Побратими ледве його відкопали! Неймовірна історія бійця полку Сафарі та його одруження у шпиталі

— Мене вже й встигли похоронити, та побратими відкопали і шість кілометрів на руках під обстрілами виносили з поля бою. Не знаю, як я вижив, — пригадує поліцейський штурмового полку Сафарі бригади Національної поліції Лють.

Він двічі прощався із життям. Та доля подарувала йому ще один шанс, яким він вирішив скористатися. 35-річний правоохоронець із Житомирщини Андрій Печенюк під час реабілітації у Рівненському обласному шпиталі для ветеранів одружився з коханою. 

Навіть на секунду боюся уявити, що було б, якби Андрій загинув. Він — моє життя, яке ми тепер проведемо разом, — каже кохана, а тепер вже дружина Андрія, Катерина Печенюк.

Їх познайомили друзі. Вони одразу сподобалися одне одному та почали зустрічатися. Він працював в одному з районних відділень поліції, у секторі контролю за обігом зброї, а вона — поблизу пункту перетину з Білоруссю. Повномасштабне вторгнення обох застало на робочих місцях. І це було дуже страшно, пригадує Катерина. Та вирішили нікуди не виїжджати. Андрій стояв на блокпостах.

На той момент ворог уже окупував кілька сіл Житомирщини. І щойно створили штурмову бригаду Лють, першим записався до її лав. Каже, не міг залишатися вдома, усвідомлюючи, що може зробити свій внесок у перемогу й  давав присягу країні захищати її. Катерині нічого не залишалося, окрім того, як підтримати рішення Андрія.

У складі штурмового полку Сафарі чоловік потрапив на Бахмутський напрямок під Курдюмівку. Кожну посадку там буквально вигризали у ворога.  

— У той день, коли мене поранило, разом з трьома побратимами йшли на штурм позиції ворога. На нашу групу окупанти кинули Ланцет.

Двоє моїх побратимів загинули там, у тій посадці. А мене посікло осколками, частина з них досі у моєму тілі, — розповідає Андрій.

Читати на тему

За секунду побачив, як у повітрі пролітає нога — військовий пережив ампутацію, але повернувся на фронт

Військовий на псевдо Інженер пережив ампутацію та повернувся на фронт із протезом.

Боєць стікав кров’ю, та не міг нічого вдіяти. Його тіло не слухалося. Він не міг рухатися, відчував лише одну руку. І вже почав прощатися із життям, пригадує Андрій. Та на порятунок прийшли побратими, хоча в тій місцевості, де він був, зробити це було непросто. Щільні обстріли не вщухали.

Та бійці почали витягувати штурмовика. Несли його 6 кілометрів. Натрапили на сховок, аби вберегтися від обстрілу, та окупанти накрили їх з мінометів. І Андрія засипало землею. Побратими ледве його відкопали та зрештою евакуювали.

Весь цей час кохана Катерина не знаходила собі місця. З Андрієм довго не було зв’язку. Він не повернувся із завдання. Жінка почала обривати телефони його побратимів. Та, зрештою, дізналася, що його сильно поранили, і шансів на те, що він житиме, ніхто не давав. Відтоді Катерина ні на крок не відходить від чоловіка.

Він не відчуває більшу частину свого тіла, пересувається на кріслі колісному. В його тілі досі є осколки, і медики поки не певні, як безпечно їх звідти дістати.

Побратими ледве його відкопали! Неймовірна історія бійця полку Сафарі та його одруження у шпиталі / 3 Фотографії

Андрій вже другий місяць на реабілітації у Рівненському шпиталі для ветеранів війни. Медики намагаються навчити його жити по-новому та давати собі раду. І він дуже старається, адже хоче якомога швидше одужати.

Саме у шпиталі Андрій вирішив нарешті освідчитися коханій, хоча одружитися планував давно. Навіть обручки придбав. Втім, на заваді стало повномасштабне вторгнення. Тому тепер вирішив більше не відкладати планів на майбутнє — зробив пропозицію Катерині. І вона сказала “Так”. 

Побратими ледве його відкопали! Неймовірна історія бійця полку Сафарі та його одруження у шпиталі / 3 Фотографії

Дізнавшись про це, працівники медзакладу взяли на себе влаштування весілля. Вони подбали про те, аби зробити цю мить для пари урочистою та радісною.

Весільну церемонію влаштували на терасі медзакладу.  Катерина одягла вишиту весільну сукню, Андрій — військову форму. Наречені дали один одному обітниці та обмінялися обручками, які чоловік довго беріг. За гостей були медики та пацієнти, з якими встигли потоваришувати. У стінах медзакладу створили нову сім’ю.

— Я щаслива. Андрій — це втілення ідеального чоловіка. Мужній, добрий, він — моя пара. А я зроблю усе можливе, щоб допомогти йому одужати, підтримаю, буду завжди поруч, — каже Катерина.

Попереду в Андрія ще тривала реабілітація. Та чоловік впевнений, у нього все вийде, адже планів на майбутнє чимало. Подружжя хоче ще раз зіграти весілля вже у родинному колі. А ще — звести свій великий затишний будинок.

— Я дуже радий, що Катерина погодилася стати моєю дружиною. Я впевнений, у нас все буде добре!

Понад усе я хочу просто жити! Це я лише зараз усвідомив, попри все — просто жити та радіти цьому життю, — каже Андрій Печенюк.

У лавах ЗСУ, НГУ, Нацполіції та інших військових формувань Україну боронять і найвідважніші жінки. Читай історію 19-річної мінометниці Валі, яка нищить окупантів на Донеччині. 

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!