Енвер Аблаєв — головний тренер збірної України з фристайлу.
Вже другий раз поспіль зі своїм вихованцем Олександром Абраменком виборюють медалі на Олімпійських іграх.
У своєму інтерв’ю для НОК України він розповів про секрети таких неймовірних результатів.
Початок тренерської кар’єри
Що вас спонукало розпочати тренерську кар’єру?
До Ігор в Сочі–2014 я тренував уже збірну Казахстану, але не так глибоко я у все це занурювався, мене не так все це чіпляло.
На зимових Іграх–2014 я був начальником траси з проведення змагань з акробатики, і я саме спустився з гори, й по телевізору показували перегони, як наші біатлоністки вибороли золоті нагороди в естафеті.
І саме в цей момент у мене всередині все перевернулося і я зрозумів, що також хочу виводити команду на ці результати, як тренери з біатлону.
Це як грім серед ясного неба було.
Якби хтось на початку тренерської кар’єри сказав, що ви станете тренером медаліста двох Олімпійських ігор, ви б повірили у це?
А я ніколи у цьому ні на хвилину й не сумнівався. Я завжди знав, що наша українська команда є сильною, але, з іншого боку, їй завжди чогось бракувало.
І я дуже радий, що мені вдалося, нашій всій команді вдалося привести до таких результатів: це і тренери, лікарі, масажисти. Це наша спільна заслуга і перемога.
Про спорт та емоції
Чому як спортсмен ви не давали волю емоціям, таким, як ми бачимо зараз, коли стали тренером?
Тренер і спортсмен — це зовсім різні речі. Коли ти спортсмен, ти переживаєш лише за себе, звісно, що ти переживаєш і бажаєш всього найкращого своєму товаришу по команді.
Але коли ти тренер — це потрійний психологічний тиск.
Тому що ти відповідаєш за кожного з них, переживаєш за кожного з них і ти стоїш внизу, і від твоїх рішень залежить багато чого, зокрема і їхній стрибок.
Тому будь-який тренер переживає набагато більше, ніж сам спортсмен. Звідси й усі емоції. Коли все виходить, радість б’є ключем, але те саме стосується і коли спортсмени програють — засмучені й плачуть, тренери плачуть разом з ними. І це факт.
Але у нас, слава Богу, все вийшло, все склалося попри всі труднощі, з якими ми зіштовхнулися на цих Олімпійських іграх. Звичайно, ми запам’ятаємо це надовго, але все-таки нам вдалося вивести хлопців на змагання і вони показали одні з найкращих результатів у кар’єрі.
Про Олександра Абраменка
У чому феномен Олександра Абраменка, який у свої 33 роки у суперфіналі зумів стрибнути потрійне сальто з п’ятьма гвинтами, а до того на змаганнях жодного разу його не виконував?
Ніякого феномену немає, просто Саша працює. Він працює, незважаючи навіть на всі складнощі.
Так, буває, у нього опускаються руки, але він прокидається наступного дня і знову йде тренувати цей стрибок. Велика праця плюс талант і велике бажання перемагати призводить до таких результатів.
Що далося важче, “золото”–2018 чи “срібло”–2022?
Однозначно — це пекінське “срібло”.
Таких складних змагань на моїй пам’яті не було ні як спортсменом, коли я виступав, ні як тренером.
Ми готувалися до командних змагань дуже активно. Я наполегливо працював, щоб зібрати конкурентну команду і виграти “золото” у командних змаганнях. Але коли це все трапилось… Звісно, це було великим ударом і для спортсменів, і для всіх тренерів.
Також до останнього ми не знали, чи випустять хлопців на індивідуальні змагання — Дмитра Котовського й Олександра Окіпнюка. Адже Анастасія Новосад так і не змогла виступити через те, що не було негативних тестів. Дівчина готувалася, приїхала і взагалі не змогла виступити на жодних змаганнях. Це дуже боляче.
Тому до останнього не були переконані, чи вдасться це хлопцям. Але завдяки нашій всій великій команді, Олімпійській місії й вагомій підтримці президента НОК України Сергія Бубки все склалося і вийшло.
Фінансування
Яким було фінансування підготовки до 24-х зимових Олімпійських ігор?
Щодо фінансування, все було добре, ми його отримували завдяки показаному результату.
Всі робочі моменти завжди вирішувалися. Всі збори проводилися вчасно.
Важко було у 2020 році, коли розпочався карантин і ковід почав лише прогресувати, всі сиділи на ізоляції, ніхто не мав права кудись виїжджати.
Тоді я зустрічався з міністром молоді та спорту Вадимом Гутцайтом і пояснив, що ми не можемо закрити навіть 20% підготовки і нам дуже важливо виїхати на навчально-тренувальний збір кудись на воду. І тоді Вадим Гутцайт і міжнародний відділ Міністерства молоді та спорту дуже допомогли, підключили і міністра закордонних справ, і наше Посольство України в Швейцарії, завдяки чому нам вдалося провести цей дуже важливий збір, і ви бачите результат.
Мені дуже хочеться, щоб на наступних Олімпійських іграх якомога більше наших спортсменів з різних видів спорту отримали медалі і щоб наш спорт був на висоті.
Нагадаємо, що Олімпійські ігри в Пекіні ще тривають, і ми сподіваємося, що Україна здобуде ще не одну медаль. Вболіваємо за наших спортсменів разом!
Українці показують високі результати не тільки в спорті, а й у світі моди. Одяг українських дизайнерів носять багато зірок по всьому світові, тож пропонуємо почитати інтерв’ю з дизайнерками Ukranion Fashion Week.