщо мене хтось підріже на дорозі, там можна багато цікавого почути (сміється, — прим.авт.)!

Читати на тему

Я зазирнув у лице смерті: актор Лінартович про важке поранення в Соледарі, службу в ДШВ та історію свого псевдо Світ

Дмитро Лінартович розповів про своє поранення, рішення піти на фронт та історію свого псевдо Світ.

— Водите машину?

— Так, і так кайфую від цього! Це найбільше моє хобі. Я дуже люблю машини.

Це захоплення мені прищепив мій чоловік, тому що до цього мені просто подобалися машини. А зараз я прям поринула в цю тему і знаю майже всі нюанси про авто: що там, для чого, як працює.

— Цікаво, яка ви в житті. Розкажіть, як починається ваш звичний день?

— Якщо знаю, що у мене повністю вільний день, нікуди не треба йти, тоді він починається годині об 11. Я люблю довго поспати.

Коли прокидаюся, біля мене поруч один кіт, а чоловік уже на роботі. Потім я готую собі якийсь дуже швидкий сніданок. Включаю якийсь серіал на фон, щоб щось балакало. А взагалі дуже люблю шити та вʼязати. Шию собі все: починаючи від білизни та закінчуючи шубою.

— То ми можемо скоро побачити ваші нові бренди одягу?

— Про це думала ще, напевно, на першому курсі. Якось сказала мамі, що хочу спробувати шити. Вона мене одразу записала на курси. Насправді вона в мене вклала дуже багато з дитинства ще.

Мама мене відправляла на всі можливі курси. Була за те, щоб я розвивалась.

На курсах шиття одразу зрозуміла, що це дійсно моє. Тоді навіть мріяла, коли буду в декреті, відкрити своє ательє. Але чомусь досі це ательє ще не відкривається, можливо, тому що немає декрету (сміється, — прим.авт.).

Ось така хороша відмовка. А взагалі, я ж не дизайнер. Не вмію вигадувати щось з голови, можу пройтися по магазинах, подивитися, що подобається і потім пошити таке саме. Часто буває щось у магазинних речах не влаштовує. Наприклад, зараз модні пальта оверсайз, а я люблю класичні фасони. Тоді вдома шию собі на свій смак.

— Що останнє пошили собі?

— Блакитне кашемірове пальто на теплій підкладці. Я його шила місяць — і це було найдовше за часом, що я шила. Але воно мені дуже подобається.

Та наше життя насправді не кіно, не гра й не театр, хоч кожен із нас відіграє свою роль на шляху до перемоги України.

Але що таке справжній театр та реальна війна, добре знає Володимир Ращук. Читай історію київського актора, який досі не зіграв ролі військового, але став справжнім комбатом на війні.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!