Оновлено 21 квітня 2023: З голлівудського актора Алека Болдвіна було знято всі обвинувачення у вбивстві операторки Галіни Гатчінс, яка була уродженкою України. Інцидент стався на зйомках фільму Іржа в жовтні 2021 року. За інформацією ВВС, адвокати актора повідомили про рішення менше, ніж за два тижні до початку судового розгляду. Захист Болдвіна закликав до належного розслідування обставин трагічної події.
Оновлено: Американський актор Алек Болдвін з родиною вбитої української операторки Галини Гатчінс досягнули мирової угоди, повідомляє Reuters.
Я не зацікавлений у взаємних звинуваченнях або приписуванні провини. Ми всі вважаємо, що смерть Галини стала жахливим нещасним випадком, — каже чоловік покійної.
Нагадаємо, у жовтні 2021 під час знімання вестерну Іржа (Rust) Болдвін випадково застрелив Галину Гатчінс. Повідомлялося, що причиною стала заміна реквізиту, бо зброя мала бути з холостими патронами. Провину актора не довели в суді.
Далі — інтерв’ю Алека Болдвіна
Сидячи на церковній лаві на зйомках низькобюджетного вестерну Іржа, зірковий актор Алек Болдвін спостерігав за метушнею довкола себе з новим почуттям вдячності. Проект, який він любив, нарешті ожив — магія кіно здавалася близькою.
“Я сів на цю лаву і сказав: “Цей фільм змусив мене знову полюбити кіно”, — сказав Болдвін у своєму першому після трагічного інциденту інтерв’ю для ABC News.
“Я справді думав, що ми щось зрозуміли. А потім трапився постріл цього пістолета”.
Через кілька годин після цих роздумів Болдвін тримав у руках старовинний револьвер Colt 45. Все сталося під час репетиції — зброя випустила бойову кулю, вбивши операторку Галину Гатчинс та поранивши режисера Джоела Соуза.
Фільм, в якому Алек виступав як актор і продюсер, був низькобюджетним — на нього пішло близько семи мільйонів доларів. Зйомки на знаменитому ранчо Bonanza в Санта-Фе (штат Нью-Мексико) планували проводити впродовж трьох тижнів.
Продюсерам фільму пощастило відшукати зіркову 41-літню операторку — Галину Гатчинс. Це було щасливим квитком для знімальної групи. Принаймні, тоді здавалося саме так.
— Чи були ви знайомі з Галиною Гатчинс до початку зйомок?
— Ні. Я про неї нічого не знав. Оператора підбирав Джоел (Соуза — ред.). Він зателефонував мені й радісно сказав: “Я здобув її!” Соуза був дуже високої думки про Галину. Він показав мені її роботу. Це було прекрасно! Вона була фантастичною операторкою!
Мені сподобалося працювати з цією жінкою. Вона була чудовою людиною. Усі, хто з нею працював, любили Галину, захоплювалися нею. Усі любили її як людину. І всі захоплювалися її талантом… Навіть зараз мені важко повірити, що вона пішла. Це не так. Це не здається мені реальним.
— Якийсь час ви не знімалися у художніх фільмах. У чому причина?
— Все просто. Зйомки в кіно передбачають зазвичай довгу відсутність вдома. У мене дружина, шестеро дітей. Це складно.
— Однак ви погоджуєтесь зніматися в Іржі…
— Так, мені дуже сподобався сценарій. Я відчув, що з цього може вийти гарний фільм. І я погодився не лише зніматися, а й став продюсером. Мене також привабило те, що зйомки мали відбуватися в Нью-Мексико.
Алек Болдвін розповів, що в день зйомок він і Гатчинс зустрілися, щоб обговорити майбутню сцену. У цій сцені актор грав загнаного в кут і тяжко пораненого персонажа, який направив свою зброю на двох супротивників.Під час репетиції перший помічник режисера фільму Дейв Холлс вручив йому револьвер. Болдвін згадав, як Холлс сказав йому: “Це холодна зброя”, — що на професійному жаргоні означає зброю, стовбур якої порожній, або зброю, заряджену холостими патронами.
“І тепер, що сталося і чому він (Холлс — ред.) сказав це (“холодна зброя” — ред.), і які були реалії, я знову не розумію”, — сказав Болдвін.
— Чи перевірили ви револьвер?
— Ні. Знаєте, після того, що сталося, багато хто вважає своїм обов’язком прокоментувати цю трагедію. Але це не рятує ситуацію, аж ніяк. У кіно, як у будь-якій іншій справі, кожен відповідає за свою частину роботи. Якщо ваші службові обов’язки включають перевірку зброї, ви її перевіряєте. Щоразу, тому що це ваша робота. Думаю, мені доводилося мати справу з вогнепальною зброєю на зйомках не рідше, ніж будь-якому іншому актору в середньому за свою кар’єру. І я ніколи нікого не підстрелив. І в мене теж ніхто жодного разу не влучив. Існує чіткий протокол. І він мене ніколи раніше не підводив. Цього разу я теж дотримувався протоколу.
— І не перевірили револьвер.
— Багато років тому мене навчили: якщо ти взяв у руки зброю, звів курок чи робив якісь маніпуляції з патронами, після дубля ти віддаєш її назад людині, яка за неї відповідає, і вона підготує зброю до нового дубля. На початку кар’єри я сам намагався перевіряти зброю. І мені сказали так не робити. Є фахівець, який за це відповідає. Зрозумій раз і назавжди, актор не повинен бути останньою лінією оборони — це не твоя робота. Це робота зброяра. І це мені сказав фахівець. “Моє завдання — переконатися, що зброя є безпечною. Тільки після цього передаю її тобі. І я голосно оголошую, що зброя безпечна! Інші члени знімальної групи чекають на це оголошення не від тебе. Вони довіряють мені, тому що це моя робота, і я професіонал”, — сказав зброяр. І я це запам’ятав. Коли на знімальному майданчику мені вручає зброю людина, яка відповідає за неї, я їй довіряю. І я ніколи не мав проблем. Я довіряю кожному на майданчику, це їхня робота.
— Хто відповідав за зброю на зйомках Іржі?
— Ханна Гутієррес-Рід.
— Хто дав вам револьвер 21 жовтня?
— Асистент режисера Дейв Холлс.
— Він також відповідав за зброю?
— Відповідає завжди одна людина — зброяр.
— То була Ханна?
— Так.
Болдвін розповів, що того дня він разом із Галиною Гатчинс були на локації на репетиції.
— Ми розставляли маркери. Тобто хто де повинен точно стояти, де повинен знаходитися реквізит тощо. Це робота оператора. Галина мала оцінити, що потрапить у кадр, як це виглядатиме.
Потім почали обирати позицію для Болдвіна. Операторка керувала кожним рухом актора. Гатчинс каже мені: “Тримай пістолет нижче. Іди праворуч. Добре, прямо тут. Добре, а тепер покажи трохи нижче”. І просить мене поставити пістолет. Вона каже мені, що хоче, щоб я тримав пістолет під цим кутом. Я тримаю його там, де вона наказала, і в результаті він виявився націленим просто на ділянку під її пахвою”.
Що сталося далі — залишається загадкою. Це предмет пильної суспільної уваги та розслідування, яке проводить шериф округу Санта-Фе.
Я тримав Кольт відповідно до встановленого маркера. Послухайте, я ніколи не стріляю в камеру, спрямовую зброю вбік. Я не збирався стріляти у бік Галини. Постріл стався випадково. І я досі не розумію, як це сталося.
Я звів револьвер і запитав у Галини: “Так нормально? Ти його бачиш? Так добре?” Вона відповідає: “Так, дуже добре”.
Я підводжу курок. І раптом постріл! Рушниця вибухає. Всі сповнені жаху, шоковані. Постріл дуже гучний. До нього ніхто не готувався — всі були без навушників. Розумієте?
— Чи натиснули ви на спусковий гачок?
— Спусковий гачок не був натиснутий. Я не спускав курок. Ні! Я не натискав! Ніколи, нізащо! Ні, ні, ні. Я б ніколи не націлив на когось пістолет і не натиснув би на спусковий гачок.
— Що сталося далі?
— Я стояв над Галиною близько хвилини. Потім мене посунули вбік та відвели.
— Вона була у свідомості?
— Наскільки я пам’ятаю, так.
— Коли ви зрозуміли, що це був постріл і під час нього спрацював бойовий патрон?
— Тільки після того, як поліцейський показав нам фото кулі, витягнутої з руки Соузи.
— Запитання щодо вашої світлини, на якій ви стоїте, обхопивши голову руками. Що це було?
— Це був відчай. Я ще нічого не знав. Але Галина лежала там, і я не міг зрозуміти, чому її так довго не забирає швидка. Виявилося, вони чекали на вертоліт. І тільки після того, як її забрали вертольотом, ми всі змогли почати розглядати, що все-таки трапилося.
— А Галина щось говорила, поки лишалася там, на майданчику?
— Так. Вона кілька разів повторила, що тримається. “Я в нормі”, — здається так вона сказала. У ті хвилини було неможливо повірити, що в неї влучила куля, що це був смертельний постріл…
Мене почали допитувати помічники шерифа. Коли допит добігав кінця, вони сказали мені: “Зі скорботою змушені повідомити вам, що вона не вижила”. Тільки після цього я в розпачі вийшов на дорогу і зателефонував дружині… Розумієте, і я, і Галина були впевнені, що револьвер не заряджений! Так нам сказали!
— Преса повідомляла, що після цього трагічного інциденту ви зустрічалися з Метью Гатчинсом, чоловіком Галини.
— Так. Ми зустрічалися кілька разів. Я був на прощанні. Метью обійняв мене і сказав: “Ти не винен. Думаю, нам усім потрібно якось разом упоратися з цим”. Господи, її чудовий син! Він втратив матір, і ніщо на світі не поверне її!
— Що ви відповіли Метью?
— А що я міг сказати? Так і відповів — мені нічого сказати.
— Метью має намір подати позов або вже подав.
— Я був би здивований, якби він цього не зробив. Це громадянський позов. Його дружина загинула на роботі.
— Чи плануєте ви продовжувати кар’єру?
— Не можу уявити, що погоджуся зніматися хоча б в ще одному фільмі, в якому буде зброя. В цій історії залишається лише одне питання, яке потребує відповіді: звідки на знімальному майданчику взявся револьвер із бойовим патроном? А щодо моєї кар’єри… Відверто кажучи, мені начхати, що з нею буде! Я не знаю, чи взагалі зніматимуся далі. У мене є контракт, зйомки мають розпочатися у січні, але я ще не вирішив.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як з кримінальним журналістом Костянтином Стогнієм сталася моторошна історія на кордоні з Іраком.