БУЧА — художня драма, відзнята на реальних подіях, що сталися у містах на Київщині під час російської окупації у лютому-березні 2022 року. Головний герой — іноземець, який вирішив боротися зі злом в Україні.
Фільм виходить 7 листопада у широкий прокат і розповість про порятунок місцевих жителів Костянтином Гудаускасом — громадянином Казахстану, який на той момент проживав у Бучі. З початком російського вторгнення завдяки своєму казахстанському паспорту він мав змогу проїжджати на окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів. Медіапартнер показу фільму – телеканал ICTV2.
Ми поговорили з режисером стрічки Станіславом Тіуновим про особливості знімального процесу, перші відгуки від показів стрічки та дізналися завдяки кому вдалося відтворити ті страшні події.
— Покази робочої версії фільму БУЧА пройшли у восьми містах Америки. Як публіка зустріла цей фільм, про що говорили?
— Покази насправді пройшли дуже цікаво, і по-різному. Наприклад, після показу у Гарвардському клубі до мене підійшла людина, яка сиділа далеко у залі й не бачила субтитри. Однак він сказав:
— Стасе, я все зрозумів. Я нічого не читав, але емоційно був включений.
У Вашингтоні одна з конгресменок дала “домашнє завдання” присутнім — написати своєму конгресмену, своїм виборцям важливі запити щодо допомоги Україні, насамперед у плані зброї. Знаєте, цей фільм змушує людей задуматися, і ці думки, я дуже сподіваюся, призведуть до допомоги Україні.
— Загалом, що саме ви хотіли розказати і передати фільмом?
— Знаєте, ми хотіли донести до людей правду. Розказати, що коїлося у Бучі. Ця правда іде через внутрішній світ однієї людини, головного героя фільму Константіна Гудаукскаса, якого грає Цезарій Лукашевич, польський актор.
— А як на його показ відреагували самі жителі Бучі, зокрема й ті, хто був в окупації?
— Коли ти робиш щось важливе, то ти завжди хвилюєшся, як це сприйме аудиторія. І показ бучанцям був одним із найбільш хвилюючих. По завершенню люди говорили, що цей фільм мають побачити всі. І після таких слів ти розумієш, що разом з великою командою витратили два роки свого життя не просто так. Бо ті, хто був в окупації, хто вивозив звідти людей, підтримують цю роботу і хочуть, щоб вона поширювалася світом та Україною.
— Розкажіть, будь ласка, як відбувався знімальний процес? Що для вас було найскладнішим?
— Найскладніше, мені здається, — зараз. Бо зробити так, щоб у фільму був міжнародний великий прокат з великими дистриб’юторами стрічками — наша задача номер один. Найскладніше під час зйомок? Весь час була якась постійна боротьба. Спочатку шукали інвестиції. У нас немає жодних державних коштів.
До зйомок фільму долучилися приватні інвестори по всьому світові — поляки, американці, канадці, українці. Нас підтримав бізнес. Далі потрібно було знайти локації, техніку. Постійно йшов дощ. Був дуже маленький термін перебування головного героя, Цезарія, в Україні. У нас не було ані хвилини на помилку.
Найцікавішим був наш останній день на Говерлі. Йшов град, били блискавки. До речі, коли побачите у фільмі блискавку, в одному моменті, то знайте, що вона справжня. Це не постпродакшн.
У нас згоріла камера, декілька лептопів, але ми все зняли.
Спустилися за дві години майже дев’яносто градусів вниз і добралися до точки, де вже було безпечно. Це такий день, який, думаю, жодний учасник знімальної команди не забуде. Але це цікавий досвід.
— Як ви знайшли Костянтина Гудаукскаса, який став прототипом головного героя фільму? Хто він і як опинився у Бучі?
— Ви знаєте, його знайшов Олександр Щур, сценарист і продюсер нашого проекту. Костянтин — литовський єврей казахського походження. Під час окупації Бучі він допомагав вивозити людей на своєму авто. Він і зараз волонтерить, але у більших масштабах. В Україні він проживає з 2019 року. Вона стала йому домівкою. Знаєте, коли я кажу це французам, німцям чи американцям, вони говорять: “Чому він не поїхав? Чому він рятує чужих людей?” А як каже Констянтин: “Українці, які тут зі мною, вони мені не чужі, вони рідні”.
— Головну роль зіграв польський актор Цезарій Лукашевич. Що найважче було для нього, аби вжитися в образ і передати наповну емоції та події того часу?
— Найважче для нього було приїхати. А далі він вже віддався процесу. Цезарій казав, що коли їхав в Україну — реально хвилювався. Йому мама казала: “Цезарій, ну там же війна. Куди ти їдеш? Навіщо це?”.
І коли він вже приїхав, познайомився з командою і зрозумів, заради чого він це робить, то сказав, що страх від нього пішов аж до Говерли. Бо на горі цей страх повернувся, адже блискавка вдарила за 50 метрів від нього. Сьогодні Цезарій робить промо фільму у Варшаві. Він там кінозірка, яка одна з перших під час війни поїхала в іншу країну.
— Хто був вашими консультантами?
— Найголовніші консультанти у нас були з ГУР.
Ми показували фільм Кирилу Олексійовичу Буданову. Він нас підтримав і сказав, що це важливе кіно. Тому ГУР від самого початку і консультував нас, і навіть був на деяких знімальних сценах.
У нас є одна сцена допиту, де речі на столі нам допомогали розкладати фахівці з ГУР, щоб це було правдоподібно, не комічно.
Головна сюжетна історія побудована на реальних подіях. Звісно, десь є моменти, які ми змінили. Всі персонажі, які є — реальні. Ми намагались їх навіть одягнути, як люді були одягнені під час окупації, підібрати той типаж і в деяких моментах навіть використовували ті фрази, які вони говорили в реальному житті. Бо є і телефонні записи, і останні розмови.
— Масові вбивства тисяч жителів міст і сіл, сексуальне насильство як зброя і катування. Чим, на вашу думку, можна пояснити таке варварство і жорстокість у наш час?
— Я думаю, що це можна пояснити тим, що коли росіяни це все робили, вони розуміли, що їм не буде покарання. Тобто світова спільнота дозволяла весь час робити це Росії впродовж багатьох років. І коли вони зіштовхнулись з Україною, мені здається, вони вперше відчули опір. Зрозуміли, що є країна, яка може з ними боротись.
— Хто обов’язково має побачити цей фільм, і коли буде прем’єра стрічки?
— Теоретично це буде жовтень. Як сказали бучанці, цей фільм має побачити кожен. Ми розуміємо, що стрічка працюватиме довгим прокатом, бо тут не буде так, що всі прийшли у визначені дні, подивилися, і все. Він буде довго розкачуватись. Ми це бачимо по показах. Хтось подивився, порекомендував далі.
Знаєте, ми нещодавно показували фільм у Запоріжжі та Харкові. І коли ти чуєш артилерію, прильоти і тривоги не вимикаються, то ти розумієш цінність життя і незламність українців. Бо відкриваються нові заклади, народжуються діти, люди гуляють в парках.
Я б дуже хотів, аби оцей настрій, бажання перемоги і незламності був ще більшим. Бо якщо ми у щось віримо, то воно так і буде. Як каже Генрі Форд, можна вірити, що в тебе не вийде, а можна вірити, що в тебе вийде. Тому у нас, в українців, все вийде. Ми всіх переможемо і будемо найкрутішою європейською країною в центрі Європи.
Освітній серіал про особливості комунікації з людьми, які мають досвід війни, нещодавно вийшов на платформі Дія.Освіта. Розповідаємо подробиці.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!