1 березня в український прокат вийшла стрічка Мавка. Справжній міф. Це не казка, до якої ми звикли, а містичне фентезі, де прадавній ліс дихає небезпекою, а міфічні істоти виходять на полювання. Головну роль у фільмі виконала дебютантка Аріна Бочарова.
Вікна-новини зустрілися з акторкою, щоб поговорити про те, як тендітна дівчина, що мріяла про психологію, стала обличчям одного з наймасштабніших кінопроєктів країни, про нічні зйомки у крижаній воді та відповідальність перед українським фольклором.
— Аріно, ваш шлях в акторство почався дуже незвично. Ви ж спочатку планували зовсім іншу професію?
— Так сталося, що я не обирала з самого початку цю діяльність. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я не знала, куди буду вступати, і думала, що, скоріше за все, піду на психологію. Потім потрапила у театральну студію — просто щоб знайти друзів і якось соціалізуватися. Там мені порадили сходити на виставу у театр Франка. Тоді ще туди можна було потрапити спокійно за студентським або учнівським. Я сходила на “Калігулу”, побачила Сашу Рудинського і всіх тих акторів. Я просто закохалася у театр і зрозуміла, що хочу залишитися в ньому та зайнятися саме акторством.
— Ви грали Мавку — персонажа, який є культовим для України. Чи відчуваєте ти вантаж відповідальності за цей образ?
— Я б сказала, що Мавка — це дуже відповідальна роль, адже це новий образ і це культ в українській міфології. Хотілося б показати її в новій інтерпретації саме такою, якою вона вийшла, і якось не сильно відійти від фольклору, не піти в якийсь шаблон. Відчувається відповідальність перед українським фольклором. Були складнощі навіть просто уявити, як це — грати не людину, а істоту. Мені дуже допомагала наша режисерка Катерина Царик. Були важкості, але я знаходила наші спільні риси.
— Зйомки проходили в лісах, на озерах. Знаю, що були складні нічні сцени у воді. Як це було фізично?
— У нас були зйомки у воді вночі. Це дуже важко фізично. Напевно, найважче — це холод, тому що були дуже холодні ночі, навіть влітку. Важко було сконцентруватися, інколи дійсно зіграти, але при цьому не замерзнути, бо вже відчувала, як починаю навіть трошки застуджуватися. Важко було не звертати увагу на те, що холодно. Але я просто потім згадувала, що насправді не тільки я так відчуваю, а всі так відчувають — і Катерина, і оператори. Тому мене це трошки заспокоювало, що ми всі разом в таких обставинах.
— Це ваша перша велика роль у кіно. Що було найскладнішим саме у професійному плані?
— Я вперше грала Мавку і кожен день стикалася з новими викликами для себе саме акторськими. Але я не сприймаю це як важкість, швидше як роботу. Проробити правильну лінію персонажа крізь весь фільм. У деяких моментах було важко зіграти сцену, бо я не могла достатньо для себе щось виправдати. Тому мені треба було самій все це пропрацьовувати, спілкуватися з режисеркою, з партнерами, щоб ми дійшли до того, щоб тотально розуміти, що ми граємо. Щоб це був не просто очевидний текст.
Про вибір між Львовом та Києвом
— Ви зараз навчаєтеся на 3 курсі. Як вдається поєднувати університет і такий щільний графік зйомок?
— Насправді саме професійного вибору — кіно чи навчання — за цей рік не було. Але мені було складно співставляти зайнятість у театрі у Львові та в Києві по зйомках. Я дуже багато, де робила помилки, і отримувала за це попередження. Мені треба було бути дуже уважною. Складно було працювати у двох містах і у двох різних акторських діяльностях.
— А чим ви живете зараз, коли камери вимкнені?
— Я навчаюся на акторку при театрі. Дуже люблю зйомки і знімальний процес, особливо в таких хороших роботах, як “Мавка”, з такою командою. Для мене це пріоритет на певний період часу. Але коли немає зйомок, то я постійно присвячую життя навчанню: уривкам, виставам і так далі.
— Якби ти могла запозичити одну рису або здібність у своєї кіногероїні Мавки, що б це було?
— Я б лишила від Мавки зцілення. Тому що у фільмі вона зцілює, вона вертає до життя. Я б хотіла також так вміти.
Про плани, мрії та людські ролі
— Після такої масштабної ролі міфічної істоти, кого б ти хотіла зіграти наступною? Які твої акторські мрії?
— Мрій у мене насправді дуже багато. Оскільки я вже зіграла Мавку, мені б тепер дуже хотілося зіграти людину — от саме таку “людську-людську”. Хочеться відчути цей земний психологізм. А ще я дуже хочу спробувати себе в ролі антагоністки, якоїсь неприємної героїні — це великий виклик для актора.
— Яке кіно тобі подобається як глядачці та де ти бачиш себе у майбутньому?
— Я дуже люблю авторське, експериментальне кіно. Мені подобаються фільми, де треба повністю з нуля створювати персонажа, пробувати його. Люблю глибокі історії, де навіть у мовчанні актора можна побачити весь його стан. Я б хотіла знятися в чомусь такому психологічному, де можна переступити через себе.
— А які твої плани на найближчий час?
— Планів як таких конкретних немає, тому що в нашій професії багато залежить від команди, від затверджень. Моє завдання зараз — якісно записувати проби, працювати в театрі, викладатися на 100%. Коли немає зйомок, я повністю присвячую себе навчанню: уривкам, виставам.
— Якби ти могла запозичити одну здібність у Мавки для реального життя, що б це було?
— Я б лишила від Мавки зцілення. Тому що у фільмі вона зцілює, вона вертає до життя. Я б хотіла також так вміти — допомагати людям відновлюватися.
Поки українське кіно освоює жанр фентезі та прадавніх міфів, інші творці фіксують нашу сучасну реальність у надскладних умовах. Про сміливість на знімальному майданчику та виклики воєнного часу читай в нашому іншому ексклюзивному інтерв’ю з режисером Сергієм Сторожевим.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!