У свої 21 молода активістка Анна Попсуй, студентка магістратури Київського інституту міжнародних відносин, поєднує навчання, роботу у юридичному бізнесі та разом з колежанками очолює громадську організацію Молодих лідерок миробудування.
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну перекреслило мрії багатьох молодих українців, але попри страх і невідомість Анна знайшла в собі сили та спрямувала енергію у відновлення та розбудову миру в Україні.
Голос молоді сьогодні гучний. До нас починають прислухатися, — впевнена дівчина.
Шлях до Молодих лідерок
24 лютого Анну розбудив дзвінок друга.
— Ми не спілкувалися вже більш ніж півроку, я одразу подумала: щось сталося. Інакше чому б він дзвонив о п’ятій ранку? Він сказав, що почалася війна, — пригадує дівчина.
Разом з мамою Анна поїхала на заправку, але дарма — бензину вже не було. Натомість побачили кілометрові черги.
— Ми подумали й залишилися у Києві. Ввечері на Чернігівському шосе переганяли колону танків, досі у вухах стоїть цей гул. Ми вибігли з молодшою сестрою і подругою просто в капцях на дорогу і побачили ці танки.
Мені здається, тоді, 24 лютого, тут, у центрі, та на заході країни не до всіх ще дійшло, що сталося, — стверджує вона.
Виїхати з Києва сім’я дівчини вирішила наступного дня, після ракетного обстрілу одного з житлових кварталів міста. Так Анна опинилася у селищі на Черкащині, де провела наступні кілька місяців.
Саме там, гортаючи стрічку новин, вона натрапила на рекламу у Facebook — мережа Молодих лідерок миробудування набирала нових учасниць (мережа заснована на основі проекту Зміцнення потенціалу молодих жінок з цільових громад Донецької та Луганської областей щодо просування Порядку денного Жінки. Мир. Безпека на місцевому рівні — ред.).
— Це був, здається, квітень, я вже не могла сидіти склавши руки. Розуміла, що маю чимось займатися, кудись спрямувати свій ресурс, щоб якомога менше думати про війну та смерті людей.
Якось о третій годині ночі я сиділа у Facebook. Я натрапила на рекламу про мережу Молоді лідерки миробудування, яка набирає нових учасниць.
“Якщо ти підтримуєш гендерну рівність, якщо ти поділяєш феміністичні погляди, тобі до нас”, — йшлося у рекламі. Я відразу заповнила анкету і забула про це, — розповідає дівчина.
Через два тижні Анну додали до чату Молодих лідерок і запросили стати однією із мережінок (так називають себе учасниці проекту — ред.).
— Ця мережа вже кілька років існує, проект спонсорують багато міжнародних донорів, наприклад, жінки ООН. Також підтримували та розвивали Інтерньюз-Україна. Вони стали для мене справжньою розрадою. Там я знайшла однодумиць, — ділиться Анна.
“Правила сили” та інсайти самозбереження
Ближче до літа проект вирішили розвивати більш інституалізовано і на його базі створити громадську організацію, щоб співпрацювати з державними та іноземними органами й установами, брати участь у міжнародних проектах та розвивати питання миробудування та залучення жінок у процеси ухвалення рішень.
Анна разом з двома мережінками відгукнулася на пропозицію очолити ГО. Символічно, що Молодих лідерок зареєстрували у день народження дівчини.
— Думаю, це гарний знак, — посміхається вона. Щоб просунути питання, які турбують молодих жінок, уражених війною в Україні, членкині створили Facebook-сторінку. На ній координують та висвітлюють свою діяльність, спілкуються та дають корисні поради, на кшталт, як зберегти психологічну стійкість під час війни.
Своїми правилами сили ділиться й сама Анна. Каже, що для неї важливо бути чуйною до свого енергетичного ресурсу, не допускати виснаження “внутрішньої батареї”.
— У мене це, звісно, не силувати себе, коли не можеш — дати собі можливість відпочити як морально, так і фізично. Давати собі простір для свіжого повітря, не забувати їсти, бо у мене з цим проблема.
Слідкувати за самопочуттям, не затягувати з візитами до лікарів і просто бути собою.
Не обов’язково відповідати чиїмось очікуванням, головне — відповідати своїм, — розповідає активістка.
Зміцнення потенціалу молодих жінок
Сьогодні мережа молодих лідерок миробудування продовжує активно працювати над просуванням Порядку денного Жінки. Мир. Безпека через молодіжну призму. Регулярні марафони, ZOOM-конференції, міжнародні тренінги вже у скарбничці здобутків молодої ГО.
— Три події, якими я дуже пишаюсь:
- те, що нас було включено у засідання щодо перегляду Національного плану 1325 по Луганській області;
- мій виступ і виступ моїх колежанок на конференції ООН з локалізації плану дій 1325 і Молодь. Мир. Безпека;
- те, що одну із співзасновниць Молодих лідерок відібрали на тренінг з вирішення конфліктів методом медіації в інституті Клінгендаеля в Гаазі, куди вона їздила у жовтні.
Анна також згадує, як сприйняли нових лідерок жіночі організації, що вже існували.
— Насправді тиску авторитетом я не відчула. Навпаки — завдяки цій активності і діяльності у мене дуже сильно розширилося коло знайомих.
Це жінки, якими я надихаюсь, яких я цитувала у своїх дипломних роботах, а тепер маю змогу спілкуватися наживо, — веде далі Анна.
— Хоча я дуже цього боялася, бо часто ловлю цей синдром самозванця — можливо, я чимось не дотягую до рівня знань та умінь тих жінок, але водночас я розумію, що вони підтримують молоде покоління.
Підтримують таких агенток змін для того, щоб ми колись прийшли на їхнє місце і змогли так само робити щось хороше для нашого суспільства, — ділиться дівчина.
Про амбітні цілі
У майбутньому, не приховує Анна, вона хоче розширити мережу Молодих лідерок на всю Україну і стати голосом молодих жінок.
— Восени я подалася на проект від українсько-данського молодіжного дому. Вони організовували семінар ReFind, де зібрали 30 дівчат з усієї України.
Там я познайомилася з активістками з Маріуполя, які самі виїхали, але продовжують підтримувати маріупольську молодь, дівчатами зі Львова, які розвивають молодіжний центр для осіб з інвалідністю та з ментальними проблемами.
Ця поїздка дуже сильно мені допомогла зрозуміти, що потрібно змінити в нашій організації, як потрібно розвивати, стратегувати наш проект, — каже Анна.
За її словами, у найближчих планах організації створити групу психологічної підтримки для молоді із залученням фахівців, терапевтів, психологинь, з різних питань — самодопомоги, ПТСР, стосунків на відстані.
— Можливо, у нас немає великого досвіду, але ідеї молоді та не затхлі міністерськими кабінетами. Вони як ковток свіжого повітря. Ми маємо бути почутими і маємо право на свій голос, — стверджує активістка.
Ця історія є частиною серії історій про лідерство жінок у гуманітарному реагуванні на війну в Україні, підготовленої проєктом ОБСЄ WIN для жінок і чоловіків. Зміцнення комплексної безпеки через інновації та мережевий зв’язок для гендерної рівності.
Раніше Ольга Руднєва у своєму інтерв’ю розповіла про війну, фемінізм та їхнє співіснування.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!