Просила зі сльозами подзвонити тату: як донька загиблого військового придбала авто та тепловізори для ЗСУ

Батько Іринки загинув на війні, коли дочці виповнилося шість років. Після цього дівчинка почала плести віночки та продавати їх, а зароблені гроші віддавала на допомогу ЗСУ. Неймовірно, але Іринка вже придбала для українських військових шість автомобілів, п’ять тепловізорів та багато іншого.

Про передчуття біди

Олександр Васильєв був на війні з 2014 року. Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця, розповіла, як їх донька дивом відчула смерть тата.

У день його смерті я розмовляла з ним телефоном. Він сказав, що все добре, але може бути не на зв’язку.

Іринка як відчула. Вже ввечері вона попросила зателефонувати татові. Не просто, щоб з ним поговорити, а щоб він їхав додому.

Це було дуже дивно, бо раніше такого не було. Донька знала, що в країні війна. Вона завжди з розумінням ставилася до військових та до їхнього обов’язку захищати країну. Знала Іра і те, що тато на війні, тому ніколи не виникало таких проблем, щоб вона не відпускала його туди чи ще щось.

Тому я трохи злякалася, чому вона так поводиться і що її турбує.

У цей вечір дочка зі сльозами просила, щоб мама телефонувала до тата. Чоловік був поза мережею. Наступного дня зв’язок з ним так і не з’явився. Іра почала наполягати, щоб мати зателефонувала командиру, але зв’язку з ним також не було.

Поки наступного ранку я не зателефонувала до дружини одного з його побратимів. Вона повідомила, що мій чоловік Олександр загинув під час виконання бойового завдання. Це сталось 27 березня 2022 року на Миколаївщині.

Пізніше його тіло привезли та поховали в рідному Рівному.

Про перші кроки волонтерства

Волонтерством Іринка вирішила займатись після загибелі тата, продовжуючи таким чином його місію — допомагати Україні.

Зараз Ірині вісім років, вона третьокласниця. Дівчинка виготовляє власноруч віночки, продає свої вироби на благодійних ярмарках, а також на своїх сторінках в Instagram та Facebook. А потім купує все необхідне для військових. У цьому бажанні доньку підтримала мама.

— Іринка вирішила робити віночки в шість років. Спочатку зробила п’ять штук і вирішила їх продати. У Рівному тоді саме проходив благодійний ярмарок і ми домовилися там продавати вироби. Іринка продала їх тоді за 3000 грн і 100 доларів.

Вона зрозуміла, що якщо віночків буде більше, то можна заробити більше коштів і купити щось для військових. Так вона почала виготовляти більше віночків, знову продала їх на ярмарку і назбирала гроші на перший тепловізор.

Іринка спілкується з командиром загону, в якому служив її тато. Якось вона самостійно зателефонувала до нього і запитала, що їм потрібно. Сказала, що назбирала гроші та може купити їм тепловізор. Їй ніхто не повірив: думали, що це жарт, але погодилися. Вікторія порадилась з військовим, який тепловізор кращий, потім мама і донька купили та відправили.

Іринка продовжувала виготовляти віночки та продавати їх. Так вона назбирала на ще один тепловізор.

— А потім каже мені: “Давай тепер автомобіль купимо”. Почали збирати кошти. Не пам’ятаю за скільки часу, але вдалося назбирати на пікап. Ми пофарбували автомобіль і на прохання Іри намалювали на ньому оберіг — синьо-жовте сердечко. Військові досі в шоці, що отримали авто. Тепер коли Іринка телефонує до них, це означає, що знову готова їм щось придбати.

Загалом купити вдалось шість автомобілів, п’ять тепловізорів, антидронову рушницю, планшети для керування зброєю, бензопили та багато іншого. На Instagram-сторінці дівчинки є всі звіти.

Ми постійно бачимо очі військових, які дякують за допомогу. Коли ми приїжджаємо, щоб віддати щось військовим і бачимо їхні щирі усмішки, це надихає боротися до останнього, — розповіла мама дівчинки Вікторія.

Про зустріч з президентом та мрію купити Джавелін

— Якось Іринку запросили на зустріч з президентом України. Вона думала, що це буде нарада стосовно Джавеліна. Але президент про це не говорив, то Іра вирішила сама розповісти йому про свої наміри купити Джавелін, — каже мама дівчинки.

Також Іра отримала нагороду від Валерія Залужного — почесну грамоту і прапор. А зі своїм вчителем англійської мови вона написала листа Борису Джонсону, але ще не знайшла способу, як його відправити.

Про фонд Діти Героїв

Маленька активістка стала підопічною фонду Діти Героїв, який допомагає дітям, що втратили батьків через війну.

Моя дитина робить багато заради перемоги. Вона отримує допомогу від держави й за ці кошти купує матеріали, з яких плете віночки. Важливо, щоб вона відчувала, що не лише вона віддає, а і про неї піклуються.

— Тому ми дуже вдячні благодійному фонду Діти Героїв за те, що після смерті чоловіка вони про нас турбуються. Організація надає психологічну підтримку родинам, які зіштовхнулись втратою близьких. А дітям полеглих героїв надають можливості реабілітуватись, навчатись та розвиватись, — ділиться Вікторія.

Читати на тему

Діти Героїв: від кого чекати допомоги тим, хто втратив на війні одного чи обох батьків?

Хто допоможе дітям, які втратили одного чи обох батьків під час війни? Читай у матеріалі про благодійний фонд.

Одні втомилися від війни, а інші з 2014 року працюють і не втомлюються.

Ми маємо розуміти, що не військовим потрібна наша допомога, а насамперед нам потрібно допомагати військовим, щоб наша країна залишилася вільною та незалежною.

— Багато людей зневірюються. Але завжди треба ставити собі запитання: “А що я зробив для перемоги?” Адже перемога залежить від кожного з нас, — додала мама Іринки Вікторія.

Найбільше жінку тепер мотивує її донька, своєю енергією та поглядами на життя. Каже, що їй було б соромно здатись, знаючи, що її дитина продовжує працювати та допомагати Україні.

Шукають свої способи впоратись з втратою й інші діти героїв. Читай історію 14-річної Софії, яка через вірші висловлює любов до загиблого батька-героя.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.