Почалась війна і строковики стали першими, хто зустрів війну. Одним із них був Веніамін Бондарчук. Він отримав поранення в Херсонській області під час контрнаступу та в результаті втратив ногу.
Та завдяки рідним парубок зрозумів, що життя не закінчується і розпочав кар’єру спортсмена. Тепер він представлятиме Україну на Invictus games 2023 в таких категоріях: спринт, велоспорт, баскетбол та волейбол.
Учасник Національної збірної України на Invictus games 2023 Веніамін Бондарчук розповів Яні Брензей в ефірі марафону Єдині новини, як він потрапив на фронт до батальйону морської піхоти та відновив віру у свої сили завдяки спорту після ампутації.
У 2021 році я пішов на строкову службу. Дуже хотів потрапити у ВМС, але опинився у морській піхоті. Спочатку був дуже розлючений, тому що хотів на морі служити, на кораблі. Але коли потрапив у морську піхоту, то жодного разу не пошкодував про це.
Служба йшла, комбат нам говорив, що вчить нас знищувати. Ми собі думали, що так не буде, бо строкова служба закінчиться і все. Але все ж таки почалася повномасштабна війна.
Ми тоді були в Грибівці на бойовому чергуванні. Нам комбат сказав, що Білорусь почала навчання, тому скоро почнеться війна. Ми не хотіли в це вірити, бо самі строковики й нам додому за кілька днів можна було їхати.
І вийшло так, що повномасштабна війна почалася для мене з того, що зателефонував товаришу, який на кордоні стояв. Він сказав, що чує, як російські танки заводяться та йдуть. Я сказав, щоб не вигадував. Тільки поклав слухавку, поклав голову на подушку та почув перший приліт по Одеському аеропорту.
У Херсонській області 27 травня ми зранку почали штурмувати села, які були тимчасово окуповані. Ми звільнили одне село та пішли одразу на друге. Це була наша помилка, тому ми зазнали втрат. Почали вивозити поранених та загиблих.
Коли почали вивозити третю групу, почався обстріл. Трохи його перечекали, попросив друга глянути, де наш танк, який мав нас супроводжувати. Він мені щось говорить і я в цю мить відлітаю. Я став на дві протипіхотні міни.
Спочатку нічого не розумів. Став на ногу й відчуваю, що не маю опори. Питаю у друга, чи відірвало ногу. Він сказав, що так і почав плакати. А я сміявся.
У мене був шок і я не розумів, що сталося. Мене швидко хлопці завантажили в БМП. Потім шок минув і я почав відчувати, що нога дуже сильно болить.
Коли почав від наркозу відходити, то не сильно засмучувався. Спершу подумав про те, що нарешті зможу побачити батьків та кохану дівчину.
А потім минуло декілька днів і з’явились думки, що тепер все життя з протезом ходити, а його ще й могли не поставити. Була дуже сильна дизмораль.
Але мої батьки та дівчина підтримували, тож зрозумів, що на цьому життя не закінчується. Є дуже багато хлопців, які втратили ногу, руку, і думають так само. Але можу сказати, що все закінчено, коли по кришці труни б’ють тільки.
Я буду виступати в таких видах як біг, велоспорт, баскетбол на візках та волейбол сидячі, а ще естафета буде. Для підготовки у нас є навчально-тренувальні збори в Олімпійському центрі.
Найбільше мені подобається баскетбол на візках, тому що це командна гра. Я колись грав у неї, але на візках це зовсім інша справа.
Хлопці іноді приходять, показують, як треба грати. А вони на ногах стоять. Я кажу їм сісти й тоді вони не можуть поцілити м’ячем, бо це дуже важко.
Дуже хочемо у фіналі зустрітись зі США, оскільки вони дуже круто грають. Тому нам потрібно вигравати.
Спортом почав займатись десь за півроку після поранення. Це було вже після того, як мене запротезували. А взагалі мене Invictus games привели до спорту, бо до цього ще жалів себе.
Спорт ніколи не додасть тобі здоров’я, але підніме моральний стан. Те, що ти переможеш, для тебе це дуже велика реабілітація.
Виступатиме на змаганнях Invictus games й інший український захисник, який втратив кінцівки. Читай історію Олександра Будько та як складається його життя після ампутації ніг.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Фото: Invictus Games