Небінарні люди: хто вони такі й чому це більше ніж просто “він” та “вона”

Перемога на Євробаченні Nemo зі Швейцарії викликала неабияку хвилю обговорень. І не лише через надзвичайну пісню, яка зачарувала глядачів та суддів. В українському сегменті інтернету розгорнулася ціла дискусія, іноді з нотками хейта, за зовнішній вигляд, рожеву спідницю і прохання звертатись до них — They/Them (Вони/Їх — укр.), оскільки Nemo ідентифікують себе як небінарну особу.

Небінарність — це термін, який описує гендерну ідентичність людей, які не відчувають себе суто чоловіками або жінками. Це може містити почуття, що їхня ідентичність поєднує елементи обох гендерів, не має жодного з них, або ж змінюється з часом. Таким чином, небінарність відходить від традиційного розуміння гендеру як строго чоловічого або жіночого.

Ми вирішили глибше зануритись у це питання, розібратися, хто такі небінарні люди. Дізнатися, так би мовити, з перших вуст про їхні переживання, ставлення до життя та особистісні відчуття.

Знайомтесь — Єлизар

Єлизарові 25 років. Просить звертатися саме за цим іменем та займенниками “він/вони”. З іменем та гендером у паспорті це не збігається.

— Я намагаюся використовувати будь-який займенник. Це може бути — вони/він/вона, але перевагу віддаю — він. Тому що у ті часи, коли я дізнався про небінарність, то They (вони) звучало як калька, не дуже гарно. Але я не проти, щоб щодо мене використовували займенник — вони.

— Тобто вам все одно?

— Так, особисто мені все одно, до того моменту, коли не мучить дисфорія (стрес від невідповідності між гендерною ідентичністю та статтю, отриманою при народженні), але для інших це дуже важливе питання самоідентифікації, це може негативно позначитися на психічному стані людини. Нам усім неприємно, коли до нас звертаються не на те ім’я чи постійно його забувають, або використовують не ті займенники.

Головне правило при спілкуванні з людиною — обов’язково запитати про займенники. Це як запитати ім’я.

Потрібно розрізняти гендер і стать. Стать — це те що прописано в нас в документах, тобто — чоловіча/жіноча. Гендер — це більш соціальна річ, це про самовираження, про психологічний стан, про те, яку роль хотілось би грати у соціумі.

Фото: Pexels

— Коли і як ви усвідомили, що ваша гендерна ідентичність не вписується в бінарну чоловічо-жіночу систему? 

— Загалом, у мене ніколи не було такого питання: чи я є дівчинкою, чи хлопчиком. Але у підлітковому віці став помічати, що щось не так, адже не потрапляв у такий загальний стереотипний образ дівчинки. Тому що я полюбляв більше активні дії, спорт, комп’ютерні ігри (тоді це вважалося більш хлопчачою справою), слухав важчу музику. Я був більш таким агресивними й полюбляв відстоювати свої права. Тому суспільство часто мені казало — ти ходиш не як дівчинка, сидиш як чоловік, ти маєш одягнути сукню, бо всі дівчата носять сукні, наносять макіяж тощо.

Питання до себе почались у 12-13 років. На той період я чув, що є трансгендерні люди, і тоді я почав замислюватися, чи не є я хлопцем, почав шукати себе.

А потім почав розвиватись інтернет, і у році 2016-му почали з’являтися статті про небінарних людей, переклади з англомовних ресурсів. Тоді я сам не розумів хто такі небінарні люди, що вони хочуть, навіть агресія з’являлася.

А у 2019-му я натрапив на інтерв’ю Едварда Різа (квір-активіст, блогер) і відчув, що це нагадує мій досвід, мої почуття. Почав шукати більше інформації. Так я знайшов себе. Камін-аут як небінарна людина зробив серед своїх близьких та друзів у 2022 році. 

Читати на тему

Моя дитина — представник(-ця) ЛГБТК+. Як на це реагувати і говорити з підлітком про важливе

Не знаєш, як обговорювати тему ЛГБТК+ з підлітком? Читай у нашому ексклюзиві поради психолога Олега Следя, як спілкуватися з дитиною та реагувати на приналежність до ЛГБТК+.

Камін-аут людину не змінює

— І як друзі, рідні сприйняли? 

— Моя мати ніколи не намагалася прищепити свою думку. І я також, як і вона, не розумію, чому, умовно, в дитинстві буває, що ляльки для дівчат, а машини для хлопчиків. Або рожеве для дівчат, а синє для хлопчиків. Тому вона відреагувала нормально, навіть позитивно.

З друзями було трішки складніше. Хтось прийняв хтось не прийняв. І це було неприємно, тому що вони продовжували місгендеринг (використання стосовно людини гендерних маркерів, які не збігаються з її гендерною ідентичністю), використовували не ті займенники, деднеймінг — тобто паспортне ім’я, замість мого соціального — Єлизар.

Після камін-ауту я перестав дружити з деякими людьми, тому що вони не використовували моє ім’я та займенники. Їм, здається, важливішими були мої статеві ознаки, якийсь образ мене, ніж я сам. Не розумію, чому цим людям так важливо було називати мене по-старому. Я залишився такою самою людиною як і був.

Найважливіше пам’ятати, коли людина робить камін-аут, вона не змінюється, вона залишається такою ж самою людиною, якою була до того. 

Фото: Pexels

— З кимось припинили спілкування, чи зі всіма налагодилось? 

— З тими, хто йшов на контакт, звісно, ми налагодили стосунки, а ті хто продовжував нав’язувати свою думку, або просто, як на мене, безкультурно себе поводив — з ними припинив спілкування. Ну навіщо витрачати свій ресурс на таких людей?!

Умовно, якщо на Наталю кажуть Ігор, і не хочуть казати Наталя — це неповага.

Про комфорт у власному тілі 

 — Чи збираєтеся змінювати своє соціальне ім’я в паспорті, змінювати стать, чи ваша небінарність — це просто стан душі, і більше нічого не потрібно?

Важливо пам’ятати, що не всі небінарні люди хочуть зробити повний трансгендерний перехід, бо це складний процес. На цьому етапі життя я не хочу змінювати документи, не хочу приймати гормонально-замісну терапію, не хочу робити хірургічні втручання у своє тіло.

Зараз я просто цікавлюся цим питанням, тому що мені цікаво, як розвивається медицина. Можливо, в майбутньому… Адже я не знаю що буде завтра, а тим більше — через 10-20 років.

Якщо говорити про трансгендерний перехід для небінарних людей, якраз більшість стикається з проблемою, що потім необхідно відповідати бінарній гендерній системі. Тобто, навіть щоб отримати дозвіл на зміну документів, потрібно бути або чоловіком або жінкою. Для небінарних людей це теж складно, бо не завжди відповідає дійсності.

Небінарний гендерний маркер у нас законодавством не передбачений.

Я небінарна людина, котра не дуже сильно відчуває гендерну дисфорію. Гендерна дисфорія — це завжди стрес, пов’язаний з прописаною з народження статтю. Мені особисто ок жити так, як є.

Бувають небінарні люди, які не можуть так жити, вони починають трансгендерний перехід, змінюють документи, обирають ім’я та займенники, приймають гормони, роблять операції. 

Фото: Pexels

Немає різниці — чоловік чи жінка, головне — людина

— Поясніть, будь ласка, як же ви себе відчуваєте, як думаєте? В якийсь момент можете діяти як чоловік, в якийсь — як дівчина? Як це працює?

— Дуже подобається питання. Воно дуже легке, але й складне водночас. Просто я не бачу і не розрізняю — ось це чоловічий вчинок, а це дівочий. Для мене просто з дитинства не існує різниці.

Я не роблю ті чи інші дії як чоловік чи жінка. Я їх роблю як особистість, як людина. 

— Немає такого, що сьогодні я взую підбори, а завтра костюм з краваткою?

— Якщо говорити про самовираження у соціумі, то в мене більш андрогінні речі, це пов’язано з іноземною культурою і контекстом, де люди більш різноманітні, і до чого я завжди більше прагнув. Я не бачу, підбори, спідницю, макіяж або нігті як щось суто жіноче. Загалом немає різниці, одяг це одяг, в нього немає гендеру.

— Тобто у вас в гардеробі є абсолютно різне вбрання? 

— Так, абсолютно різне. Але віддаю перевагу маскулінним речам. Я можу використати мейкап, але це не про щось жіноче, це про можливість самовираження.

Фото: Pexels

Жити життя

— Чи доводилося вам працювати з психологом, щоб себе теж усвідомити, зрозуміти як жити? Бо здається, що людина сама не завжди може з таким впоратись.

— Мені ніколи не доводилося користуватися послугами психолога для розв’язання своїх гендерних питань. Я з самого початку знав, що я такий як є. Може й було б добре у підлітковому віці звернутися до психолога, але для мене важливіше самому пройти цей шлях: як мені жити це життя.

— Як обираєте сексуальних партнерів?

Хотів би зазначити, щоб люди пам’ятали — не потрібно прирівнювати гендерну ідентичність до орієнтації.

Людина незалежно від гендеру, може мати будь-яку сексуальну орієнтацію.

Наприклад, є транс чоловіки, яким подобаються чоловіки, а є ті, кому подобаються жінки. Є небінарні люди, котрі  полюбляють чоловіків чи жінок, чи усіх у гендерному спектрі. Всі різні.

Якщо говорити про себе, то я більше асексуальна людина, навіть трішки аромантична. Мене не цікавить сексуально складова чи романтична. Але якщо дивитися загалом на своє життя, то я більш схильний до андросексуальності — це про тяжіння до маскулінності, і неважливо хто володіє цією рисою.

Читати на тему

”Невидимі” родини — як ЛГБТ-пари виховують дітей в Україні попри жорсткі суспільні стереотипи

Одна ЛГБТ-пара з Києва розповіла, як це — бути одностатевою родиною в Україні та виховувати дитину.

Що означає “у шафі”

— Яку роль відіграє ваші ідентичність в особистому і професійному житті?

— Я не робив публічний камін-аут. Усі хто належить до мого кола спілкування: друзі, родина, ЛГБТ-спільнота — всі в курсі, що я є небінарною особою. Всі інші — ні. Я перебуваю у “шафі” — це означає, що я не показую, що я є небінарна людина, не акцентую на своїй сексуальній орієнтації, бо я не знаю, як люди реагуватимуть.

Термін у шафі або закриті позначає людей, які не розкрили свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність та їхні аспекти. Він також може бути використаний для опису кожного, хто приховує частину своєї особистості через соціальний тиск. На противагу існує термін вийти з шафи або зробити камінг-аут — Wikipedia. 

Пригадую, був кумедний випадок, але саме в той момент він мене дуже засмутив. Якось познайомився з людиною, вона була спільною знайомою з моїми друзями. Я не приховував свої займенники, на той час це було лише “він”.

І людину це так обурило, що вона почала лізти в моє особисте життя, погрожувати фізичною силою, виказувати якісь свої хтиві бажання, які мені було дуже неприємно чути. Тому досі я й перебуваю у “шафі”.

— Чому та людина так агресувала? 

Таке іноді буває, коли люди дізнаються про те, що не збігається з їхніми уявленнями про цей світ. 

Дуже шкода, що особисте життя іншої людини, яка не порушує твою свободу, може викликати таке обурення.

Фото: Pexels

— Тож на роботі, приміром, ви себе приховуєте? 

— Так, хоча й хотілося б бути більш відкритим. Я не роблю цього, тому що боюся, що подумають, що я “вигадав” усе це, чи пішов “за модою”, та почнуть лізти у особисте життя. Ще в мене є деяке побоювання, що небінарну та трансгендерну спільноту досі сприймають як збоченців. І це для мене дивно, адже ми можемо отримати хейт, навіть не зробивши нікому щось погане.

Що ж тут такого, якщо гендерна ідентичність не співпадає зі статтю? Ми просто люди, зі своїми проблемами, переживаннями, як і всі. 

Знаючи, що є дуже агресивно налаштовані люди, то страшніше, перш за все, за своїх близьких — як вони перенесуть агресію від інших. Тому я у “шафі”. Сподіваюсь, що у майбутньому я наберуся сміливості й буду більш відкритою людиною.

— Як же вам вдається приховувати? Просто через одяг, бо люди одразу на це дивляться?

— Просто ношу андрогінний одяг, який не сприймається як суто жіночій чи чоловічий. Бувають випадки коли я не можу простежити, який займенник я використовую, тобто, у повсякденному житті я використовую “вона”.

Так, приємно, що іноді люди наче не помічають, що я використовую — вони/він. Звісно, було б круто та більш приємно, якби вони звернули увагу й почали використовувати ці займенники, але я поки остерігаюся їх виправляти.

Фото: Pexels

Займенники вони/їх, дійсно спершу здаються дуже дивними. Почувши їх, люди можуть думати: “мабуть, у людини подвоєння особистості”, але це не так. Небінарні люди просто хочуть себе відокремити від генедерно-забарвлених займенників він/вона. 

Насправді займенник “вони” не так страшно звучать. Якщо навести приклад, це як звернення на Ви. Наприклад, як колись казали: “мамо зробили, мамо прийшли”. Тобто для мене вони/їх — не про множину, а просто як не гендерно забарвлений займенник.

— З відкритим хейтом часто доводиться стикатись?

— Особливо, ні. Трохи, коли з друзями доводилося відстоювати себе як небінарну людину, проти людей, котрі відмовлялися використовувати мої зручні займенники та ім’я. Було, що людина погрожувала фізичним насиллям, вимагала “пооговорити як справжні чоловіки”. Але, на щастя, усе закінчилося тільки словами.

Небінарність — це не данина моді

— Небінарні люди відносять себе до ЛГБТК+ ком’юніті?

— Так. Але частіше я перебуваю у трансгендерній спільноті, хоча можу і до ЛГБТК+. Там завжди можна запитати поради, дізнатися чийсь досвід, як люди знаходили себе. 

Наприклад, у мене ще досі постає питання — чи я точно небінарна людина, чи трансгендерна людина, чи я не обманюю себе? І коли я чую історії інших людей, то розумію, що я ніколи себе не обманював, а просто нарешті почав себе приймати. 

Мені було дуже приємно зустріти знайому, з якою не бачилися десь років сім, я зробив перед нею камін-аут і вона сказала:

Ну нарешті! Це дуже логічно, і я рада, що ти знайшов себе, тепер це дійсно ТИ.

Цікаво, що й трансгендерним людям, які перебувають у більш бінарній системі, доводиться пояснювати про небінарність. Спочатку вони просто не розуміють, хоча відкриті до розуміння. Я й сам знаю, як важко це сприймати. Якщо ти все життя живеш у гендерно-бінарній системі, твій мозок до цього звик, а тут з’являються якісь небінарні люди, які не жінка і не чоловік, або жінка і чоловік одночасно, або ні те, ні інше, або щось зовсім своє.

Фото: Pexels

— Що б ви хотіли, аби люди краще розуміли про небінарну ідентичність та досвід?

— Найголовніше — пам’ятати, що небінарність — це не якась нова модна течія. Вона завжди існувала. Бо я стикався зі звинуваченнями, що то є тренд, чи спроби людини якось компенсувати свої негативні риси у характері чи виділитися у суспільстві. Також важливо розуміти, що небінарні люди можуть відчувати гендерну дисфорію. І так само одна небінарна людина не буде схожа на іншу, і у кожної є свої потреби.

Просто бажаю людям поважати одне одного, не сваритися щодо чиїхось смаків, уподобань чи гендерної ідентичності. Не гризти одне одному горло. У нас є більш нагальні питання.

Мрію, щоб ми були більш видимі, щоб нам не було соромно використовувати займенники, аби люди не думали, що у нас розлад психіки, щоб ми були повноцінною частиною суспільства.

За деякими даними, зараз близько 50 тисяч осіб, представників ЛГБТК+ ком’юніті, служать у лавах ЗСУ. Читай далі — як люди ЛГБТ борються за свої права під час війни.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.