Я не хочу говорити про загиблих, хочу сказати про живих. Режисер Кері Фукунага про своє волонтерство та війну в Україні

Україна об’єднала довкола себе весь світ за лічені тижні. Ще до жодної країни не були прикуті мільйони очей по всьому світу одночасно.

Щоб допомогти українцям, до нас приїжджають знамениті голлівудські актори та кінорежисери.

Один із них — Кері Фукунага. Він же зняв останню частину Бондіани Не час помирати, й ця назва дуже вдало підходить Україні зараз. Фукунага також виступав режисером Справжнього детектива, а отже, ми знайдемо і покараємо всіх російських злочинців.

Кері Фукунага вирушив в Україну волонтером за кілька днів після повномасштабного російського вторгнення разом із некомерційною організацією World Central Kitchen. Організація надає гуманітарну допомогу та продовольство у кризових зонах.

Також він показує все, що відбувається в Україні, у своєму Instagram. Режисер розповів про своє волонтерство та спілкування з українцями.

Про волонтерство та рішення приїхати в Україну

— Я не вперше займаюся волонтерством, але цього разу у мене з’явилася можливість більше до цього долучитися і попрацювати на повну силу, нехай і тимчасово: після закінчення моєї (волонтерської —  ред.) зміни мені потрібно буде повернутися до США.

Рішення поїхати в Україну зріло в мені вже давно, але 24 лютого я зрозумів, що настав цей момент. Я був дуже розлючений.

Насправді я давно чекав цього (початку повномасштабної війни — ред.). Я стежив за анексією Криму, а потім за тліючим конфліктом на Донбасі. Я відчував, що в якийсь момент це переросте (у повномасштабну війну — ред.).

І коли наприкінці 2021 року почали з’являтися новини про те, що на російсько-українському кордоні зосереджуються (російські — ред.) війська, хтось почав говорити: “Ой, та це блеф”.

“Це не блеф, — відповідав я їм, — заради блефу на кордон не стягують сотню тисяч солдатів”.

Про приїзд до України

— Пам’ятаю, як ми їхали з польського Пшемисля у бік українського кордону. Був уже пізній вечір — я трохи запізнився, бо чекав на фотографа, якого мав забрати з собою в Україну. Ми попрямували у бік Львова, був дуже гарний зимовий вечір, чудовий захід сонця.

І одна річ особливо привернула мою увагу — всюди були пташині гнізда, встановлені на помостах.

“Що це за гнізда?” — почав допитуватись я у місцевих. Одна людина пояснила мені, що це гнізда лелек. Для них будують спеціальні платформи, і якщо лелека зів’є на них своє гніздо, це означає, що твій будинок благословенний.

Я приїхав до України з організацією World Central Kitchen. Ми не готували їжу, це робили місцеві. Ми працювали з місцевими (кейтеринговими мережами та закладами громадського харчування — ред.), тобто наша функція була переважно координаційною.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Cary Fukunaga (@cary_fukunaga)

Про бажання знімати

— Раніше я говорив, що хочу залишити українському кінематографу право розповісти їхні історії (про цю війну — ред.) самим. Так, майже завжди у мене була камера, але я особливо не знімав.

Я приїхав не для цього. Я і так присвятив достатньо часу у житті спостереженню та фіксації.

Я хотів саме взяти участь, стати частиною того, що відбувається.

Щодо зйомок у майбутньому — не знаю, подивимося. Просто якщо я почну знімати, це автоматично змінить причини мого перебування в Україні.

Це перетвориться на щось корисливе, а я дуже не хочу цього.

Я познайомився з багатьма місцевими кінематографістами. Наприклад, я зустрічався у Харкові з режисером та оператором Кирилом Гончаром. А у Києві бачився з Катериною Горностай, яка зняла фільм Стоп-Земля. У Харкові я познайомився ще й із Мстиславом Черновим, ми дуже добре провели з ним час. Тут багато талановитих людей.

Читати на тему

Борщ на тисячі людей та ніч у бомбосховищі. Як голлівудський актор Лієв Шрайбер допомагає Україні

Лев Шрайбер не лише підтримує українців з перших днів повномасштабного вторгнення, але й наважився приїхати на землю своїх предків.

Що буде після закінчення волонтерства

— Ця війна не пройде безслідно: вона вже спричинила стільки жертв, що неможливо це ігнорувати. Але я не знаю, який саме це (результати війни — ред.) матиме ефект, чи знайдуть людська емпатія та уява матеріальне втілення. Я зі свого боку розповідатиму про свій досвід, коли повернуся до США.

Я не буду нікому нав’язувати свою картину світу, просто розповім, що бачив. 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Cary Fukunaga (@cary_fukunaga)

Я не хочу говорити про загиблих, хочу сказати про живих.

Напевно, один із найсильніших моїх спогадів — 4 квітня, коли ми з колегами-волонтерами приїхали до Бучі. З укриттів почали виходити люди, які понад місяць ховалися від російських військових у підвалах своїх будинків. Потрібно було бачити, як вони дивилися на нас.

Ми були в чистому, випраному одязі. Вони були всі чорні, навіть їхні руки були в багнюці. Ця сцена нагадала епізод із якогось документального кіно, коли показують звільнення в’язнів із концтаборів.

Я зробив кілька фотографій, але не дуже багато, тому що я просто заціпенів у той момент.

А ще раніше засновник організації World Central Kitchen Хосе Андрес у своєму інтерв’ю розповідав про українців, Зеленського та роботу в нашій країні під час війни.