Був людиною слова та хорошим командиром і лише трохи зміг побути батьком! Історія військового, який загинув у боях на Київщині

Українські військові докладають великих зусиль, щоб захищати нас, щоб ми могли жити у вільній Україні та займатися своїми справами, здійснювати мрії. Багато наших героїв віддали життя за нашу свободу, ми маємо знати їхні імена, історії та шанувати їхню пам’ять.

Сьогодні ми розповімо про військового Андрія Ткачука, який ще з 2018 року приєднався до захисту України. Андрій загинув на Київщині 7 березня 2022 року під час виконання бойового завдання. Його історію розповіли дружина та побратими для АрміяInform.

Повернувся, щоб врятувати пораненого

Дружина Іванна Ткачук розповідає, що познайомилася з Андрієм у 2018 році. Іванна — військовослужбовиця, була медикинею у бригаді імені князя Романа Великого. Туди ж за розподілом потрапив Іван. Він привів на огляд побратимів, так і познайомився з майбутньою дружиною.

Іванна розповідає, що Андрій з багатодітної родини на Хмельниччині, у сім’ї було десять дітей. Після вторгнення Росії у 2014 році Андрій, не вагаючись, вирішив вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Робив усе, щоб стати курсантом. Чоловік став першим військовим у родині.

Розпочав службу у 2018 році, тоді він опинився у селищі Золотому на Луганщині, де отримав поранення.

— Йшов на пост перевіряти хлопців своїх.

Прилетів перший ворожий гранатометний постріл. Андрій міг відійти, але вирішив повернутись за хлопцем, якого поранило. Тоді прилетів другий постріл, уже біля Андрія, — згадує дружина.

З 2019 по 2021 рік виконував завдання у різних населених пунктах Луганщини: Кримське, Новотошківське, Оріхове-Донецьке. А під час повномасштабного вторгнення підрозділ Андрія був на полігоні, тому вони поїхали на захист Київщини. Там і відбулося перше бойове зіткнення.

Не довго встиг побути батьком

16 листопада 2021 року у родини народився син, якого назвали Данилом. Тоді Андрій взяв відпустку, щоб побути з рідними, а вже 18 січня 2022 року поїхав на полігон. Жінка згадує, що Андрій відразу передбачив, що матиме сина. І лише на дев’ятому тижні досвідчений лікар підтвердив слова військового.

Іванна розповідає: побратими кажуть, що Андрій був справедливим.

Я від себе додам, що і наполегливим теж. Всього добивався у житті. І Данило в нього пішов. Я це вже бачу, — стверджує вона.

Читати на тему

”Чому саме він туди полетів?”: інтерв’ю з дружиною загиблого пілота, що виконував завдання на острові Зміїний

Інтерв’ю з дружиною загиблого у боях за острів Зміїний льотчика Михайла Заремби.

Завдяки йому не було загиблих, лише поранені

Військовий Олег Кравець служив з Андрієм з літа 2021 року. Тоді бійці повернулися в частину після виконання завдання в ООС.

Олег говорить, що Андрій був хорошим командиром і завжди готовий був прийти на допомогу. 

Після вторгнення 24 лютого 2022 року військові з полігона рушили на місце призначення. Вони до ночі їхали на бронетехніці до Київської області, прибули під Іванків. Тоді Андрій вибрав людей та пішов займати рубежі, щоб зупинити ворожу техніку.

Андрій також був командиром роти у військового Богдана Федчука. Чоловік каже, що командир Ткачук — людина слова.

— Вважаю, що був на своєму місці… Після початку широкомасштабного вторгнення ми разом воювали. Перший бій у нас відбувся під Іванковим. Це було 25 лютого близько першої ночі. Група бойових машин мала виїхати на вказане місце, нею керував Андрій.

У перших боях завдяки йому в нас не було загиблих, лише двоє поранених, — згадує Богдан.

Рота зазнала значних втрат у Дмитрівці на Київщині, де і загинув Андрій. Військові мали зайти до населеного пункту та закріпитися на трьох постах, а також здійснювати вогневу підтримку сусідніх підрозділів.

Дружина Андрія ділиться, що у Волинській області, у Володимирі, відкрили Дошку пам`яті, де є інформація про Андрія. У самій Дмитрівці на Київщині є Меморіал героїв. Його встановили, щоб вшанувати пам’ять загиблих з підрозділу, яким командував Андрій. Також там хочуть відкрити Алею слави, її облаштуванням займеться Дмитрівська територіальна громада.

Зараз дружина Андрія Іванна збирає підписи для петиції щодо присвоєння йому звання Героя посмертно. Ти також можеш долучитися та підписати цю петицію.

Багато військових мали плани на майбутнє, але вони пожертвували усім, навіть життям, щоб захистити рідну країну та людей. Раніше ми розповідали історію загиблого військового Степана Бажика.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: АрміяInform