У підземних переходах, у чергах до кас чи біля зупинок — щодня ми зустрічаємо людей, яким важко. Дехто з них ніколи не скаже про свою біду вголос. Та завжди знайдуться ті, хто помітить, підтримає і зробить це без гучних слів.
Ми зібрали історії, які нагадують: добро — це не масштаб, а звичка бачити й реагувати.
Пані Ольга продає квіти біля метро, щоб лікувати сина
У переході біля метро Харківська, поруч із виходом до Макдональдсу, ось уже кілька років сидить Ольга. Перед нею — невеликий столик із квітами.
Їй 85, і попри спеку чи дощ, вона приїздить сюди майже щодня, щоб заробити трохи грошей на ліки для свого сина, який має інвалідність.
Про жінку з букетами розповіла у соцмережах Юлія — вона часто купує в пані Ольги квіти й закликала інших робити так само:
Якщо будете на метро Харківська, купіть у неї букетик. Для неї це справді важливо.
Після її допису користувачі почали впізнавати пані Ольгу на фото, ділитися власними історіями й обіцяти навідатися, щоб придбати квіти. Дехто навіть запропонував допомогти фінансово.
Жінка без грошей у черзі — і 30 гривень, що стали добрим вчинком
Інша історія тієї ж Юлії сталася в супермаркеті АТБ. Вона стояла в черзі до каси й помітила літню жінку з одним пакунком бубликів. Коли Юлія запитала, чи та чекає чергу, жінка тихо відповіла:
У мене немає грошей.
Не роздумуючи, Юлія взяла бублики до своїх покупок, а потім повернулася й набрала для пенсіонерки кілька необхідних продуктів — крупи, макарони, печиво, воду. Жінка заплакала.
Згодом Юлія поділилася історією в Threads, написавши:
Ця ситуація мене дуже зачепила. Інколи людям складно навіть сказати, що вони потребують допомоги. А ми можемо це побачити й підтримати.
94-річна Любов Семенівна чекає волонтерів як рідних
Волонтер Богдан Шаповал із ініціативи Give Help Kyiv уже понад три роки допомагає літнім людям, які залишилися сам на сам зі своїми труднощами. Його команда відвідує пенсіонерів, які через низькі доходи не можуть купити навіть найнеобхіднішого.
Ми приносимо продукти та ліки, але найцінніше — це увага. Бо люди мають знати, що про них пам’ятають, — розповідає Богдан.
Нещодавно він навідав Любов Семенівну, якій 94 роки.
Через проблеми зі здоров’ям вона майже не виходить із дому, бо живе у багатоповерхівці без ліфта. Для неї прихід волонтерів — подія, що додає сил і спокою.
Для бабусі наша допомога — не лише про їжу. Це про відчуття, що поруч є хтось, хто не забув. І це дає їй мотивацію жити далі, — написав волонтер в Instagram.
Він закликає всіх, хто має змогу, долучатися:
Якщо вам близька наша місія — приєднуйтесь. Разом ми можемо більше.
Помічати — теж доброта
Іноді допомога — це не гроші, а просто уважність. Побачити, коли хтось поруч опустив очі, коли стоїть розгублено біля полиці чи мовчки продає квіти у вітрі. Ці історії нагадують: підтримка починається з простого жесту — помітити людину.
Доброта небайдужих часто допомагає старшим людям. Ми розповідали, як один пост в соцмережах допоміг бабусі розпродати всі трав’яні чаї.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!