Про сталкерів, радіацію та зйомки сюжетів для росТБ — історія врятованого працівника ЧАЕС

24 лютого, в перший день повномасштабного вторгнення, російські окупанти захопили Чорнобильську АЕС. Під час цієї операції на території АЕС перебувало понад 300 людей з персоналу та кілька хлопців-сталкерів. 

Всі вони виявилися заручниками та мусили чекати на звільнення майже місяць — 24 дні. 

Один з працівників, якому вдалося повернутися, розповів про те, що довелося пережити в заручниках у росіян та як працівники виживали в полоні. 

Як все почалося

На АЕС перебували працівники нічної зміни. Заступили ввечері 23 лютого, а вранці 24 лютого, коли Росія почала обстрілювати всю територію України, на станції пролунала тривога. 

Всі працівники мусили залишити свої робочі місця, забрати важливі документи та спуститися до автобусів евакуації. Їх відвезли у безпечне сховище, яке захищає навіть від радіації, проте вже за кілька годин люди почали виходити. 

Здавалося, нічого незвичайного не відбувається: нас нагодували обідом і ми повернулися на робочі місця, на радіо грала музика.

Після обіду російські окупанти підвезли важку техніку до атомної станції та почали погрожувати, що відкриють вогонь. Командування нацгвардійців у цілях безпеки наказало скласти зброю. 

Якби Росія почала стріляти по об’єкту, де зберігаються ядерні відходи, почалась би масштабна екологічна катастрофа.

Людям погрожували, що всіх перетворять на м’ясо.

Українських військових забрали під постійний нагляд.

Влаштували казарми для них в адміністративно-побутовому корпусі, а вдень контролювали їх з актової зали, розповідає працівник станції. 

Для трьох сотень людей стіни ЧАЕС стали домом та в’язницею на довгі 24 дні.

Всюди радіація!

Спершу окупанти використали тактику шантажу, адже знали, що люди, які працюють на АЕС, ніколи не дозволять стріляти. Надто велика небезпека. Але вони не розуміли, на який саме об’єкт приїхали, де тут безпечно, а де — ні. 

Персонал цим користувався та активно лякав загарбників тим, що всюди радіація. 

Коли ми їм говорили, що навколо радіація, вони робили великі очі, шарахалися й питали, як захиститись. Дозиметрів із собою у них не було.

Працівник розповідає, що спершу намагався з ними говорити, адже не вірив, що люди в здоровому глузді могли сюди приїхати воювати. 

Читати на тему

Не знаєш, що робити, якщо зустрінеш окупанта? Що потрібно знати та як підготуватися

Боїшся, що розгубишся, якщо зустрінеш окупанта? Читай наші поради, що потрібно робити.

Виявилося, що вони зомбовані та дійсно вважали, що приїхали визволяти та “рятувати” українців, розповів чоловік.

Як працівники жили на АЕС

Багато людей повинні були пристосовуватися до нової реальності та ночувати на станції. Спальних місць просто не було, тому спати доводилося прямісінько на підлозі та тілогрійках.

Інформацію про події в Україні працівники могли отримувати тільки з радіо, адже мобільного зв’язку та інтернету не було. 

Вони постійно перебували під наглядом, тому вирішили перемовлятися між собою українською. Харчування, як розповідає врятований, позбавили. Окупанти не збиралися забезпечувати заручників продовольством. 

Вони харчувалися власними харчами, тож ми повинні були виживати на тих запасах, які були. 

Їх мало вистачити на місяць. Порції щодень зменшувалися, хоча й до останнього дня готували три страви двічі на день. 

Єдина проблема була у тому, що не вистачало людей на кухні. На станції залишилась одна кухарка, яка повинна була нагодувати 300 осіб. 

І в якийсь момент вона була настільки виснажена, що довелося ставити їй крапельницю.

Тоді, всі працівники вирішили, що ті, хто не забезпечує за критичні функції роботи станції, будуть допомагати на кухні. 

Згадали про сталкерів в підвалі

В цей момент всі згадали про сталкерів, які опинилися в заручниках разом з працівниками. 

Хлопці приїхали з Дніпра та Запоріжжя й коли почалися перші вибухи, опинилися біля укриття швидше за автобус. Там їх затримали нацгвардійці, підозрювали, що то диверсанти.

Після пояснень стало зрозуміло, що вони звичайні сталкери. Але, оскільки вони є порушниками правопорядку, то їх зачинили в підвалі й забули аж до вечора.  

Вони сиділи там без води та їжі. Тому коли їх випустили та нагодували, сталкери радо допомагали на кухні, були з командою станції разом. 

“Працівники” ЧАЕС: шоу перевдягань

Російська окупація діє за власним сценарієм. Якщо люди відмовлялися співпрацювати з російськими телевізійниками, вони радо вигадували привід для зйомок самі.

Для цього набирали акторів, облаштовували декорації й писали сценарії. 

На ЧАЕС група таких засланих пропагандистів вирішила відзняти сюжет про те, як радо працівники приймають “порятунок” окупантів та їжу з їхніх рук. Працівники відмовилися брати у цьому участь, тому винахідливі пропагандисти роздобули на санпропускниках спецодяг Novarka (ця французька компанія допомагала зводити конфайнмент до 2019 року — ред.).

Того дня в їдальні нарешті з’явився білий хліб. 

Ми спочатку міркували, що з цим робити. Відмовлятися? А потім подумали, що раз окупант нас захопив, нехай він і годує, нехай у нього через це голова болить.

Місця бракує всім

Хоча ЧАЕС величезний об’єкт, місця і працівникам, і окупантам там бракувало. Все тому, що станція не розрахована на довготривале проживання.

Росіяни зробили ліжка із наших шафок, милися в умивальниках, прали там одяг, а потім розвішували над калориферами.

Інтерв’юйований ділиться, що сварився з ними за таке, адже вогню байдуже, хто ти, українець чи росіянин. 

Ротація

Питання про евакуацію персоналу постало ще в перший день. Тоді була можливість вивезти частину з людей, обов’язки та посади яких не є критичними. Проте цього не зробили.

Вже потім більшість шляхів евакуації стали або вщент розбитими, або знаходилися під постійними обстрілами.

Через це ЗСУ та прикордонники були проти ротації персоналу, адже не могли гарантувати безпеку персоналу під час переправи через Дніпро.

Евакуації домоглися родичі, які не полишали спроб її влаштувати. Через небезпечну ситуацію ротацію постійно переносили.

20 березня сотні працівників все ж вдалося врятуватися. Добиралися важко, проходили детальний паспортний контроль з відеозйомкою та особистим оглядом на кордоні Білорусі. 

Звідти працівників доправили на українську сторону, а потім і до Славутича. 

Там і досі люди

Частину заручників вдалося евакуювати лише тому, що на їхнє місце поїхали добровольці, що погодилися їх замінити. Водночас, у новій зміні немає медперсоналу. Цього разу медики просто відмовилися їхати в окупацію. Також на станції залишився інженер та люди, яких ніхто не може замінити.

А чи буде ще якась можливість провести ротацію персоналу на ЧАЕС, ніхто не знає.

Нових шляхів для евакуації немає. 

Багато людей опинилися в російському полоні, а це серйозно впливає на психологічний стан. В такий момент кожні слова підтримки важливі. Проте фраза “все буде добре” не спрацює. Читай, як правильно підтримати людей, які пережили окупацію або полон.