Окрім непоправної шкоди, повномасштабне вторгнення принесло й дещо людське та хороше — толерантність. Через травми, з якими повертаються додому військові та цивільні, дедалі більше починають говорити про психологічні хвороби та їхнє лікування.
Через це більшу увагу звернули й на речі, що давно були, але вони не отримували достатньої підтримки у соціумі. Зокрема, на РДУГ — розлад дефіциту уваги та гіперактивності. З цим діагнозом у світі живе близько 2,5% дорослих людей.
Як живеться людям з РДУГ під час повномасштабної війни, розповіли у виданні УП.Життя. Ми переповідаємо тобі історію бойового медика Павла, який попри особисті складнощі пішов в армію.
РДУГ: як проявляється у дорослих
До початку повномасштабної війни Павло навчався на провізора та працював у сфері ІТ програмістом. Від військової тематики він був далеким.
Однак повномасштабне вторгнення внесло свої корективи, а чоловік відчув, що мусить кудись рухатись, аби відчувати себе добре.
Найгірше — просто бути без діла й не розуміти, що відбувається, — каже Павло.
Тож у травні він потрапив на вишкіл до Госпітальєрів, за деякий час уже відправився на фронт як бойовий медик.
— Я працюю на одному з екіпажів Австрійки (мобільний стабпункт, — ред.), здебільшого їжджу на схід. У час між ротаціями навчаю військових і цивільних тактичній медицині, — розповідає Павло.
Про РДУГ у себе він дізнався лише рік тому, на початку 2023. Як і більшість інших, хто стикається з розладом, на цю думку його наштовхнула стаття на цю тему. Він аналізував симптоми, які були й у нього теж, і зрозумів, що це — воно.
Він зміг проговорити це з психіатринею.
— Я почав аналізувати свої проблеми з дедлайнами, прогресом і взагалі, чого все в житті не так, як я того хочу, і врешті зрозумів — це воно. У моєму випадку симптоми РДУГ компенсуються хорошим тайм-менеджментом, — розповідає Павло.
Він пояснив, що зараз діагноз не турбує його, він почав вести щоденник та календар, став більше рефлексувати стосовно свого самопочуття.
Життя розділилось на до і після — я не розумів, як до того взагалі жив.
За словами чоловіка, лише чітке планування дає йому розуміння, що він йде до якоїсь цілі.
— Це не відчувається як лінь чи то небажання — просто все губиться.
РДУГ та армія: досвід бойового медика
Через недостатню поінформованість багато українців вважає, що РДУГ може стати перешкодою для служби в армії. Однак насправді це не так.
Павло пояснює: на службі йому набагато легше, ніж у цивільному житті.
— Тут менше задач і все дуже точково й сфокусовано. У мене немає планів на завтра, бо я не можу знати, коли буде виїзд. Ба більше — я не знаю, чи завтра взагалі станеться. А в роботі вже безпосередньо з пораненими дуже допомагають алгоритми.
Я без чеклистів нікуди, а тут якраз все за ними, немає де загубитись, — пояснює бойовий медик.
Однак все ж є речі, які турбують Павла через РДУГ. Наприклад, він може годинами сидіти й працювати над чимось, що насправді йому не потрібно. Така гіперфіксація призводить до того, що чоловік може зовсім не їсти, не пити, не відпочивати, не реагувати адекватно і думати лише про цю справу.
Також він часто “хапається” за нові хобі. Він розширює свої знання вшир, однак не може довго поглиблювати їх, якщо це монотонна робота.
— Коли ти усвідомлюєш, що це просто спосіб, в який функціонує твій мозок, ти перестаєш себе за це колупати й гнобити. Це, напевно, найважливіше в роботі з РДУГ — усвідомити, хто ти й навчитися з собою жити, — наголошує Павло.
Найчастіше РДУГ виявляють у дітей, однак важливо не сплутати розлад зі звичайними особливостями темпераменту. Детальніше про симптоми РДУГ у дітей, ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!