Дивилися Гаррі Поттера до другої ночі, а потім почалась війна — як гімнастка Ліза Крутікова допомагає українцям

Минулої осені уся країна об’єдналася перед екранами СТБ в гордості за неймовірні таланти України, які своїми вміннями дарують надію на світле майбутнє. Як кожен з учасників протягом цих місяців допомагає країні вистояти проти російської агресії?

25-річна повітряна гімнастка та учасниця Холостяк-11 Ліза Крутікова розповіла, як три тижні жила під звуки вибухів неподалік від Ірпеня, чим допомагає цивільному населенню та як проходить реабілітація після травми руки, яку спортсменка отримала перед фіналом талант-шоу.

Телеведучий Григорій Решетнік каже про Лізу: вона справжній боєць на волонтерському фронті.

Про 24 лютого та три тижні у Києві

— Це був день, коли ми хлопцем поставили жирну крапку в нашому ремонті, який тривав кілька місяців. Нам привезли диван. 

Ми нарешті видихнули, сіли на диван і дивилися Гаррі Поттера до другої ночі. Потім лягли спати.

А через кілька годин я прокинулася від дзвінка своєї мами та її слів: “Лізонька, збирай валізи, нас бомблять…”

Я не знаю, як передати ці відчуття: коли те, про що читав у книгах чи дивився у фільмах, відбувається наживо. Ти не можеш повірити в це до кінця. На годиннику було близько 5:30. Ми схопили собаку, втекли вниз із 16-го поверху сходами, в ліфті страшно було їхати. 

З того дня ми ночували в бункері. І пробули там три тижні. 

Там, у бункері, всі сусіди вже стали, як рідні. До останнього не хотіла їхати. Але в Києві ми жили на околиці, близько до нас — Ірпінь.

Якщо ми підіймалися нагору, то бачили все, що горіло там, і чули усі вибухи.

Про життя на заході України

Нині гімнастка живе у Львові та каже, що все одно тяжко.

— Тут не трясуться вікна і не чутно ППО, що постійно працює. Але за емоційним станом тобі не легше від того, що ти поїхав. У Києві мій дім, сім’я. Ти постійно з надією, що ось-ось — і повернешся. 

Читати на тему

Замість кабінету — вокзал. Психолог-волонтер про роботу з українцями під час війни й з чим звертаються люди

Психолог Ярослав Іванчишин розповів про свою роботу на волонтерських засадах на львівському вокзалі.

Про волонтерство

Ліза розповідає, що використовує для волонтерства свій блог.

— Перші дні був сумбур, запити летіли один за одним. Знайти машину, житло, їжу… А потім я виділила для себе кілька сфер: допомагала людям оселитися, шукала їм ночівлю, і досі допомагаю людям за індивідуальними запитами.

Проте дівчина розповідає, що деякі речі її злять.

— У мене брат офіцер, він воює.

Брат часто розповідає про погану якість бронежилетів: “Повзеш у лісі, а в тебе метал у бік упирається, тому що плитоноска порвалася…”

Займаючись волонтерством, я дізнаюся, що 20 бронежилетів може їхати й лише шість доїжджає. Їх розбирають та перепродають. Таке дуже злить!

Про благодійні концерти та травму руки

Дівчина каже: шкодує, що дуже невчасно отримала травму руки.

— Мене запрошували виступати в Європі на благодійному концерті. Зібрані кошти пішли б на допомогу нашій армії. Але рука поки що не здатна на тяжкі фізичні навантаження.

— Я намагаюся не втрачати віри та надії на наше світле майбутнє. Якщо всі усміхатимуться і нестимуть добро, це добро швидше переможе! — каже Ліза.

Сергій Притула теж став одним із найактивніших волонтерів нашої країни. Раніше у своєму інтерв’ю він розповів про головні правила волонтерства та пояснив, чи бувають “хороші руські”.